Лекція 5 Методи навчання у вищій школі

1. Метод навчання як педагогічне явище. Нові вимоги до методів навчання у вищій школі. Класифікація методів навчання.

2. Характеристика методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

3. Характеристика методів стимулювання навчальної діяльності.

4. Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні.

Методи навчання – це впорядковані способи взаємопов’язаної діяльності викладачів і студентів, скеровані на вирішення навчально-виховних завдань вищої школи.

Метод навчання визначають як складне, багатовимірне педагогічне явище. У структурі об’єкта методів навчання виділяють внутрішній і зовнішній вияви. Внутрішній вияв методів навчання – це сторона розумової діяльності тих, хто навчається З точки зору зовнішнього вияву методів навчання виділяють такі форми: словесно-слухова, словесно-зорова, навчально-практична, педагогічна техніка і мистецтво. Методи навчання мають дуже широку сферу застосування у галузі професійної педагогіки.

За сучасних умов розвитку науки і техніки головною функцією викладача стає функція керування пізнавальною діяльністю студентів, тобто необхідно раціонально організувати самостійну навчальну роботу студентів. З розвитком вищої освіти суттєво розширились і функції контролю, зокрема, контроль знань студентів у тестовій формі.

На даному етапі головним завданням викладача вищої школи є не тільки подати учневі якомога більше знань із предмета, але і навчити його застосовувати знання на практиці. Інформаційний надмір знань породжує процес гальмування на шляху засвоєння знань. У зв’язку із бурхливим зростанням обсягу наукової інформації, викладач уже не в змозі опрацювати весь обсяг друкованої продукції по предмету. Науковцями підраховано, що щороку зі спеціальності вченого видається 7 млрд. ст. друкованого тексту, для того , щоб її опанувати вченому б треба витратити близько 17 років життя. Тому врай важливо вміти вибрати той необхідний мінімум, який би максимально сприяв набуттю необхідних для професійної діяльності знань.

На основі різних груп класифікаційних ознак виділяють різні групи методів навчання. Необхідно відзначити, що дане питання у педагогіці і до сьогодні залишається дискусійним.

Критерії класифікації методів навчання:

1) за джерелами передачі й характером сприйняття інформації : Словесні, наочні, практичні (С.Петровський, Е.Галант);

2) за основними дидактичними завданнями, які необхідно вирішувати на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування отриманих знань, умінь і навичок (М.Данилов, Б.Єсипов);

3) за характером пізнавальної діяльності : пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М.Скаткін, І.Лернер).

Акад. Ю.К.Бабанський виділяє 3 групи методів навчання:

1. методи стимулювання й мотивації навчання, спрямовані на розвиток інтересу до навчання і розвиток відповідальності за навчання;

2. методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, зокрема, це методи індуктивного і дедуктивного характеру, репродуктивного і пошукового, методи керованого і самокерованого навчання, словесні, наочні і практичні методи;

3. методи контролю і самоконтролю, зокрема, це методи усного, письмового і лабораторно-практичного контролю.

Акад. М.І.Махмутов пропонує номенклатуру бінарних методів (поряд із п’ятьма методами викладання розглядає п’ять методів навчання):

Методи викладання:

1. інформаційно-повідомляючий;

2. пояснювальний;

3. інструктивно-практичний;

4. пояснювально-спонукаючий;

5. пояснювальний.

Методи навчання:

1. виконавчий;

2. репродуктивний (відтворюючий);

3. продуктивно-практичний;

4. частково-пошуковий;

5. пошуковий.

В останні роки набула поширення класифікація методів навчання, побудована на ідеї проблемності (М.М.Скаткін та І.Я.Лернер):

1) інформаційно-рецептивний (порада, вказівка про спосіб розв’язання будь-яких проблем);

2) репродуктивний;

3) проблемного викладу;

4) евристичний (частково-пошуковий);

5) дослідницький.

2. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності – це сукупність методів, спрямованих на передачу і засвоєння знань, формування умінь і навичок: словесні, наочні і практичні методи навчання.

Словесні методи навчання:

1. пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, термінів; успіх залежить від доказовості. Важливе значення мають чіткість мовлення, темп, образність;

2. розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу;

3. лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою матеріалу;

4. бесіда – метод навчання, що передбачає запитання-відповіді:

• вступна;

• бесіда-повідомлення;

• бесіда-повторення;

• репродуктивна (повторення раніше засвоєного матеріалу);

• евристична (сократівська) – суть даного різновиду полягає в тому, що викладач вміло формулюючи запитання скеровує учнів на формування нових понять, висновків і правил;

• катехізисна – спрямована на відтворення відповідей, які потребують тренування пам’яті.

Наочні методи навчання:

1. ілюстрування: плакати, карти, рисунки на дошці;

2. демонстрування – використання приладів, дослідів, технічних установок;

3. самостійне спостереження.

Практичні методи навчання:

1. вправи;

2. лабораторні роботи;

3. практичні роботи;

4. графічні роботи;

5. дослідні роботи.

3. Методи стимулювання навчальної діяльності – це методи, спрямовані на формування позитивних мотивів навчання, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню навчальною інформацією:

1) метод навчальної дискусії – суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу;

2) метод пізнавальних ігор – моделювання життєвих ситуацій, що викликають інтерес до навчальних предметів;

3) метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу – використання пригод, гумористичних уривків;

4) метод створення ситуації новизни навчального матеріалу;

5) метод опори на життєвий досвід учнів.

4. Методи контролю і самоконтролю у навчанні – це сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння знань, сформованість вмінь і навичок:

1) метод усного контролю: основне запитання, додаткові, допоміжні; запитання у вигляді проблеми; індивідуальне, фронтальне опитування і комбіноване;

2) метод письмового контролю;

3) метод тестового контролю;

4) метод графічного контролю;

5) метод програмованого контролю.