77. Глобалізація світової економіки.

Глобалізацією називається процес формування інтегрованої та взаємозалежної світової економіки, поширення певних економічних явищ на всю земну кулю.

Людство послідовно відходить від моделі світу, у якій національна економіка окремих країн була так чи інакше ізольованою через бар`єри для міжнародної торгівлі ат зовнішніх інвестицій, а також відстань, часові пояси, мовні перешкоди, особливості національних господарств, культур, бізнесу тощо.

Тепер людство рухається до такої моделі, де економіки окремих країн функціонують у межах єдиної, взаємозалежної економічної системи.

Глобалізація має дві основні складові: глобалізацію ринків та глобалізацію виробництва.

Глобалізацією ринків називається процес об`єднання історично відокремлених і відмінних між собою національних ринків в один великий ринковий простір. Смаки й уподобання споживачів різних націй починають починають змінюватися у напрямі певної загальновизнаної норми і таким чином сприяють утворенню глобального ринку.

Глобалізацією виробництва називається розміщення виробництва товарів або надання послуг у будь-якій точці планети, де існують сприятливі умови для ефективнішого використання економічних ресурсів. Так компанії сподіваються скоротити витрати, поліпшити якість чи функціональність своєї продукції, а отже, одержати перевагу у конкурентній боротьбі.

В основі розвитку глобалізації лежать два макроекономічні чинники.

Перший – усунення бар`єрів на шляху до вільного переміщення товарів, послуг та капіталу.

Другий – технологічні зміни, особливо бурхливий розвиток сучасних інформаційних технологій, а також засобів транспорту і зв`язку.

Регулювання глобальної економічної ситуації здійснюють різні міжнародні структури, такі як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий банк, Світова Організація Торгівлі. Вони висувають єдині вимоги до економічної політики урядів всіх країн світу: жорстка монетарна політика, лібералізація валютного курсу, зовнішніх економічних зв`язків, ціноутворення тощо. Вони окреслюють певні межі державної економічної політики.

Проте і в межах загальних вимог уряди мають можливості здійснювати економічні перетворення з урахуванням місцевих умов країни.

78. Пояснити поняття: національне багатство.

Національне багатство – сукупність матеріальних благ, створених і нагромаджених суспільством у процесі попереднього розвитку, а також природних ресурсів, залучених до господарського обороту. До національного багатства належать основні виробничі і невиробничі фонди країни, оборотні фонди матеріального виробництва, включаючи товарні запаси у виробництві і торгівлі, а також державні резерви та страхові запаси, особисте майно громадян тривалого використання, природні ресурси, залучені до процесу відтворення (запаси корисних копалин, гідроенергії, лісовий та земельний фонди). Сюди ж зараховують і золотий запас держави, а в деяких випадках і науково-технічний рівень та досвід працівників, культурно-духовні цінності, інтелектуальну власність тощо.