- •3. Історіографічний факт
- •4. Сучасні іст. Концепції укр. Вчених та узагальнення в них досягнень світової іст.Науки…
- •5. «Літописний період» 11-13 ст.
- •6. Галицько - волинський літопис
- •7. Історичні твори сусідніх україні земель 11-13 ст.
- •10. Історичні твори другої пол. 16-першої пол. 17 ст.
- •11. Зміцнення літописної традиції та поширення історичних знань в україні (кінець 16 – перша пол. 17 ст.)
- •13. Українська національна традиція в густинському літóписі
- •14. Регіональні літописи першої половини 17 ст.
- •15. Історія боротьби укр.Козацтва з туреччиною, кримом і польщею у мемуарах першій половині 17 ст.
- •16. Мемуари 16-17 ст. Як своєрідний вид історичної літератури.
- •18. «Хроніка з літописців стародавніх» феодосія сафоновича.
- •19. Козацькі літописи
- •20. Історія хмельниччини у творах граб’янки і величка.
- •21. Історичні хроніки і реєстри першої половини 18 ст.
- •22. Козацько-старшинські автономістичні ідеї в історичних творах другої половини 18 ст.
- •23. Відображення історії запоріжжя в другій пол. 18 ст.
- •25. Проблеми історії україни в мемуарній літературі 18 ст.
- •26. Українська археографія в останній третині 18 – першій половині 19 ст.
- •27. Галицька історіографія історії україни (кін. 18 – поч. 19 ст.)
- •29. Історична концепція зубрицького.
- •30. Націон. Ідея та її бачення в творчості «руської трійці»
- •31. Бантиш-Каменський та «Історія Малої Росії»
- •32. Історичні дослідження я.М.Марковича та о.М.Марковича.
- •33. "Історія Малоросії" м.А. Маркевича.
- •34. Опрацювання і видання о. Бодянським праць з укр. Історії. Власні істор. Твори.
- •35. Історія Запоріжжя та Слобідської України у творах і. І. Срезневського.
- •36. "Історія Русів".
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •39. М.Костомаров (основні твори, народницький напрямок в історіографії).
- •41. Етнографічні та літературні роботи п.Куліша початк. Періоду творчості.
- •42. Історія козацтва, міщанства та шляхетського стану у творах Куліша.
- •44. Галицька історіографія історії України другої пол. Хіх ст..
- •45. Історична концепція в.Антоновича.
- •46. «Київська школа» в.Б.Антоновича.
- •47. Вплив м. Драгоманова на розвиток укр. Іст. Думки.
- •48 Історичні праці о. Лазаревського.
- •51. Діяльність нтш у Львові.
- •52. «Іст. Українського народу» о. Єфименко.
- •53. Д. Яворницький – дослідник іст. Запор. Козацтва.
- •54. Початок наукової праці м.Грушевського у Львові.
- •55. Звичайна схема руської історії м. Грушевського.
- •56. М.Грушевський – дослідник історії кр.
- •57. Історія українського козацтва у концепції м.Грушевського.
- •58. Погляди Грушев. На укр. Іст. Хіх-хх ст
- •61. Дослідж. Іст.Укр. В заруб. Історіографії хіх -п.Трет.Хх ст.
- •62. Державницький напрямок в укр..Історіогр.
- •63. Історичні погляди в. Липинського.
- •64. Історія Галичини у творах с.Томашівського.
- •65. Українська революція 1917р. І перспектива іст. Досліджень.
- •67. Діяльність вуан.
- •68. Матвій Яворський та його школа.
- •69. Дмитро Іванович Багалій.
- •71. Українська історіографія у західній україні в 20-30 – ті рр.
- •72. Істор. Твори і. Крип’якевича.
- •73. Історія україни у післявоєнний період (40-60-ті рр.)
- •74. Радянська історіографія історії україни у 70-80-х рр.
- •76. Історична наука в україні на рубежі 80-90-х рр.
- •77. Новітні дослідження історії україни у наукових та навчальних інститутах львова.
- •78. Дослідження історії україни емігрантськими вченими у 20-30р
- •79. Історія україни у працях вчених укр.Діаспори (40-70-ті рр.)
- •80. Сучасні дослідження історії україни зарубіжними вченими.
36. "Історія Русів".
- важлива пам'ятка історичної думки в Україні кінця XVIII - початку XIX ст. Спершу досить широко відома в рукописах, а 1846 р. видана в Москві О.Бодянським . У 1991 р. І.Драч здійснив український переклад книги. Автором "Історії Русів" певний час вважали білоруського архієпископа Г. Кониського, але згодом дослідники спростували це твердження. Ім'я справжнього автора лишилося нез'ясованим до наших днів. "Історія Русів" подає картину історичного розвитку України від найдавніших часів до другої половини XVIII ст., власне, до 1769 р. Автор писав у традиціях козацьких літописів, ними ж він і користувався, доповнюючи виклад переказами, власними споминами, а подекуди – документами. Основна засада твору – природне, моральне та історичне право кожного народу на самостійний державно-політичний розвиток, а боротьба українського народу за визволення - головний зміст книги. Автор оглядає історію України з найдавніших часів. Загалом книга поділена на дві частини: до нашестя монголо-татар виклад короткий, стислий, а після нього - дещо докладніший.
У книзі заперечується думка, що Україна постала тільки у XIV - XVI ст. (доти це нібито були незаселені простори, а козацтво заведене польськими королями). В цій полеміці автор заперечує навіть назву Україна, хоча вважає, що Київська Русь - це державне утворення саме українського народу, що Русь -Україна, а не Росія, бо з російських земель до Русі входила тільки Новгородщина. Цілком резонно стверджуючи, що Русь - питома назва саме України, а руси - споконвічні жителі української землі, і що це ім'я було штучно, через політичні й династичні посягання, перейнято в Московії, чітко розрізняючи русів від росіян та білорусів. Отже, він бажав закріпити за українцями їхнє давнє історичне ім'я - руси, щоб не відривати історії своєї землі від історії Київської Русі й часів давніших, а те, що нашу самоназву перехопили для себе росіяни, викликає в нього законний протест. Свій виклад про давні часи автор бере з історії "преподобного Нестора Печерського" і його попередників та наступників, котрі ту історію писали. Аналіз поглядів автора "Історії Русів" на найдавніші епохи вітчизняної історії дає підстави говорити про застарілість і навіть певну архаїчність висловлених ним положень щодо українського етногенезу, походження назви козацтва,минулого Київської Русі. Обґрунтовуючи і полемічно загострюючи свої погляди, невідомий дослідник не зупинявся перед довільною етимологізацією, замовчуванням одних і перекрученням інших фактів, відомих історикам України.
Починаючи з XVI ст., головною історичною діючою силою в автора "Історії Русів" стає козацтво з його героями-гетьманами та іншими провідниками національно-визвольної боротьби з Туреччиною, Кримським ханством та Польщею. Автор як істинний патріот показує героїчні подвиги історичних (у багатьох випадках і вигаданих) полководців, які відважно ведуть козацтво на смертельні битви за вітчизну. Козацтво для автора книги - головна рушійна сила в історії України. Вся ця епоха й героїчні подвиги в боротьбі проти турків, татар, польської шляхти описані в дусі українських історичних пісень і дум. Одне з центральних місць в "Історії Русів" займають події визвольної боротьби українського народу з Річчю Посполитою, від Люблінської унії до 1657 р. Виклад цих подій не виділено в окремий розділ, але своїм обсягом, насиченістю достовірними фактами й домислами, емоційною патріотичною наснагою і художнім викладом ця частина посідає в книзі одне з найважливіших місць. "Історія Русів" нагадує скоріше історичну повість, де автор зберігає лише правдивість і реалістичність показу доби, не дотримуючись точності й достовірності історичного факту.
Автор "Історії Русів" вводить Україну в коло європейських держав, акт 1654 р. розглядає як небезпечне порушення системи державної рівноваги в Європі. Автор "Історії Русів" критично ставиться до шляхетства. Виходячи з цієї засади, він виступає проти І.Виговського Загалом можна сказати, що автор "Історії Русів" дивиться на історію України XVII ст. очима політично грамотної людини XVIII ст. , людини мислячої прогресивно. Історичне бачення автора "Історії Русів" не у всьому відповідає пізнішій українській історіографії, багато в його поглядах суб'єктивного, часто бракує знань, але є й бажання докладно зорієнтуватися в історичних перипетіях свого народу.
Апологія вітчизняного минулого, зображеного в жанрі героїчної епопеї, набула в "Історії Русів" ознак національного історичного міфу, який задовольняв патріотичні почуття суспільства і став основою для формування української національної ідеї. Невідомого автора "Історії Русів" можна вважати предтечею романтичного напряму в українській історіографії. Досліджували - М. Максимович, М. Драгоманов, П.Куліш.