10. Діалектичний метод Сократа і його ціль. 10. Діалектичний метод Сократа та його ціль.

Сократ - супротивник афінської демократії. На місце питання про космос, питання про людину з усіма його зв'язками він ставить антропозитизм. Сократ претендував на роль просвітителя. Він же ворог вивчення природи (втручання в справу богів). Задача його філософії - обґрунтування релігійно-морального світогляду, пізнання природи - безбожна справа. По Сократові, сумнів веде до самопізнання, потім до розуміння справедливості, права, закону, зла, добра. Він же сказав, що пізнання людського духу - от головне. Сумнів веде до суб'єктивного духу (людина), а потім веде до об'єктивного духу (бог). Знову ж по Сократові, особливе значення має пізнання сутності чесноти. Він порушив питання про діалектичний метод мислення. Він же переконав, що істина - це моральність. А щира моральність — це знання того, що добре. І елітарність знання веде до чесноти.

11. Теорія ідей Платона.

Теорія ідей Платона має дві частини логічну, та метафізичну. Логічна. На світі існує багато котів. Але кожна людина коли побачить кота, може сказати що це кіт. Хоча коти й різні. Значить вони розділяють якісь спільні властивості. І слово «кіт» означає не якогось конкретного кота, а якусь ідеальну «котячність». Котячність не народжується при народженні кота, і не вмирає при його смерті. Вона взагалі існує поза часом та простором. Метафізична. Слово «кіт», означає якогось ідеального Кота, кота створеного Богом, і єдиного в свому роді. Всі інші коти лише розділяють його властивості більшою чи меншою мірою неідеально. І саме через цю неідеальність існує багато котів. Ідеальний Кіт реальний, а всі інші нам лише здаються.

12. Ідеальна держава за Платоном.

Проблема державного ладу була, є і буде однією із самих складних і суперечливих проблем, що стоять перед людством. У трактаті "Держава" Платон пише про те, що "ідеальна" держава повинна володіти, щонайменше, чотирма головними чеснотами: *мудрістю; *мужністю; *розважливістю; *справедливістю. Платон вважав, що всі нещастя людей відбуваються через відсутність спільності, постійний розбрат, відсутність хорошого начальства. Усе це спостерігається під час миру і, навпаки, під час війни існує і єдність, і порядок, і загальна мета. Можна припустити, що, створюючи діалог "Держава", Платон, у першу чергу, намагається зрозуміти, яка ідея держави в нашому світі, з якого зразка створювалися існуючі держави. Проблема пізнання ідеї держави, безумовно, ширша, ніж проблема побудови "кращої" держави, зрозумівши ідею держави, ми одночасно зрозуміємо, до чого треба прагнути. Отже, питання про те, наскільки хороша держава Платона, другорядне, важливіше те, що це неіснуюча держава, а його "ідея".

13. Метафізика Аристотеля.

Аристо́тель - давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної логіки. Аристотель обговорює загальні філософські проблеми уривками, в різних трактатах. Ці обговорення отримали назву «мета та фізика» або «метафізика», оскільки вони не потрапили в Аристотелеву «Фізику», а залишилися поза нею. Згодом слово метафізика стало вживатися як синонім слова філософія. В новітні часи термін метафізика набув зневажливого забарвлення, як неконкретні, догматичні розмірковування, зокрема марксизм, слідом за Гегелем, протиставляє метафізику діалектиці. Свою філософію Аристотель поділяв на вчення про буття, вчення про моменти буття, вчення про становлення. Розмірковуючи про «становлення», Аристотель викладає вчення про причини, якими визначається перехід можливості в дійсність. У кожній речі мислитель виділяє 4 причини: *причину матеріальну, *причину формальну, *причину дійову, *причину кінцеву, або цільову. Аристотель пояснює цей розподіл, на прикладах, взятих з галузі природи та мистецтва. Аристотель вважав, що про кожну річ неорганічної і органічної природи можна запитати: «для чого?», «заради чого?». Це означає, що мета властива розвиткові кожної окремої речі, рослини, тварини. Існує також мета, або первинна ентелехія, і в розвитку Всесвіту. Ця мета стоїть над матеріальним світом і спрямовує його розвиток.