4. Актуальні проблеми сучасної музичної педагогіки. Вимога створення у таких умов і такої організації навчального процесу, що були б спрямовані на музичний розвиток учнів

Дві основні групи умов: екстенсивні, зовнішні і інтенсивні, в основному, внутрішні;

- екстенсивні - організація навчального процесу, взаємозв'язок усіх музичних дисциплін між собою і раціональний вибір репертуару.

- інтенсивні — методи викладання і методи роботи самого учня.

Концепція академіка Л. С. Виготського. Два рівні розумового розвитку дитини: зона актуального розвитку — рівень самостійних розумових операцій і дій, що дають можливість школяреві успішно вирішити поставлене перед ним, і зона найближчого розвитку, що стимулюється діяльністю дорослих..

Література:

М. М. Фіцула .Педагогіка. К., 2002.

Готсдинер А. Дидактические основы музыкального развития учащихся (Ст.) Сб. Вопросы музыкальной педагогики. Вып. 2. «Музыка». М., 1980.

Баранов С.П. Принципы обучения.М.,1975.

Подласый И. П.Исследование закономерностей дидактического процесса. К.,1991.

Тема 3. Історичний огляд розвитку фортепіанної педагогіки та методики викладання.

1. Характерні особливості педагогіки періоду клавірного мистецтва:

• зародження клавіру; -

• європейські органно-клавірні школи 16 – І-ї пол. 18 століття;

• відомі трактати про мистецтво гри на клавесині.

2. Педагогіка епохи класицизму, механістична школа:

• педагогічна діяльність Ф.Е.Баха;

• європейські класицистичні фортепіанні школи (Лондонська, Паризька, Віденська);

• педагогічна діяльність К.Черні, Н.Гуммеля;

• метода розвитку піаністичної техніки у представників віртуозно-механістичного напрямку (А.Герц, М.Плейель, К.Калькбреннер та інші).

3. Лістієвський етап у розвитку фортепіанної педагогіки; педагогічні принципи Ф.Шопена, Р.Шумана.

4. Анатомо-фізіологічна школа ( Л.Деппе, Р.Брейтгаупт, Ф.Штейнгаузен).

5. Характерні риси педагогіки ХХ століття:

• розмаїття фортепіанних шкіл;

• психотехнічний напрямок (Ф.Бузоні, Й.Гофман, М.Лонг, К.Мартінсен).

• видатні представники російської фортепіанної педагогіки: М.Рубінштейн, Т.Лешетицький, А.Осипова, О.Гольденвейзер, К.Ігумнов, Г.Нейгауз; О.Савшинський, Л.Ніколаєв, Н.Перельман.

6. Розквіт музично-піаністичної освіти в Україні:

- сучасна система музичної освіти в Україні;

• західно-українська фортепіанна школа ( заснування та функціонування Львівської консерваторії при Галицькому музичному товаристві, творчість К.Мікулі, В.Курца, Д.Мюнцера; діяльність провідних педагогів-піаністів ВМІЛ – В.Барвінського, Р.Савицького, Г.Левицької; радянський та пострадянський період в життєдіяльності львівської піаністичної школи);

• одеська фортепіанна школа;

• київська фортепіанна школа (Михайлов, Беклємішев, Пухальський, Курковський, Топілін; сучасні київські педагоги);

• харківська фортепіанна школа (О. та Р.Горовиці, П.Луценко та його учні, Евлєр та інші).

Література.

Алексеев А. Из истории фортепианной педагогики. К., 1974.

Баренбойм Л. Н.Г.Рубинштейн. М., 1982.

Кашкадамова Н. Мистецтво виконання на клавішно-струнних інструментах. Тернопіль, 1999.

Кашкадамова Н. Мистецтво виконання Шопена. Тернопіль, 2000.

Коган г. Ф.Бузони. М., 1970.

Кременштейн Б. Педагогика Г.Г.Нейгауза. М.,1984.

Лисенко Л. П.К.Луценко та його учні. Харків, 1998

Мильштейн Я. Ф.Лист. М., 1970.