Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Sv_toglyad.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
735.23 Кб
Скачать

77 Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.

Кожна людина є індивідуальністю, тобто в кожної людини є свої власні погляди, переконання, світогляд, фізичні та духовні характеристики. Можливо саме це робить не подібними один на одного. Однак якщо індивід не буде належати певному соціуму (суспільству) то він може втратити всі свої орієнтири в житі. В суспільстві люди сприяють збереженню та відновленню життя один одного. Воно засноване на засадах соціальних норм у відповідності з вищими духовними орієнтаціями людей. Суспільство допомагає людині засвоїти досвід, ціності та норми.

Індивід – один, означає належність людини до людського роду, поєднання її фізичних, тілесних, психофізиологічних характеристик.

Індивідуальність – виступає як найбільш стійкий інваріант особи і разом з тим незавершений, оскільки характеризує неповторюваність, своєрідність людини, її ціністні орієнтації, ідеали, самобутність, унікальність.

Різноманітність індивідуальностей – суттєва умова і форма проояву суспільства.

Особа – стійка система соціально значучих рис, що характеризують індивіда як члена суспільства. Вона включає в себе сукупність соц. Речей і суспільних відносин, в які включається індивід.

Особистість виступає як динамічна відносно стійка і цілісна система інтелектуальних, соц.-культурних морально-вольових якостей людини виражених в індивідуальних особливрстях її свідомості і діяльності. Особистість виступає як форма поєднання індивідуального, неповторного і суспільно-людського. В особистості виражена міра цільності людини, її самоіндетифікація і здатності до самотворення.

78 Історичність буття суспільства.

Буття суспільства – філософська категорія, яка характеризує матеріальне життя суспільства. Під БС марксизм розуміє матеріальне життя суспільства, виробництво матеріальних благ та ті відносини в які люди вступають в процесі цього виробництва.

Стародавні філософи Конфуцій, Платон, Арістотель та ін., філософи Середньовіччя, ХІХ і ХХ ст, обгрунтовуючи причини винникнення соціуму (потреби, інстинкти, нерівність нахилів індивідів тощо), суть соціального, не спромоглися уявити суспільство як специфічне цілісне утворення. Відкривши характерні властивості: розподіл праці, відносини власності, моральні якості, філософи ототожнювали суспільство з державою, спільністю, народом. Засновники соціології Огюст Конт і Герберт Спенсер не говорять, що є суспільство. Аж до кінця ХХ ст. багато соціологів ототожнювали суспільство з біологічним організмом, особою, взаємодією тощо.Оригінальну спробу визначити суспільство здійснила марксистська філософія: показала суспільство як систему суспільних відносин між людьми, а суть людини – як соціальну якість, запрограмовану суспільством. Розглядаючи відношення Людина – Суспільство, як основне у соціальній філософії, неодноразово підкреслювали, що суспільство в такій же мірі створює людину, в якій людина створює суспільство. Стрункістю концепції людини і суспільства марксистьска філософія вплинула на сучасні концепції соціуму та соціального.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]