34. Опрацювання і видання о. Бодянським праць з укр. Історії. Власні істор. Твори.

Осип Бодянський (1808-1877) народився у містечку Варві Лохвицького повіту Полтавської губернії, в сім'ї священика. Народна творчість була для нього одним з головних джерел для пізнання історичного минулого. У 1835 р. Бодянський опублікував працю "Про думки, які торкаються походження русів". Магістерську дисертацію "Про народну поезію слов'янських племен" Бодянський захистив 1837 р. і працюючи далі під керівництвом чеського славіста П.Шафарика, підготував та захистив 1855 р. докторську дисертацію "Про час виникнення слов'янської писемності". У своїх перших дослідженнях Бодянський звернув увагу на українську мову і народну творчість, від яких він ішов до вивчення і наукової розробки питань інших слов'янських мов, етнографії та історії. Свої погляди на історію української мови він висловив у праці "Розгляд різних думок про стародавню мову північних і південних русів", яку написав у Московському університеті, надрукувавши її в університетських "Вчених записках" (1835).

Бодянський вважав, що східнослов'янські племена є членами однієї численної слов'янської сім'ї. Вони в найдавніші часи розмовляли однією мовою. Не маючи даних про те, що собою являла ця прадавня основа народної слов'янської мови, він висунув думку, що першопочатком всіх слов'янських мов і діалектів була мова, близька до церковнослов'янської. Що ж до народної мови південних русів, тобто українців, то, на думку Бодянського, вона стільки ж давня, як і ті мови, про існування яких свідчать пам'ятки, згадані вище. Своїми дослідженнями про розвиток української мови Бодянський категорично й аргументовано заперечив тогочасну польську історюграфію. Він відкинув погляди польських істориків та лінгвістів на українську мову як говірку польської. Польські історики та філологи вважали, що українська мова походить не від східно, а західнослов'янської, зокрема польської основи. Ці гіпотези були висунуті на тій підставі, що в українській мові навіть у XIX ст. було багато полонізмів. О.Бодянський доводив, що полонізми потрапили в українську мову не раніше, як у XVI ст., до того ж полонізми характерні лише для Галичини і Волині, тобто для земель, близько розташованих від Польщі, де найсильніше панувало польсько-шляхетське землеволодіння.

Як уже згадувалось, 1837 р. Бодянський захистив магістерську дисертацію "Про народну поезію слов'янських племен", яка відразу ж була надрукована окремою книгою. Предмет, який автор розглядав у дисертації, для того часу був зовсім новий. Якщо сьогодні ця праця Бодянського має цінність історичну, то для свого часу вона мала наукове й суспільно-політичне значення. Бодянський зібрав велику кількість свідчень про любов слов'янських народів до поезії. Його книга незабаром була перекладена чеською, сербською, італійською і німецькою мовами.

Бодянський вів широку видавничу діяльність. 3 1845 р. його було обрано секретарем Московського товариства історії і старожитностей російських. Бодянський став редактором "Чтений" - органу цього товариства. По жовтень 1848 р. Бодянський видав 23 книги "Чтений" і, як зауважив Д.Дорошенко, зробив на якийсь час з них орган українознавства. Серед матеріалів "Чтений" (1846-1849) Бодянський відводив чільне місце публікації праць з історії рідної України. Він зібрав статті львівського історика Д.Зубрицького з історії Галичини, переклав їх з польської і видав 1845 р. під назвою "Критико-історична повість временних літ Червенської або Галицької Русі". В 1846 р. Бодянський надрукував "Історію Русів". В ті ж роки вчений видав важливі джерела з історії України ХУІ-ХУШ ст. Це були літописні сказання, записки, щоденники, приватні та урядові папери – "Літопис самовидця", "Летописное повествование о Малой России" А.Рігельмана, "Краткое описание о козацком малороссийском народе" П.Симоновського, "История о казаках запорожских" князя Мишецького, "Историческое сочинение о Малороссии и малороссиянах" Г.Ф.Миллера, "Переписка и другае бумаги шведского короля Карла XII, польского - Станислава Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Орлика и киевского воеводы Иосифа Потоцкого", "Акти, относящиеся к истории Малороссии, открые Н.Маркевичем" та багато інших.

Лише неповний перелік джерел і досліджень історії України, надрукованих у "Чтениях" і окремими виданнями, свідчить про ту велику послугу, яку зробив для історичної науки О.Бодянський. Своїми публікаціями і оригінальними дослідженнями він зробив вагомий внесок у справу вивчення історії України.