26 Німецька класична філософія як втілення класичного типу раціональності

Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії.(Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фейербах) Німецьку класику відрізняє ряд суттєвих рис та принципів, що є спільними для всього цього етапу розвитку філософської думки. Саме вони і дають змогу говорити про німецьку класичну філософію як про цілісне духовне утворення.

По-перше, всіх представників німецької класичної філософії об'єднує розуміння ролі філософії в історії людства і в розвитку світової культури. Вони вважали, що філософія покликана критично самопізнати людську життєдіяльність, зробили предметом спеціального філософського дослідження людську історію і людську сутність, бачать філософію чітко систематизованою наукою, але наукою специфічною. З їхньої точки зору, філософія, живлячись науками, орієнтуючись на науки, має будувати себе як науку гуманістичної спрямованості.

По-друге, представники німецької класичної думки надали філософії вигляду широко розробленої та диференційованої спеціальної системи дисциплін, ідей, понять та категорій. Німецька класична філософія є високо професійною, надзвичайно абстрактною та узагальненою системою філософського освоєння дійсності.

По-третє, німецька класична філософія розробила цілісну діалектичну концепцію розвитку.

По-четверте, німецька класика виробила певні загальні принципи підходу до проблеми історичного розвитку, запропонувавши досліджувати його науковотеоретичними засобами і виділивши деякі його загальні закономірності.

По-п'яте, розглядаючи проблеми людини, німецька класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей.

Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії, можна виділити також і основні проблеми, дослідження яких перебуває в центрі уваги цього періоду розвитку світової філософії: проблема науковості філософії, онтології, гносеології, філософської антропології, філософії історії, філософії права, філософії релігії, етики, естетики і т.д.

Для побудови своїх філософських систем мислителі німецької класики виходили з таких принципів: принципу розрізнення закономірностей розвитку природи і культури, принципу активності суб'єкта, принципу історизму.

Кант розглядає розум як вищу теоретичну здібність людини з якої виростає метафізики

Загальні риси:

*гуманістична роль ф в культурі, підкреслюючи, що вона є строгою і системною наукою, відмінною від природничо-математичних наук, об’єктом їх аналізу стає ф як метафізика, яку вони критикують і переосмислюють, опираючись на нові світоглядні засади *розробляють принципи активності, діяльності, системності, рефлексії

*розробляють діалектичний метод як теорію розвитку

*осмислюють всі сфери людської ЖД з позиції діалектики та історизму *розгляд людини та її історії пронизані принципом свободи.

27. В чому полягає зміст коперніканського перевороту Канта у філософії?

Своєрідний «коперніканский переворот», зроблений И. Кантом, полягав у тому, що він запропонував перемістити центр розгляду (подібно тому як Н. Коперник перемістив центр світу) з того, «що пізнається» (предмета пізнання), на те, «за допомогою чого і як пізнається» (пізнавальні здібності людини). Сутність коперніканського перевороту здійсненим Кантом у ф.: 1) здійснює новий підхід до пізнання, в якому акцентується увага на специфіці пізнаючого суб’єкта, тим самим здійснюється перехід від метафізики субстанції до теорії суб’єкта; 2) пізнання розгляд. як діяльність по створенню інтелектуальної взаємодії людини зі світом; Людина пізнає світ в тій мірі, в якій здатна ставити запитання щодо природи, вибудувати гіпотези та різні раціонал. форми; 3) ф. можлива як критика пізнавальних здібностей людини, тобто визначення меж і можливостей наукового пізнання та творчих здібностей людини; 4) завдяки Канту відбувся поділ буття на світ природи, де діє необхідність та світ людини, де діє свобода.

Отже, Кант дав більш виправдану картину пізнання: пізнання не є дублюванням реальності, не є перенесенням засобів людської взаємодії з світом. Людський розум може визнати надійним лише таке знання, яке він сам вибудував на зрозумілих йому принципових засадах і обґрунтував з необхідністю. У концепції Канта людина постає творчою і діяльною;при тому чим вона активніша, тим розгалуженішими будуть її зв’язки з дійсністю і відповідно, - ширшими знаннями.Коперніканський переворот Канта був першим варіантом обґрунтування у німецький класиці принципу активності

Це обумовило розгляд активності суб’єкта(людина постає творчою та діяльною) та історії як способу людського буття. Розглядаючи теорію пізнання, аналізує основні пізнавальні здібності людини: чуттєвість, розсудок та розум. Приділяє важливе значення апріорним формам людського пізнання, якими він називає категорії – логічні форми мислення, які забезпечують отримання знання, що х-ться загальністю і необхідністю. До категорій кант відносить к-ть, якість, відношення, модальність.