1. Світогляд: сутність, структура, типи

Світогляд – спосіб духовно-практичного відношення людини до світу, що виступає як система знань, уявлень, норм, принципів, настанов, які визначають бачення і розуміння людиною світу і самовизначення в ньому.Світогляд має складну структуру, що включає в себе рівневу, компонентну та функціональну структури.

Рівнева структура світогляду включає в себе світовідчуття, світосприйняття й світорозуміння Світовідчуття - це передусім переживання й оцінки, звернені не до окремих явищ або ситуацій, а до світу загалом й до загальної позиції людини в ньому. Світ і ставлення до нього людини відтворюються тут у чуттєво-емоційній формі. Це загальний духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття нею світу, її активність чи пасивність, довіру чи недовіру у ставленні до людей, до життя, до минулого й майбутнього.

Світ даний людині у світосприйнятті як цілком предметна реальність, певним чином зорганізована й упорядкована. На цьому рівні організації світогляду переважають різного типу знання й просторово-часові уявлення про світ, які, сполучаючись і синтезуючись, дають у результаті цілісний образ світу.

Подальшої своєї конкретизації світосприйняття дістає на рівні світорозуміння. Тут образ світу набуває рис картини світу. Відповідно до типу світогляду, в межах якого й засобами якого вона здійснюється, картина світу може бути міфологічною або релігійною, буденною або філософською, художнюю або науковою. Світорозуміння може бути буденно-масовим і теоретичним. Перше найбільш загальне, зберігає традиції, не вимагає глибокого обґрунтування. Друге ж виражає прагнення людини до теоретичного обґрунтування своїх знань про дійсність та людську поведінку, щоб надати своїм висновкам дійсної загально значущості.Віра, надія, любов складають функціональну структуру світогляду.

Віра дозволяє людині включати в свій духовний світ і своє практичне життя те, що не ввіходить безпосередньо до складу її життєвого досвіду. Віра поєднує в собі можливе й дійсне, вона здатна переводити неможливе у вимір можливого.

Надія - це мрія, тобто перенесення себе за допомоги уяви в світ можливого, у здійснення якої людина повірила.

І віра, і надія знаменують собою різні форми поєднання ідеального й реального, різні щаблі відданості людини чомусь, що виходить безпосередню за межі її досвіду, її матеріально-життєвих потреб та інтересів. Але в любові все це набуває свого завершення.

Компонентну структуру світогляду утворюють різні притаманні людині форми духовного осягнення світу. Це і почуття, і знання, і цінності та оцінки, і настанови, переконання. Складовими світогляду їх робить саме те, що вони всі разом, у своєму поєднанні здійснюють акт самоувідомлення залученості людини до світу.

Історичні типи світогляду:

1. Міф - первісна універсальна світоглядна форма образно-фантастичного розуміння світу, що спрямована на забезпечення умов існування людини в світі і згуртування її у відношенні з іншими людьми.

2. Релігія – тип світогляду, , в основі якого лежить віра в існування надприродних сил та їх визначальну роль в житті людини і світу.

3. Філософія – тип світогляду, що базується на позиціях розуму, народжується з сумніву і здивування через переосмислення тих уявлень, що склалися в міфології і релігії.

Виникнення філософії

Істрико-філософськими та історико – культурними дослідженнями встановлено , що філософія виникає в один і той самий час -6ст. до н.е. – в трьох культурних центрах : Середземномор’я , Китай , Індія. Чим же зумовлений закономірний характер виникнення філософії? Однією з спроб розв’язати це питання є ідея “стрижневої доби “ Ясперса . “Стрижневою добою “ він називає період з 8 по 2 ст. до н.е., коли відбувається духовні процеси в яких розви-ваються такі людські якості як розум та особистість. Це дозволяє говорити про процес «одухотворення» в культурі, бо він складає смислове підґрунтя подальшого розвитку культури. Відбувається руйнування міфологічного способу світобачення й світорозуміння . Виникнення ф-ї на думку Ясперса , є головною подією стрижневої доби. Саме філософія відіграє вирішальну роль у подоланні міфологічного світогляду , в культивуванні вільного й самочинного людського мислення. В сучасній історико-філософській науці ще не досягнуто згоди щодо причин виникнення філософії. Серед існуючих точок зору виділяють:

-міфогенна концепція роглядає виникнення ф-і з міфології шляхом її іманентного розвитку , шляхом зміни образної форми на безособово понятійно.

-гносеологічна концепція розглядає виникнення філософії як результат процесу простого узагальнення знань.

-еклектична ф-я виникає як філософський матеріалізм (знання) і філософський ідеалізм(віра).

Основні передумови філософії:????????????????????????????

Виникненню філософії значно посприяло те, що в 7-9ст. до н.е. загальнокультурного значення набуває мудрість і діяльність мудреців. Покладаючись на мудрість іноді ходили за порадою не до жерців, а до мудреців. Мудрі повчання тут безпосередньо переходять в філософські думки. Філософія виникає тоді, коли світ стає перед людиною як такий, що потребує свого пояснення із нього самого. Філософське мислення починається з ідеї природної необхідності.