- •3.Завдання гістології,її місце серед біологічних наук.
- •14.Нервова тканина. Її значення. Склад нервової тканини. Нейрон і нейроглія.
- •15.Будова нейрона. Типи відростків нейрона. Морфо-функціональна класифікація нейрона.
- •16. Нейроглія, її значення та класифікація. Характеристика видів нейроглії
- •17. Будова та ф-ції нервових волокон та нервових закінчень
- •20.Ендокринні залози:гіпофіз,щитоподібна,прищитоподібна,надниркова.
- •Сітчаста зона
- •Мозкова речовина надниркових залоз
- •21. Загальна характеристика травної системи. Морфофункціональні особливості різних відділів травного каналу
- •22.Будова органів дихання,значення,дихання. Повітряносні шляхи.
- •23.Функція та будова шкіри. Похідні шкіри.
- •24.Функції та будова сечової системи.Нефрон.
- •25.Статева система.
- •26.Нервова система. Органи чуття,нюху,зору.
- •27.Правила роботи в гістологічній лабораторії. Організація місця.
- •28.Розтин тварин,забір матеріалу.
- •29. Фіксація матеріалу. Фіксатори.
- •31,32 Заливка тканин та виготовлення зрізів
- •31 Методика заливки в целоїдин
- •32 Методика заливки у парафін
- •33.Мікротом,його будова.Мікротомні ножі.
- •34. Приготування зрізів.Техніка знімання парафінових зрізів з ножа.
- •35. Метод наклейки зрізів на предметні скла
- •36 Заморожуючий мікротом.
- •37.Забарвлення зрізів.Барвники основні,нейтральні.Техніка забарвлення зрізів.
- •38.Оформлення зрізів у заключні середовища
- •39.Приготування розч. Еозину, гематоксиліну Ерліха, Майера, Вайгерта. Кислий гематоксилін Ерліха
- •40.Забервлення гіст.Зрізу гематоксилін-еозином.
- •41.Забарвлення зрізу залізним гематоксиліном по гейденгайну
- •42. Метод ван гізон та малорі.
- •44. Забарвлення нервової тканини за метдом Більшовського—Гросс у модифікації Лаврентьєва.
- •45. Правила роботи з біопсійним матеріалом
26.Нервова система. Органи чуття,нюху,зору.
Долоні немовля та дорослої людини — головні інструменти дотику.Ніс людини — орган нюху.Язик людини — орган смаку.Вухо людини — орган слуху.Око людини — орган зору.Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у просторі. Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів такі, як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку. Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок. Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому. Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. З слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів: зовнішнього вуха, внутрішнього вуха.Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат. Зір.Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок: зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око; середньої — судинної (пронизаною густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку. Перифери́чна нерво́ва систе́ма (ПНС) складається нервів і нейронів, які не лежать в межах центральної нервової системи (ЦНС). Переважна більшість нервів (які фактично є аксонами нейронів) належить ПНС. Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії. Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему. Центральна нервова система (ЦНС) складається зі спинного і головного мозку. Різні її частини виконують різні види складної нервової діяльності. Що вище розташована та чи інша частина мозку, то складніші її функції. Найнижче розташований спинний мозок - він регулює роботу окремих м´язових груп і внутрішніх органів. Над ним розміщений довгастий мозок разом з мозочком, що координує складніші функції організму (вони втягують у спільну діяльність великі групи м´язів і цілі системи внутрішніх органів, що здійснюють функції подиху, кровообігу, травлення тощо). Ще вище розташовано відділ центральної нервової системи - середній мозок, він бере участь у регуляції складних рухів і положення всього тіла. Довгастий і середній мозок разом творять стовбурну частину головного мозку. Найвищі відділи центральної нервової системи представлені великими півкулями головного мозку. До складу великих півкуль входять скупчення нервових клітин, які лежать у глибині, - так звані підкіркові вузли. На самій поверхні півкуль розташований шар нервових клітин - кора головного мозку. Вона являє собою ніби плащ або мантію, що покриває великі півкулі. Її поверхня (близько 2000 см2), як відомо, зібрана в низці складок або борозен і звивин. Підкіркові вузли разом з розташованими поблизу від них зоровими горбами називають підкіркою. Кора разом з підкіркою здійснює найскладніші форми рефлекторної діяльності. Дуже складні функції виконує мозочок: організм тільки тоді може зберігати стійку рівновагу під час ходьби, бігу, стрибків тощо, коли здійснюється надзвичайно тонке регулювання стану всіх м´язів тіла. Настроювання діяльності всієї скелетно-м´язової системи залежить від мозочка. Рефлекторна діяльність спинного мозку і стовбурної частини головного мозку охоплює відносно вузьке коло відповідних реакцій організму. Форми рефлекторної діяльності високоорганізованих тварин значно різноманітніші, для них характерні складніші рефлекторні процеси. Підкірка (зорові горби і підкіркові вузли великих півкуль) забезпечує найскладнішу безумовно-рефлекторну діяльність. Зазначимо відразу, що назва зорові горби не відповідає їхній справжній функції: насправді зорові горби є підкірковим чуттєвим центром. А підкіркові вузли є руховим апаратом підкірки і регулюють, зокрема, ходьбу. Орган свідомої діяльності людини - кора великих півкуль, тому головним є питання про взаємозв´язок психіки людини і кори великих півкуль, яке конкретизовано в науці як питання про функціональну локалізацію або локалізацію психічних функцій у корі. Питання про те, яке співвідношення психічних процесів і мозку .