- •1. Поняття світогляду, його структура, види і типи.
- •5. Специфіка філософії. Світоглядна і методологічна функції філософії
- •7. Проблема субстанції (початок всіх речей) в до класичній античній філософії
- •10. Діалектичний метод Сократа і його ціль. 10. Діалектичний метод Сократа та його ціль.
- •11. Теорія ідей Платона.
- •12. Ідеальна держава за Платоном.
- •13. Метафізика Аристотеля.
- •14. Платон і Аристотель про душу.
- •15. Порівняльна характеристика атомізму Демокрита і Епікура.
- •16. Проблеми людини і суспільства в філософії софістів
- •17. Фізика та етика Епікура
- •18. Скептицизм: теорія пізнання та етика
- •19. Фізика та етика в течії стоїків
- •20. Загальна характеристика патристики. Головні періоди, представники і проблеми
- •21. Загальна характеристика схоластики. Головні періоди, представники і проблеми
- •22. Проблема створення світу і виправдання Бога в філософії Августина
- •23. Загальна характеристика філософії середньовіччя
- •24. Ідеї суспільного прогресу в творах Августина «Град Божий»
- •25. Суперечки про універсалії в середньовічній схоластиці
- •26. Докази буття Бога і проблема виправдання Бога в філософії Фоми Аквінського
- •27. Загальна характеристика доби Відродження
- •28. Філософія природи доби Відродження
- •29. Соціальні теорії доби Відродження
- •30. Н. Макіавеллі про державу
- •31. Загальна характеристика філософії Нового часу
- •32. Емпіричний метод м. Бекона. Вчення про ідоли і про очищення від них людського інтелекту
- •33. Вчення про суспільство і державу в філософії Гоббса
- •34. Вчення про суспільство і державу в філософії Локка
- •35. Вчення про суспільство і державу в філософії Руссо
- •36. Ідеалістичний агностицизм Юма і Берклі
- •37. Методичний сумнів і раціоналізм гносеологічної концепції р. Декарта
- •38. Натуралізм спінозівського пантеїзму. Етико - соціальна доктрина Спінози
- •41.Гносеологічна концепція "Критики чистого розуму" Канта.
- •42.Кант про кордони теоретичного пізнання. Антиномії розуму.
- •43.Етична концепція і. Канта.
- •44.Феноменологія духа Гегеля (філософія об'єктивного духа).
- •45. Езистенційно-феноменологічна орієнтація філософії с. К’єркегора.
- •46.Етика а. Шопенгауера.
- •47.Філософія життя ф. Ніцше.
- •48.Загальна характеристика філософії хх століття.
- •49.Філософія екзистенції.
- •50.Методологічна концепція герменевтики.
- •51.Інтуїтивізм а. Бергсона.
- •52.Філософія логічного аналізу.
- •53.Філософія неотомізму.
- •54.Філософія прагматизму.
- •55.Фрейдизм і неофрейдизм.
- •56.Виникнення марксизму.
- •57.Російська релігійна філософія кінця хiх - початку хх ст.
- •59.Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •60.Філософсько-гуманістична думка України в XV-xviiі ст.
- •1. Поняття світогляду, його структура, види і типи
54.Філософія прагматизму.
Прагматизм — доктрина або, скоріш, світогляд, що ставить усе знання і правду у пряме відношення до життя та дії; прагматизм судить про значення ідей, суджень, гіпотез, теорій і систем відповідно до їхньої здатності задовольнити людські потреби та інтереси у соціальний спосіб. Філософський рух прагматизму був започаткований у США як теорія знання Чарльзом С. Пірсом (1878) і його головними представниками були Вільям Джеймс, Фердинанд Шіллер та Джон Дьюї. Прагматизм і гуманізм настільки близько споріднені, що вони можуть вважатися за одне, останній будучи розширенням та експансією другого. Шіллер пояснює це відношення: "Прагматизм видається особливим застосуванням гуманізму до теорії знання. Але гуманізм видається більш універсальним. Він здається має метод який можна застосувати універсально, до етики, естетики, метафізики, теології, до кожної людської справи, і теж до теорії знання." Отже гуманізм і прагматизм є ідентичними в принципі і є менш більш взаємно-замінними термінами. Прагматизм стверджує, що про істинність вчення можна судити лише через його практичні наслідки, так повстає питання: Чи це мало б якесь значення, якщо б воно було істинним? Таким чином, прагматисти твердять, що всеосяжні метафізичні системи європейських філософів не мали жодного значення, оскільки їхня істинність чи помилковість не впливали на людський досвід. В науці, теорія була істинною якщо вона "діяла" — якщо наступали її очікувані наслідки. В етиці і теології, принцип або вірування було істинним, якшо воно задовільняло його власників. Так, в прагматизмі, істина не є в жодний спосіб постійною, необхідною, універсальною, об'єктивною, абсолютною, а є відносною, перехідною, відділеною, суб'єктивною, особистою. Якщо ідея, судження, припущення, аксіома, постулат, теорія чи система "працює" і задовільняє розумові, емоційні чи соціальні потреби, лише тоді і лише настільки, наскільки вона це робить, вона є цінною та істинною.
55.Фрейдизм і неофрейдизм.
Однією з найвпливовіших ідейних течій XX ст. став психоаналіз. Виникнувши в рамках психіатрії як своєрідний підхід до лікування неврозів, психоаналіз спочатку не претендував на роль філософського вчення, яке розкривало б та пояснювало поряд із механізмами функціонування людської психіки також і закономірності суспільного розвитку. Але з часом його теоретичні положення та установки почали застосовуватись у філософії для пояснення особистісних, культурних та соціальних феноменів. Досліджуючи психоаналіз як комплекс гіпотез та теорій, що пояснюють роль несвідомого в житті людини, слід виділяти три його аспекти: *пізнавальний, *соціально-культурний, *лікувально-практичний. Психоаналіз З.Фрейда був спробою синтезу двох напрямків дослідження природи людини: 1) розкриття психічних поривань внутрішнього світу, смислу людської поведінки; 2) аналізу впливу культурного та соціального середовища на формування психічного життя людини та її психічних реакцій.
56.Виникнення марксизму.
Марксизм — філософське, економічне і політичне вчення, ідеологічною метою якого є покращення суспільства й побудова комунізму. Вчення позиціонує себе як ідеологія робітничого руху. Основоположниками марксизму, який зародився в другій половині 19 століття, були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Філософською основою марксизму є матеріалістичний погляд на історію, історичний матеріалізм, який в свою чергу базується на діалектичному матеріалізмі. Марксизм проглошує неминучість загибелі капіталізму від рук пролетаріату і встановлення безкласового суспільства. В тій чи іншій формі він є ідеологією численних політичних течій та рухів та партій, які називаються марксистськими: соціал-демократії, комуністичного руху, анархізму. Зокрема, у формі марксизму-ленінізму він був офіційною доктриною Радянського Союзу та країн соціалістичного табору. Марксизм є також основою філософських, економічних і політичних теорій 20 століття та 21 століття, безпосередньо не пов'язаних із робітничим рухом: нео-марксизму, фрейдо-марксизму тощо. Ідеологія марксизму значно вплинула на розвиток історичних подій у другій половині 19 ст. та у 20 ст., і зберігає своє значення у 21 ст. Впродовж 20 ст. вона проголошувалася офіційною в багатьох країнах світу, зокрема в Радянському Союзі та у формі маоїзму в Китайській Народній Республіці.