- •Ужгородський національний університет факультет міжнародних відносин
- •Лекція 2 Предмет і принципи дидактики вищої школи
- •Лекція 3 Сутність та закономірності навчального процесу у вищій школі
- •Лекція 4 Спеціалізація, зміст та планування і організація навчання у сучасній вищій школі
- •Лекція 5 Методи навчання у вищій школі
- •Лекція 6 Методика підготовки і проведення лекції. Проблемна лекція у вузі
- •Лекція 7 Методика підготовки і проведення семінарських, практичних занять у вищій школі
- •Лекція 8 Методика контролю знань, умінь і навиків студентів
- •Література та джерела Основна:
- •Додаткова:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Ужгородський національний університет факультет міжнародних відносин
КАФЕДРА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ЕКОНОМІКИ
РОШКО Світлана Михайлівна
Конспект лекцій із курсу
«Методика викладання у вищій школі»
Лекція 1
Предмет і завдання курсу. Вища освіта в Україні
1. Предмет, мета і завдання курсу «Методика викладання у вищій школі».
2. Входження України в Болонський процес.
3. Структура системи вищої освіти в Україні. Основні типи вищих навчальних закладів в Україні.
4. Правове регулювання діяльності науково-педагогічних працівників внз України.
Національне відродження України, перехід до ринкових відносин та інтеграція нашої держави в світове економічне співтовариство кардинально впливають на роль спеціалістів із вищою освітою. Особливе місце серед них посідають майбутні педагоги, викладачі вищих навчальних закладів, як високо компетентні і всебічно освічені фахівці, рівень підготовки яких повинен забезпечити соціально-педагогічні потреби суспільства в умовах реалізації «Національної доктрини розвитку України у XXI столітті».
Програма курсу «Методика викладання у вищій школі» враховує нову методику вузівського викладання на факультетах міжнародних відносин національних та державних університетів. Ґрунтовні знання з даного курсу значно розширюють кругозір викладача, дозволяють цілісно бачити будь-яку навчально-виховну проблему, знаходити її оптимальне рішення.
Курс «Методика викладання у вищій школі» має ознайомити магістрів із цілями та напрямами реформування вищої освіти, структурою її системи, методологічними, психолого-педагогічними та методичними основами організації навчально-виховного процесу.
Важливим завданням курсу є озброєння майбутніх викладачів та науковців методологією педагогіки вищої школи. У процесі вивчення даного курсу студенти-магістри повинні зрозуміти високу значущість педагогічної праці у суспільному прогресі людства.
Предметом вивчення курсу є теоретичні основи методики викладання у вищій школі, а також освоєння принципів і методів навчальної діяльності, що забезпечують професійний рівень викладача вищої школи. Система професійної діяльності викладача по забезпеченню ефективного засвоєння знань, умінь і навиків студентами.
Мета курсу: розгляд предмету і принципів дидактики вищої школи, розкриття методів навчання, а також зміст, планування та організація навчання у сучасній вищій школі.
Завданням курсу є озброїти майбутніх магістрів знаннями, вміннями і навиками педагогічної діяльності на посаді викладача вищого навчального закладу, освоїти методику викладання у вищій школі, систему активізації навчальної діяльності студентів.
2. Спроби надати загальноєвропейського характеру вищій школі фактично розпочалися в 1957 р. з підписання Римської угоди. Згодом ці ідеї розвинулися в рішеннях конференції міністрів освіти 1971 та 1976 рр., у Маастрихтському договорі 1992 р. Наступні роки характеризувалися запровадженням різноманітних програм під егідою ЄС, Ради Європи, що сприяли напрацюванню спільних підходів до вирішення транснаціональних проблем освіти. У 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких і сформували згодом принципи Булонської декларації.
25 травня 1998 р. в Парижі міністри освіти Великобританії, Німеччини, Італії та Франції прийняли Спільну декларацію (Сорбонська декларація), якою і був започаткований Болонський процес. Сама Болонська конвенція (Спільна заява європейських міністрів освіти) була підписана дещо пізніше 18-19 червня 1999 р. в м. Болонья. Таким чином, у 1999 р. до Болонського процесу були залучені 28 європейських країн: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція. У 2002 р. до Болонського процесу приєдналися Кіпр, Лінхенштейн, Туреччина, Хорватія, а в 2003 р. – Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Македонія (Сербія і Чорногорія), Росія.
Шість ключових принципів даного процесу:
Уведення двоциклового навчання.
Запровадження кредитної системи.
Контроль якості освіти.
Розширення мобільності.
Забезпечення працевлаштування випускників.
Забезпечення привабливості європейської системи освіти.
Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є досягнення системою вищої освіти України цілей Болонського процесу.
3. До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:
1) освітні рівні:
неповна вища освіта;
базова вища освіта;
повна вища освіта;
2) освітньо-кваліфікаційні рівні:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст, магістр (див. Ст. 6, 7, 8 Закону України «Про вищу освіту»).
Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:
університет;
академія;
інститут;
\консерваторія (музична академія):
коледж;
технікум (училище) (див. Ст. 25 Закону України «Про вищу освіту»).
4. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається з законів України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.