71. Світова валютна система та її основні елементи.

Світова валютна система — це закріплена міжурядовими угодами форма організації валютних відносин. Основними її завданнями є сприяння міжнародному валютному співробітництву та зростання міжнародної торгівлі, стабілізація валютно-обмінних операцій, створення системи багатосторонніх розрахунків та усунення валютних перешкод у міжнародній торгівлі.

Структуру світової валютної  системи складають:

—міжнародні засоби обігу та платежу (золото, національні валюти, міжнародні або композитивні гроші тощо);

—міжнародна валютна ліквідність — це спроможність переміщення валютних ресурсів, що забезпечують гарантію вчасної оплати зобов´язань у міжнародній сфері;

—узаконений режим валютних курсів і паритетів (валютний паритет — це законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу);

—уніфіковані форми і правила міжнародних розрахунків;

—умови конвертованості валют;

—валютні ринки;

—міжнародні валютно-фінансові організації.

З часу формування (друга половина XIX ст.) світова валютна система видозмінювалась. Зміна валютної системи базується на тому, який актив визнається резервним, тобто за допомогою якого активу можна регулювати дисбаланси в міжнародних розрахунках.

72. Пояснити поняття: вексель.

Вексель – цінний папір і вид кредитних грошей, який засвідчує грошове боргове зобов’язання векселедавця сплатити у встановлений строк і в певному порядку визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

73. Міжнародні фінансові організації. Валютний курс.

Міжнародні фінансові організації відіграють дедалі більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Це пояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн, що здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості.

У світовій практиці основні міжнародні фінансові інституції об'єднані під загальною назвою "Світовий банк". Підрозділами Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорацію та Багатостороннє агентство гарантій інвестицій.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку заснований у червні 1944 р. на валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) під егідою ООН.

Метою діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) є сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються. Капіталовкладення спрямовуються на будівництво доріг та електростанцій, шкіл і зрошувальних систем, на розвиток сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми підвищення життєвого рівня населення тощо.

Деякі позики Світового банку призначаються для зміни структури економіки в цих країнах із метою її стабілізації, розвитку й орієнтації на ринок. Світовий банк надає "технічну допомогу" або дає рекомендації щодо підвищення ефективності окремих галузей і пристосування специфічних секторів економіки до цілей економічного розвитку.

На початку свого створення Світовий банк складався з однієї установи - Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Потім він був доповнений трьома філіями. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена в 1956 р. для сприяння зростанню приватного сектора в країнах, що розвиваються, шляхом надання консультацій і інвестицій без гарантії з боку держави. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена в 1960 р. для забезпечення концесійної допомоги найбіднішим країнам світу. Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ) було створено для залучення іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, страхуючи їх у разі політичного ризику.

Ці філії були створені з метою виконання різних завдань. Кожний із них має власний статут і самостійне членство.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) є членом групи Світового банку. Була заснована в 1956 р. для сприяння приватним підприємствам у країнах, що розвиваються. Корпорація виконує це завдання, фінансуючи проекти приватного сектора, мобілізуючи додаткове фінансування від інших інвесторів і кредитодавців, а також забезпечуючи надання консультаційних послуг і технічної допомоги урядовим і діловим колам із проблем інвестицій.

На відміну від Світового банку, МФК надає позики приватним компаніям і не потребує гарантій від урядів, яким надається допомога. Корпорація також здійснює інвестиції в основний капітал підприємств у країнах, що розвиваються, а також надає додаткові позики та здійснює фінансування основного капіталу на міжнародних фінансових ринках.

Корпорація фінансує створення нових компаній, бере участь у розширенні існуючих або в модернізації діючих компаній у різноманітних секторах економіки - від агробізнесу до виробництва енергії і видобутку вугілля. Окремі проекти МФК стосуються розвитку фінансового сектора в країнах, що розвиваються, наприклад, шляхом фінансування створення таких установ, як інвестиційні банки і страхові компанії.

Більшість компаній, що фінансує МФК, є прибутковими. Корпорація проводить ретельний аналіз кожного проекту, перед тим, як прийняти рішення про інвестування. Вона перевіряє техніко-економічне обгрунтування, потенційні ринки, структуру управління, можливості фінансування і технологію.

Надзвичайно важливим для успішного розвитку економіки країн, що розвиваються, є забезпечення їх послугами у таких секторах, як енергетика, водопостачання, транспорт і зв'язок. Тому в МФК був створений підрозділ, що спеціалізується на питаннях інфраструктури.

Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ). Для країн, що розвиваються, особливо важливим є прямі іноземні інвестиції. Вони дають змогу залучати капітал, необхідний для розвитку зростаючого приватного сектора, що, у свою чергу, створює потенціал робочих місць і технічні можливості передання сучасних технологій із промислове розвинутих країн. Частка прямих іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, становить нині третину нетто потоку довгострокових ресурсів.

БАГІ було створено в 1988 р. для допомоги інвесторам у вирішенні зазначених вище проблем. Його основна мета - сприяння поширенню потоку іноземних інвестицій шляхом їх страхування від некомерційних (політичних) ризиків і створення сприятливого клімату для інвесторів.

БАГІ створене для страхового забезпечення інвестицій, які виходять за межі перелічених умов, а також для доповнення діяльності існуючих установ страхування інвестицій такими послугами, як співстрахування і перестрахування.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) був заснований у 1944 р. на конференції світових лідерів у Бреттон-Вудсі. Головне завдання Фонду полягало в тому, щоб нормалізувати національну монетарну політику 30-х років у повоєнний період. Будівництво доріг, мостів, комунікацій, енергетичних систем та інших основних бз'дівельних споруд, зруйнованих війною в Європі, покладалося на Міжнародний банк реконструкції та розвитку.

Якщо Світовий банк надає позики країнам, що розвиваються, то до послуг і ресурсів МВФ можуть звертатися всі держави. З огляду на те, що міжнародна торгівля й інвестиції мають глобальний характер, кожна країна купує і продає іноземну валюту для фінансування експорту й імпорту. МВФ здійснює моніторинг таких угод і проводить консультації з країнами-членами щодо шляхів створення гнучкої стабільної монетарної системи. МВФ також пропонує надання технічної допомоги на рівні макроекономічного менеджменту і розширює фінансову допомогу країнам, що взяли на себе зобов'язання змінити економічну політику.

Головний напрямок діяльності МВФ полягає в розробленні економічної політики. Фонд стежить за монетарною і фінансовою політикою своїх членів у тих аспектах, що можуть вплинути на їхню можливість фінансувати свій імпорт і експорт, тобто на "платіжний баланс". Фонд розробляє рекомендації під час регулярних консультацій з урядовими чиновниками щодо того, які заходи необхідно вживати в політиці, щоб запобігти проблемам у майбутньому. Він надає позики країнам-членам, котрі мають короткочасні проблеми, пов'язані з зовнішніми платежами. Фонд прагне досягти повної конвертованості валют країн-членів у межах гнучкого курсу валют, що набрав чинності в 1973 р.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) заснована в 1960 р. як філія Світового банку. Головна особливість її діяльності полягає в тому в тому, що вона надає безпроцентні позики найбіднішим країнам світу. Грошові надходження, які потім МАР дає в борг, формуються за рахунок вкладів найрозвинутіших країн. Незважаючи на те, що МАР є юридичне незалежною від Світового банку організацією, вона використовує його персонал і організаційно-технічні засоби.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) був створений у 1991 р. для фінансування малого і середнього бізнесу в країнах Центральної і Східної Європи. Євробанк існує для того, щоб "сприяти переходу до ринкової економіки, а також розвитку приватної підприємницької ініціативи в країнах Центральної, Східної Європи і СНД". Для досягнення цієї мети Банк фінансує певні проекти (причому тільки комерційне доцільні і прибуткові) у 26-ти країнах, що перебувають на різних рівнях цього переходу.

Серед усіх міжнародних фінансових організацій в діяльності ЄБРР найбільш чітко виявлений екологічний аспект. Усі проекти проходять дуже жорстку експертизу у відповідному департаменті, і якщо виникає підозра щодо можливості заподіяння шкоди навколишньому середовищу, шанси таких проектів на одержання фінансової допомоги з боку ЄБРР низькі.

Валютний курс – це співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке визначається їх купівельною спроможністю. Ззовні учасникам обміну валютний курс здається «ціною» грошової одиниці однієї країни, котра виражена в грошових одиницях інших країн.

Необхідність валютного курсу зумовлена, перш за все, потребою в обміні іноземних валют на національну при експорті, надходженні в країну капіталів і кредитів, доходів, виражених в іноземних валютах. Ця необхідність пояснюється тим, що на території будь-якої держави валюти інших країн не можуть виступати законним купівельним і платіжним засобом. Валютний курс необхідний при обміні національної валюти на іноземну для оплати імпорту, надання міжнародних кредитів, переводу капіталів, прибутків та інших грошових доходів за кордон. Національні гроші, що виходять за межі внутрішньої сфери обігу, обмінюються на іноземні валюти, в яких виражені ціни і сума платежу кожної міжнародної угоди. Для еквівалентного (з точки зору інтернаціональної вартості) обміну валют необхідним є валютний курс, який відбиває співвідношення їх реальної купівельної спроможності.