31,32 Заливка тканин та виготовлення зрізів

Зневоднення. Якщо матеріал після фіксації підлягає заливці (крім желатинової), то наступним етапом є зневоднення його у спиртах зростаючої концентрації. Шматочки тканин зневоднюються одразу (якщо проводилася фіксація формаліном) чи після 24—48-годинної промивки у проточній воді. Зневоднення у спиртах проводиться з метою підготовки тканини до просочення целоїдином і парафіном. Щоб одержати високий ступінь зневоднення, необхідно мати не 2, а 3 чи 4 склянки з якісними спиртами зростаючої міцності, в яких шматочки слід витримувати по 24 години в кожній. Краще і швидше процеси зневоднення та знежирювання проходять у термостаті при температурі 37—40°С.

31 Методика заливки в целоїдин

Виготовлення розчинів целоїдину. Целоїдин є одним із різновидів чистої колоїдної нітроклітковини. Його випускають у вигляді желатиноподібних напівпрозорих пластин, які упаковують у залізні коробки. Таку пластинку потрібно вийняти з коробки, порізати на дрібненькі шматочки і висушити між листами фільтрувального паперу в термостаті з температурою 37°С або при кімнатній температурі. З висушеного целоїдину готують два розчини абсолютного спирту, розведеного наполовину ефіром: один — густий, з консистенцією меду (8—10 %-ний), другий — рідкий, з консистенцією гліцерину (4—5%-ний). Розчиняється сухий целоїдин у суміші абсолютного спирту з ефіром протягом кількох днів, тому краще готувати розчину більше і мати його про запас. Зберігають целоїдин у широкогорлих склянках із притертими корками.

Шматочки тканин після зневоднення у спиртах з метою кращого знежирювання протягом 6—24 годин обробляють також сумішшю спирту (99 чи 100°) з ефіром (наполовину). При фіксації в ацетоні об'єкти можна зразу ж переносити в розчин целоїдину, який є надзвичайно чутливим до жиру, тому може міститись у шматочках навіть після якісного зневоднення. Із суміші спирту з ефіром (іноді навіть із 96°-ного чи абсолютного спирту) шматочки тканин переносять у рідкий розчин целоїдину на 2—3 дні, а потім у густий на 1—2 дні. Більш тривале перебування в будь-якому розчині целоїдину не шкодить шматочкам: вони тільки краще ним просочуються. Після просочення в целоїдині проводять ущільнення шматочків. З цією метою їх переносять у маленьку чашечку (бюкса), де їх акуратно розкладають, а потім заливають свіжою порцією густого целоїдину з таким розрахунком, щоб над шматочками був шар целоїдину товщиною 0,5 см. Чашечку накривають кришкою і підкладають під кришку смужку паперу, складену вже у 2—3 шари. Протягом 2—3-х днів (залежно від густоти целоїдину та швидкості випаровування спирту й ефіру) целоїдин поступово висихає й ущільнюється. При цьому його поверхня в чашечці знижується до рівня шматочків. Процес ущільнення проводиться під ковпа-ком. Добре ущільнений целоїдин має хрящову консистенцію і є зовсім прозорим. В умовах значної вологості повітря, щоб запобігти помутнінню целоїдину, шматочки доцільно ущільнювати, використовуючи сірчану кислоту, яку ставлять у стаканчику під ковпак. Важливо, щоб затвердіння целоїдину проходило поступово і повільно, щоб він рівномірно ущільнювався по всій товщині шматочка, що є дуже важливим для отримання якісних зрізів.

Різання целоїдинових блоків

Наклеєний на стабіліт чи дерев'яну колодочку целоїдино-вий блок виймають із 70°-ного спирту, де він постійно зберігається, і щільно закріплюють в об'єктотримачі мікротома. Дерев'яну колодочку затискують таким чином, щоб шматочок був розміщений перпендикулярно до мікротома. Ніж закріплюють у затискач і встановлюють під гострим кутом до лінії санок. У зв'язку з таким косим положенням ножа, ріжучою є більша частина леза, тому на ньому не можна допускати зазубрин. Після того, як ніж встановили, до нього обережно підводять об'єкто- тримач із закріпленим у ньому шматочком. Спочатку зрізують зайвий целоїдин, поки не оголиться тканина шматочка, а вже потім починають отримувати зрізи потрібної товщини.

Ніж і об'єкт під час різання за допомогою м'якої щіточки постійно змочують 70°-ним спиртом. Практично досить змастити спиртом тільки один ніж у той момент, коли з нього буде знято наступний зріз. У цьому випадку при зворотному русі ножа він обов'язково змаже і поверхню шматочка.

Змочування ножа під час зрізування зайвого целоїдину не є обов'язковим. Ніж вводять повільно, не тиснучи на нього. Неякісні зрізи забирають із ножа щіточкою. Коли виходять якісні зрізи, їх тут же, на ножі, акуратно розправляють щіточкою (тією, що змочували ніж) і цією ж щіточкою знімають зріз із ножа, переносячи його в чашечку (склянку) із 70°-ним спиртом.

Щоб запобігти згортанню зрізу, його край під час зрізування притримують щіточкою. Знімаючи зріз, потрібно намагатися трохи навертати його на щіточку, а не тягнути донизу через лезо ножа. Якщо це не вдається, зріз обережно опускають до ріжучого краю ножа і тут же обережно підкочують його пальцем. Опускаючи зріз у чашечку зі спиртом, натискують його щіточкою до дна, чим ще більше розправляють складки та зморшки, які залишилися.

Отримані зрізи можна довго зберігати в спирті. Перед фарбуванням їх перекладають у воду. Товщина целоїдинових зрізів коливається від 5—6 до 20 мкм, залежно від якості заливки і гостроти ножа. Зрізи товщиною 10—12 мкм вважаються досить тонкими.