Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Sv_toglyad.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
735.23 Кб
Скачать

71. Проблема достотності людського буття. Відчуження: способи його осмислення та подолання.

Буття людини у світі не є чимось спостережуваним, речовинним, принципово вимірюваним. За словами Хайдеггера, це самоочевидність, яку саму по собі бачити не можна. Це щось на зразок світла: ми бачимо за допомоги світла, але не саме світло.

Свідченням достотності буття для неї стає її стверджувальна експансія в світі -наполегливе розширення себе як певного смислового осереддя. Виглядає це й як безпосереднє "загарбання" світу, що закріплюється надбанням або привласненням речей, знань, вражень, задоволень тощо. Справді, це посідання для себе місця в світі.

Не будемо забувати, що впродовж багатьох сторіч більшість людей була реально відлучена від маєтності, від влади, від надбань високої культури. Карл Маркс позначив такий стан людського буття поняттям "відчуження". Його постійно діючою умовою він вважав приватну власність. Причому потерпають від неї й самі власники, й ті, хто власності позбавлений. Це дві однобічності єдиного життєвого процесу. Й оскільки це однобічності, результати деформації людського буття, то вони однаково є формами вияву "негативно людського". Це егоїзм - і заздрість, насолода - і страждання, корисливий визиск - і непосильна праця тощо.

Філософська думка констатує не тільки багатоманітність і багатовимірність людського буття, але й притаманну йому смислову неоднорідність. Виявляється, є такі модуси або виміри його, які самою людиною засвідчуються як недостотні вияви її залученості до світу. Понад те, чимало мислителів наполягає на тому, що недостотність є визначальною характеристикою людського буття, а процес її подолання людиною здійснюється лише за особливих умов і часто-густо взагалі видається проблематичним.

Самі поняття достатності й недостатності буття запропоновані й обгрунтовані Мартіном Хайдеггером в його праці "Буття і час". Недостотність, пояснює він, - це не якесь "менше" буття, не якийсь "нижчий" його рівень. Вона може визначати існування в усій його конкретиці - не тільки в тривожності, стурбованості, але й у діловитості, збудженості, зацікавленості, здатності насолоджуватися тощо. Особливою формою недостатності людського буття є "ман" Цим словом в німецькій мові означається безособовий займенник за допомоги якого утворюються дієслівні форми: "Наказано " ("Ким?", "Задля чого?.."), "Є думка..." ("Чия?", "Як вона склалася?!.") й так далі. Вся недостотність буття людини, її взаємин з іншими людьми виявляється якраз у тому, що в ситуаціях, де діють такі мовні форми, наведені в дужках запитання не тільки не мають відповіді, -вони навіть не виникають. Ман - це цілковита поглиненість людини буттям інших. Ман засвідчує, що людина не має власного коріння у бутті.

72 Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення

Питання про сенс буття - це питання про існування у людини таких життєвих цінностей, орієнтирів, ідеалів, принципів, під які вона може підводити більшість ситуацій або вирішень, з якими стикається у житті. Якщо певне конкретне явище узгоджується із названими провідними життєвими орієнтирами, людина бачить у ньому сенс; якщо входить у зв'язок із ними, проте, за змістом їм суперечить, людина його не прий­має, відкидає, засуджує; якщо ж таке явище взагалі не стикується із жит­тєвими орієнтирами, воно постає для людини як безглузде, позбавлене сенсу. Таким чином, питання про сенс передбачає наше вміння оцінювати реальні події та явища власного життя, тобто вміння оперувати як стратегічними життєвими цінностя­ми, принципами та орієнтирами, так і знаннями про жит­тя, дійсність, людину. Звідси стає зрозумілим, що сенс - це виключно людське яви­ще. Коли людина вміє його вбачати у дійсності, ним оперувати,

вона йде попереду стихійних процесів життя, принаймні, претен­дує на те, щоби взяти своє життя у своє свідоме вирішення та вре­гулювання. Ясно також і те, що поза людиною з її життєвими праг­неннями, інтересами, жаданнями сенсу не існує, а тому стає зрозумілою філософська теза про те, що саме людина наділяє дійсність сенсами, хоча сама ця дійсність постає умовою і підста­вою для смислового відношення.

В сенсі, тим більше - сенсі життя, концентруються найперші людські цінності і прагнення, в ньому людське життя постас сконцентрованим, цілісним. Ось чому найпростішою відповіддю на питання про те, в чому полягає сенс життя, може слугувати така: у тому, за що ви згідні віддати своє життя. Бо насправді сенсом людського буття може постати майже все, з чим людина стикається у житті: це можуть бути гроші та за­можність, самопошук та самопізнання, подвиг або чесне служіння, наукові відкриття та мистецька творчість, благополуччя дітей та здоров'я інших лю­дей, і т.д., і т. п. І в цьому, зокрема, проявляється справжня невичерпність лю­дини і справжнє диво людського життя - його можна підпорядкувати певній меті і справді її досягнути. Звичайно, далеко не кожна людина ставить та вирішує питання про сенс свого життя, але реально воно все одно вписується у певний образ людського самовиявлення. Тому можна виправдано стверджувати: якщо ми самі не дбаємо про сенс свого життя та не реалізуємо його, то його за нас буде реалізовано - чи то стихією життя, чи то іншими людьми. Філософія ж однозначно наставляє нас на те, щоби ми були гідними да­рованого нам випадку нашого життя і розпорядилися ним належним чином, тобто - із думкою про сенс, життєві вчинки, відповідальність, ре­алізацію себе і своєї свободи. Творчість і свобода надають сенсу видам людської діяль­ності і є передумовами самореалізації особистості. Прагнення здійснити сенс життя є основним мотивом людської поведінки, який не виводиться з інших потреб, а навпаки — визначає їх. Він притаманний усім людям і є рушійною силою розвитку особистості

З питанням про смерть та безсмертя органічно пов’язане питання про сенс людського існування. З усвідомленням себе у якості особистості, а тим більше – індивідуальності, людину починає хвилювати питання: чи є у процесі людських народжень і смертей якийсь вищий сенс, ніж просто продовження тваринного життя у зміні популяції. Отже знаходження сенсу буття – це питання не лише самопізнання людини, а й її самоздійснення. Як звичайно, питання про сенс - це питання про існування у людини таких життєвих цінностей, орієнтирів, ідеалів, принципів пі дякі вона може підводити більшість ситуацій або вирішень, з якими стикається у житті. Питання про сенс передбачає наші вміння оцінювати реальні події та явища власного життя, тобто вміння оперувати як стратегічним життєвими цінностями, принципами та орієнтирами, так і знаннями про життя, дійсність, людину. Звідси стає зрозумілим, що сенс – це виключно людське явище. Ясно також і те, що поза людиною з її життєвими прагненнями, інтересами, жаданнями, сенсом її існуванн, а тому стає зрозуміла філософська теза про те, що саме людина наділяє дійсність сенсами, хоча сама ця дійсність постає умовою і підставою для смислового відношення. Найпростішою відповіддю на питання про те в чому полягає сенс життя, може слугувати така: у тому за що ви згідні віддати своє життя. Існує достить поширена теза про те що вищий сенс людського життя полягає у пошуку та продукуванні сенсів. Насправді сенсом людського буття може постати майже все з чим людина стикається у житті. І в цьому зокрема проявляється справжня невичерпність

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]