Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Sv_toglyad.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
735.23 Кб
Скачать

18. Порівняйте східну і західну парадигми філософування

Упродовж тисячоліть людської історії Схід і Захід досить конфліктно протистояли один одному, і напруження цього проти­стояння значною мірою визначало розвиток культури та полі­тичних процесів суспільства. Водночас їх взаємодія і взаємовпливи ніколи надовго не переривалися. Врешті-решт суть проблеми "Схід—Захід" полягає у тому, що людство, будучи єдиним анато­мічно та фізіологічно, постає разюче відмінним і несхожим у своїх східних і західних соціокультурних проявах.

Основні відмінності між східними та західними типами філософування:

Західні:

1. Відносна автономність різних сфер суспільного буття.

2. Відданість новаціям, цінування нового, орієнтація на майбутнє.

3. Активізм, прагнення змінювати дійсність.

4. Домінування індивідуального над загальним.

5. Раціональне, аналітичне, логічно-послідовне мислення.

6. Зовнішньому світові відається перевага над внутрішнім світом людини, а сама людина часто розглядається як інструмент, покликаний свідчити про гармонію і досконалість Всесвіту.

7. Серед розділів філософського знання домінують онтологія і гносеологія.

Східні:

1. Наявність єдиного духовного канону життя, якому підпорядковані всі.

2. Відданість традиціям, цінування старого, освяченого віками, орієнтація на минуле.

3. Самозаглиблення, прагнення віддатись природному ходу речей.

4. Домінування цілого над індивідуальним.

5. Образний, притчовий, афористичний стиль мислення.

6. Внутрішньому світові людини віддається перевага над світом зовнішнім. Навіть так: зовнішній світ (світ матеріальних об’єктів) часто рзглядається як несправжній, як ілюзія людської свідомості.

7. Серед розділів філософського знання більший розвиток здобувають етика і соціальна філософія.

19.Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій доби Середньовіччя і Відродження

Основною причиною радикальних змін, що відбулися у світо­гляді під час переходу від античності до європейського Середньо­віччя, було руйнування античного полісу (основної форми держав­ного та громадського життя) як реального ґрунту всієї античної цивілізації, а разом із ним -- руйнування і всього укладу життя. Зневірившись у всьому матеріальному, люди звертали свої по­гляди та надії до духовного. Тут дуже корисним було відкриття античною філософією автономії людського духу, оскільки воно допомагало людині знайти в самій собі опору задля протистоян­ня життєвим негараздам.

Антична 1)політеїзм (багатобожжя)2)боги є частиною природи або уособленням природних стихій3) вихідні якості богів: сила, могутність4) боги впорядковують та оздоблюють світ5) космос, природа — загальні умови існування богів і людей6) людина спирається у своїх вчинках на знання7) головне життєве завдання людини — здійснення подвигу8) у сприйнятті дійсності акцент падає на зовнішнє внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє9) люди поділяються за етнічними та родовими ознаками10) панування натуралістичного світосприйняття. Середньовіччя 1)монотеїзм (єдинобожжя)2)Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межами світу (трансцендентність)3)вихідна якість Бога — любов до людини 4)Бог творить світ із нічого природа не має власної сутності і не може існувати без припливу божественної енергії 5)людина в усьому покладається на віру Бога 6)головне життєве завдання людини — спасіння душі;8) у сприйнятті дійсності акцент падає на внутрішнє; зовнішнє радше заважає правильно розуміти внутрішнє9)всі люди є рівними перед Богом10) панування символічного світосприйняття

Основні світоглядні орієнтири під час переходу від античності до Серед­ньовіччя змінюються на протилежні. Людина Середньовіччя зосереджується на внутрішньому, духовному. Спасіння душі для неї має не лише індивідуаль­ний сенс: рятуючи себе, людина, по-перше, * збільшує світовий потенціал добра та світла, а, по-друге, сприяє поверненню світу до того стану, в якому він перебував до гріхопадіння. Людське життя набуває цільового спрямуван­ня, а історія — часового виміру, оскільки все людство напружено очікує дру­гого пришестя Христа. Бог створює світ із нічого, і тому останній весь час І перебуває на межі буття і небуття.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]