2. Основні різновиди технічних вправ: гами, терцієві гами, октави, акорди, арпеджіо, трель, репетиції, тремоло, скоки (стрибки), глісандо.

3. Техніка педалізації:

• будова правої та лівої педалі;

• техніка дії лапкою педалі (демпферний рівень, педальний “люфт”);

• повна, неповна педаль (зверху, знизу);

• види педалі (пряма, зв’язуюча тощо);

• педальні вправи;

• використання педалі в творах різних за стилем та змістом.

Практичні завдання:

• дати характеристику прийомів гри для створення різних артикуляційних, динамічних та тембральних градацій звучання;

• підготувати реферат на тему “Методи розвитку пальцевої техніки”.

Література.

Гат Й. Техника фортепианной игры. М., 1957.

Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры. М., 1967.

Либерман Е. Работа над фортепианной техникой. М., 1971.

Мартинсен К. Индивидуальная фортепианная техника на основе звукотворческой воли. М., 1966.

Савицький Р. Основні засади фортепіанної педагогіки. Львів, 1994.

Тимакин А. Воспитание техники пианиста. М., 1995.

Шмидт-Шкловская А. О воспитании пианистических навыков Л., 1985.

Штепанова-Курцева И. Фортепианная техника. К., 1993.

Щапов А. Некоторые вопросы фортепианной техники. М., 1968.

Тема 8. Методика проведення уроку. Організація самостійної роботи учня. Методи навчання на уроці.

Урок як основна форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою чи одним учнем впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Особливості фортепіанного уроку:

- індивідуальне навчання (необхідність контакту, урахування фізичного і психічного стану учня);

- є завершеною та обмеженою в часі частиною нав­чального процесу, під час якого розв'язуються певні нав­чально-виховні завдання ;

- є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати навчальну діяльність уч­ня;

- спільна діяльність учителя й учня;

- творчий підхід до підготовки уроку, включення елементу імпровізаційності ( вдосконален­ня уроку спрямоване на розв'язання низки навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку).

- сприяння формуванню пізнавальних якостей особистості (активності, самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учня.

Типи уроків:

- урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення теми, мети і завдань уроку; мотивація навчання школярів; сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного; узагальнення та системати­зація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.;

- урок формування вмінь і навичок (актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учневі теми, мети і завдань уроку й мотивація навчання; вивчення нового матеріалу; первинне застосування нових знань (пробні вправи); само­стійне застосування учнем знань у стандартних ситуаці­ях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завдан­ням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку й повідомлення домаш­нього завдання).

- урок застосування знань, умінь і навичок (перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, мети й завдань уроку і мотивація навчання; осмислення змісту послідовності застосування способів виконання дій; само­стійне виконання учнем завдань під контролем і з допо­могою учителя, теоретичне обґрун­тування отриманих результатів; підсумки уроку і повідом­лення домашнього завдання).

- урок узагальнення і систематизації знань (повідомлен­ня теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання; узагальнення та системати­зація основних практичних навичок і відповідних теоретичних положень; підсумки уроку й повідомлення домашнього зав­дання).

- урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок (по­відомлення теми, мети і завдання уроку, мотивація нав­чання; перевірка знання учнями фактичного ма­теріалу й основних понять; перевірка глибини осмислен­ня учнем знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнем знань у стандартних та змінених умовах; повідомлення домашнього завдання).

- комбінований урок (перевірка виконання учнями до­машнього завдання практичного характеру; перевірка ра­ніше засвоєних знань; повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання; сприймання й ус­відомлення учнями нового матеріалу; осмислення, уза­гальнення і систематизація знань; підсумки уроку й пові­домлення домашнього завдання).

Структура уроку (визначаючи структуру уроку, вчитель повинен враховувати тему і зміст, найдоцільніші методич­ні засоби і прийоми, конкретні умови, в яких проводити­меться урок, рівень підготовленості учнів)

- вступна частина (забезпечення нор­мальної зовнішньої обстановки для роботи та психологічного настрою учня на нормальну роботу, взаємне вітання вчителя і учня, робочої пози , органі­зація уваги);

- перевірка домашнього завдання;

- вивчення нового матеріалу(аналіз, синтез, узагальнення, формування вмінь і навичок);

-закріплення нового матеріалу (становлення міцного зв'язку між щойно набутими знаннями і засвоєними раніше, перевірку правильності удосконалення дії навички, закріплення досягнутого рівня дії навички та використання її на практиці, досягнення майстерності в її використанні).

- повідомлення домашнього завдання (конкретність, посильність для учня);

- закінчення уроку.

Дидактичні аспекти ефективності уроку: керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; напружена, доско­нало організована й результативна пізнавальна діяльність учнів; ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування здійснення і результатів нав­чально-виховного процесу, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів; твор­чий підхід до розв'язання нестандартних завдань відповід­но до наявних умов та можливостей; обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досяг­нення мети комплексу дидактичних засобів; диференційо­ваний підхід до учнів; ефективне викори­стання кожної робочої хвилини на уроці; атмосфера демо­кратизму, діловитості, стимулювання, дружньо­го спілкування, прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнень запро­грамованих результатів.

Підготовка вчителя до уроку

- продумування кожного його струк­турного елемента і може відбуватися в такій послідовно­сті;

- дотри­мання педагогом певних вимог — організаційних, дидак­тичних, психологічних, етичних, гігієнічних;

- формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку: освітня — домогтися міцного засвоєння знань, фор­мування практичних умінь і навичок з конкретного нав­чального матеріалу; розвиваюча — пам'ять, увагу, уяву, мислення, актив­ність і самостійність учнів; виховна — розвивати моральні, естетичні та інших якості особистості кожного учня.

- визначення змісту й методики виконання домашньо­го завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учня. Учитель повинен продума­ти зміст інструктажу щодо його виконання.

Оцінювання роботи учня:

• оцінювання як домашньої роботи, так і роботи на уроці;

• стимулювання роботи високими балами, неефективність великої кількості низьких оцінок;.

Методи роботи на уроці

Пояснювально-ілюстративне навчання: швидке засвоєння навчальної інформації, формування знань, умінь і навичок. Відсутність самостійного пошуку учнями у процесі оволодіння знаннями, не сприяє підготовці людей із твор­чим мисленням, здатних самостійно вирішувати творчі пізнавальні завдання.

Проблемне навчання: послідовні й ціле­спрямовані пізнавальні завдання, які учень розв'язує під керівництвом учителя й активно засвоює нові знання. Надання завданням проблемного характеру, поєднання проблем­ного підходу з іншими методичними підходами, опора на попередній досвід і знання, застосування нових знань чи способів дій.

Програмоване навчання (різновид репродуктивного): використання спеціальних навчаючих програм, цілеспрямованість організації навчального процесу, наявність точно окресленого обсягу знань, умінь і навичок, розчленування на малі дози, сприймання їх у строгій послідовності. (Баренбойм л. Путь к музыцированию, Рябов Й., Рябов С. Пианист. Шаг за шагом. 1,2 ч.)