- •3.Завдання гістології,її місце серед біологічних наук.
- •14.Нервова тканина. Її значення. Склад нервової тканини. Нейрон і нейроглія.
- •15.Будова нейрона. Типи відростків нейрона. Морфо-функціональна класифікація нейрона.
- •16. Нейроглія, її значення та класифікація. Характеристика видів нейроглії
- •17. Будова та ф-ції нервових волокон та нервових закінчень
- •20.Ендокринні залози:гіпофіз,щитоподібна,прищитоподібна,надниркова.
- •Сітчаста зона
- •Мозкова речовина надниркових залоз
- •21. Загальна характеристика травної системи. Морфофункціональні особливості різних відділів травного каналу
- •22.Будова органів дихання,значення,дихання. Повітряносні шляхи.
- •23.Функція та будова шкіри. Похідні шкіри.
- •24.Функції та будова сечової системи.Нефрон.
- •25.Статева система.
- •26.Нервова система. Органи чуття,нюху,зору.
- •27.Правила роботи в гістологічній лабораторії. Організація місця.
- •28.Розтин тварин,забір матеріалу.
- •29. Фіксація матеріалу. Фіксатори.
- •31,32 Заливка тканин та виготовлення зрізів
- •31 Методика заливки в целоїдин
- •32 Методика заливки у парафін
- •33.Мікротом,його будова.Мікротомні ножі.
- •34. Приготування зрізів.Техніка знімання парафінових зрізів з ножа.
- •35. Метод наклейки зрізів на предметні скла
- •36 Заморожуючий мікротом.
- •37.Забарвлення зрізів.Барвники основні,нейтральні.Техніка забарвлення зрізів.
- •38.Оформлення зрізів у заключні середовища
- •39.Приготування розч. Еозину, гематоксиліну Ерліха, Майера, Вайгерта. Кислий гематоксилін Ерліха
- •40.Забервлення гіст.Зрізу гематоксилін-еозином.
- •41.Забарвлення зрізу залізним гематоксиліном по гейденгайну
- •42. Метод ван гізон та малорі.
- •44. Забарвлення нервової тканини за метдом Більшовського—Гросс у модифікації Лаврентьєва.
- •45. Правила роботи з біопсійним матеріалом
32 Методика заливки у парафін
Техніка включення в парафін є такою. Фіксовані шматочки після зневоднення у спиртах (96 та 100°-ному або у двох 96°-них спиртах) переносять спочатку в суміш спирту (96°-ного чи абсолютного), розведеного наполовину хлороформом, на такий же час. В обох середовищах шматочки можна залишати на ніч. Крім хлороформу, часто користуються ксилолом. Після спирту об'єкти на 1—3 години переносять у спирт із ксилолом, а потім у чистий ксилол. З останнім працюють у двох порціях, витримуючи в кожній по 1—3 год, але не більше. Матеріал у ксилолі не слід перетримувати, оскільки він робить об'єкти крихкими і деформує тканини. Хлороформ має м'якшу дію, у ньому шматочки можна витримувати до 48 годин без шкідливого впливу. Використовуючи метод А. В. Русакова, у хлороформ (ксилол) добавляють кристалічну карболову кислоту з розрахунку 5 г на 100 мл хлороформу (ксилолу). Для поступового і кращого просочування шматочків із хлороформу, їх переносять у суміш хлороформу з парафіном і залишають у ній при температурі 35—40°С у термостаті на 2—3 години (можна залишити і на ніч). При роботі з ксилолом шматочки переносять у його суміш із парафіном на 2—3 години, але не більше. Суміш хлороформу з парафіном (і ксилолу з парафіном) готують з однакових частин, для чого парафін попередньо розплавляють.
Із суміші хлороформу з парафіном (чи ксилолу з парафіном) шматочки перекладають у попередньо приготовлений розплавлений парафін, який повинен зберігатись у термостаті, встановленому на 2—3°С вище точки плавлення парафіну (при- близно на 54—55°С). Просочування в парафіні проходить у двох порціях (чашечках), які нумерують.
Спочатку шматочки на 1,5—2,5 години поміщають у першу чашечку, а звідти перекладають теплим пінцетом у другу на 0,5—1,5 години. У цілому в обох порціях парафіну шматочки витримують від 2-х до 4-х годин. Після того, як шматочки пробули у 2-й чашці з парафіном достатній час, друга чашечка виймається з термостата. Шматочки теплим пінцетом швидко розкладають, а чашечку охолоджують в іншій (більшій) чашечці з холодною водою або в снігу. Щоб вода не потрапила у парафін, спочатку охолоджують дно чашечки, чекаючи коли з'явиться на поверхні парафіну плівка, потім обережно опускають чашечку одним краєм у воду і перевіряють, чи витримує плівка воду. Тільки після цього всю чашечку занурюють у воду і разом з великою чашкою ставлять під кран на 5—10 хв. Швидке охолодження парафіну робить його пластичним. Коли парафін затвердіє, його виймають із чашечки, для чого підрізають по краю і вирізають скальпелем блоки відповідно до розміру занурених у нього шматочків. Якщо парафін не відстає від чашечки, то її дно рекомендується підігріти чи просто вирізати блоки безпосередньо з чашечки. Охолоджений парафін легко виймається із формочки — для цього достатньо підрізати його тільки по краю. Формочками можуть бути і коробочки із щільного паперу.
Зручніше всього працювати з дрібними фарфоровими чашечками, які мають діаметр 5—6 см.
Наклеювання парафінових блоків
Парафінові блоки гарячим шпателем наклеюють на дерев'яні колодки тією стороною, на якій більше парафіну. Блоки за своїми розмірами, по можливості, повинні відповідати розмірам колодок і не виходити за їхні краї. Заливка об'єктів у парафін при застосуванні високої температури є менш досконалою, ніж заливка в целоїдин, і завжди супроводжується певним пошкодженням клітинних структур. Чим ніжнішою є тканина, тим менше часу необхідно для її просочування.
Методика швидкої заливки в парафін
Як і целоїдин, парафін допускає швидку заливку. Дуже тоненькі шматочки товщиною 1—2 мкм фіксують і зневоднюють у 2-х порціях спирту (абсолютного, карболового чи навіть простого 96°) по 3—4 години в кожній порції. Замість першої порції спирту, для фіксації можна взяти й рідину Карнуа. Потім шматочки перекладають у хлороформ на 1—2 години за температури 35—40°С, а потім у хлороформ із парафіном на 0,5—1 годину з температурою 35—40°С: у першу порцію парафіну — на 1 годину, у другу — на 0,5—1 годину з температурою 54—55°С (для задовільного просочування тканин).