22. Проблема створення світу і виправдання Бога в філософії Августина

Бог, по Августину, створив світ ні з чого по своїй добрій волі. Світ не- однорідний і є ієрархією істот, висхідних до бога. На цих ієрархічних сходах людина займає особливе місце. Лише він має душу. Вона створюється богом у момент народження людини, безсмертна і вільна. Вона несе весь вантаж відповідальності перед богом за земні справи людини після його смерті. Тому душа має бути предметом особливої турботи людини і весь сенс його земного життя полягає в порятунку душі. В той же час, по Августину, все, що робить чоловік, робить через його душу бог (з цієї тези Августина логічно витікає проблема теодиции - морального виправдання бога). Над людьми панує божественне визначення. Воно є джерелом двох протилежних царств: божого і земного. Перше - втілено в церкви, а друге - в світській владі. Їх боротьба завершиться перемогою церкви. Отже по Августину, верховенство церковної влади наказане самим богом. Це положення Августина використовувалося в боротьбі пап проти світських феодалів. Учення Августина зробило величезний вплив на подальший розвиток християнської теології. І цей вплив не слабшає і сьогодні.

23. Загальна характеристика філософії середньовіччя

У середньовічній філософії стояло актуально питання про онтологічну природу зла. Вважалося, що Бог є найвищим буттям та найвищим благом, то все ним створене теж має бути благим і довершеним, і невідомо звідки береться зло. Також у цей час по-новому бачиться і людина. Тогочасна християнська думка проголошує неістотними тілесні характеристики людського індивіда, а істотними духовні. Антропологічні аспекти християнського світогляду свідчать про його гуманістичну спрямованість. Розвиток релігійно-християнського світогляду проходить кілька етапів. Близько середини 11 ст. н. е. починається період апологетики. Апологети - це богослови -полемісти, які захищали християнство в період боротьби з язичницьким політеїзмом. Вони розробляли та обґрунтовували засади (догмати) християнського віровчення. Християн у цей час переслідувала офіційна влада за те, що вони ставили церкву вище держави. Вони відмовлялися поклонятися як божеству і дотримуватись державної міфології, оскільки вона суперечила християнським цінностям. Негативно ставились до християнства і більшість філософів - неоплатоніки, стоїки, епікурейці та інші. Вони з презирством вбачали у християнському мучеництві непотрібну і беззмістовну впертість. Але негативне ставлення з боку античних філософів викликало відповідну реакцію апологетів християнства.

24. Ідеї суспільного прогресу в творах Августина «Град Божий»

Августи́н «Блаже́нний» Авре́лій - християнський теолог і церковний діяч, головний представник західної патристики, єпископ міста Гіппон (сучасна Аннаба, Алжир), родоначальник християнської філософії історії. Августин створив онтологічне вчення про Бога як абстрактне буття, наслідував неоплатоністську онтологію, виходив не з об'єкта, а від суб'єкта, від самодостатності людського мислення. Буття Бога, згідно з вченням Августина, можна вивести безпосередньо із самопізнання людини, а буття речей - ні. Психологізм найбільше проявився у його вченні про час як сутність, що не може існувати без душі, яка пам'ятає, чекає, споглядає дійсність. До основних творів відносять «Про Град Божий» (22 книги), «Сповідь», де зображується становлення особистості. Християнський неоплатонізм Августина панував в західноєвропейської філософії і католицькій теології до 13 століття.