- •3. Історіографічний факт
- •4. Сучасні іст. Концепції укр. Вчених та узагальнення в них досягнень світової іст.Науки…
- •5. «Літописний період» 11-13 ст.
- •6. Галицько - волинський літопис
- •7. Історичні твори сусідніх україні земель 11-13 ст.
- •10. Історичні твори другої пол. 16-першої пол. 17 ст.
- •11. Зміцнення літописної традиції та поширення історичних знань в україні (кінець 16 – перша пол. 17 ст.)
- •13. Українська національна традиція в густинському літóписі
- •14. Регіональні літописи першої половини 17 ст.
- •15. Історія боротьби укр.Козацтва з туреччиною, кримом і польщею у мемуарах першій половині 17 ст.
- •16. Мемуари 16-17 ст. Як своєрідний вид історичної літератури.
- •18. «Хроніка з літописців стародавніх» феодосія сафоновича.
- •19. Козацькі літописи
- •20. Історія хмельниччини у творах граб’янки і величка.
- •21. Історичні хроніки і реєстри першої половини 18 ст.
- •22. Козацько-старшинські автономістичні ідеї в історичних творах другої половини 18 ст.
- •23. Відображення історії запоріжжя в другій пол. 18 ст.
- •25. Проблеми історії україни в мемуарній літературі 18 ст.
- •26. Українська археографія в останній третині 18 – першій половині 19 ст.
- •27. Галицька історіографія історії україни (кін. 18 – поч. 19 ст.)
- •29. Історична концепція зубрицького.
- •30. Націон. Ідея та її бачення в творчості «руської трійці»
- •31. Бантиш-Каменський та «Історія Малої Росії»
- •32. Історичні дослідження я.М.Марковича та о.М.Марковича.
- •33. "Історія Малоросії" м.А. Маркевича.
- •34. Опрацювання і видання о. Бодянським праць з укр. Історії. Власні істор. Твори.
- •35. Історія Запоріжжя та Слобідської України у творах і. І. Срезневського.
- •36. "Історія Русів".
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •39. М.Костомаров (основні твори, народницький напрямок в історіографії).
- •41. Етнографічні та літературні роботи п.Куліша початк. Періоду творчості.
- •42. Історія козацтва, міщанства та шляхетського стану у творах Куліша.
- •44. Галицька історіографія історії України другої пол. Хіх ст..
- •45. Історична концепція в.Антоновича.
- •46. «Київська школа» в.Б.Антоновича.
- •47. Вплив м. Драгоманова на розвиток укр. Іст. Думки.
- •48 Історичні праці о. Лазаревського.
- •51. Діяльність нтш у Львові.
- •52. «Іст. Українського народу» о. Єфименко.
- •53. Д. Яворницький – дослідник іст. Запор. Козацтва.
- •54. Початок наукової праці м.Грушевського у Львові.
- •55. Звичайна схема руської історії м. Грушевського.
- •56. М.Грушевський – дослідник історії кр.
- •57. Історія українського козацтва у концепції м.Грушевського.
- •58. Погляди Грушев. На укр. Іст. Хіх-хх ст
- •61. Дослідж. Іст.Укр. В заруб. Історіографії хіх -п.Трет.Хх ст.
- •62. Державницький напрямок в укр..Історіогр.
- •63. Історичні погляди в. Липинського.
- •64. Історія Галичини у творах с.Томашівського.
- •65. Українська революція 1917р. І перспектива іст. Досліджень.
- •67. Діяльність вуан.
- •68. Матвій Яворський та його школа.
- •69. Дмитро Іванович Багалій.
- •71. Українська історіографія у західній україні в 20-30 – ті рр.
- •72. Істор. Твори і. Крип’якевича.
- •73. Історія україни у післявоєнний період (40-60-ті рр.)
- •74. Радянська історіографія історії україни у 70-80-х рр.
- •76. Історична наука в україні на рубежі 80-90-х рр.
- •77. Новітні дослідження історії україни у наукових та навчальних інститутах львова.
- •78. Дослідження історії україни емігрантськими вченими у 20-30р
- •79. Історія україни у працях вчених укр.Діаспори (40-70-ті рр.)
- •80. Сучасні дослідження історії україни зарубіжними вченими.
29. Історична концепція зубрицького.
Помітною постаттю в українській історіографії першої половини XIX ст. у Галичині був Денис Зубрицький (1777-1862), який народився у с. Батятичах, Жовківського р-ну. Під час служби в магістраті та в адміністративних і судових установах інших сільських місцевостей Зубрицький заглибився в проблеми народного життя, захопився збиранням і вивченням фольклорних пам'яток, а далі перейшов до заняття питаннями історії. Цьому сприяв його вступ у 1829 р. в члени Ставропігійського інституту у Львові. Зібравши в архіві Ставропігії відповідні матеріали, Зубрицький публікує в німецьких і польських виданнях низку статей про Львівське ставропігійське братство, про книгодрукування в Україні та ін.
На основі джерел Ставропігійського архіву і багатьох львівських монастирів Зубрицький написав польською мовою "Нарис з історії руського народу в Галичині і церковної ієрархії в тому ж королівстві". На цій праці Зубрицького позначилися обставини суспільно-політичного життя в Східній Галичині.
Свого часу Д.Зубрицький нав'язав контакти з відомими чеськими істориками і філологами В.Ганкою і П.Шафариком, наддніпрянцем - М.Максимовичем та ін. Особливо близьким своїм приятелем і однодумцем Зубрицький вважав російського історика М.Погодіна. Під керівництвом Зубрицького у Львові виникає гурток прихильників об'єднання галицьких русинів з "Великою Руссю", так звана "Погодінська колонія", до якої входили брати Яків та Іван Головацькі, Б.Дідицький та ін. Розчаровані у своїх розрахунках на підтримку австрійського уряду, ці діячі вирішили орієнтуватися на культуру і політику Росії, одночасно завбачливо підкреслюючи свою лояльність до австрійського уряду. В 50-х роках XIX ст. вони почали називати себе "старорусинами", а з 60-х років за ними закріпилася назва "москвофіли".
До створення великих узагальнюючих праць з громадянської історії Д.Зубрицький приступив 1844 р., На основі документів львівського магістратського архіву він написав і видав польською мовою своє цінне дослідження "Хроніка міста Львова", у якому подав не тільки власне історію міста Львова, але й торкнувся питань української історії. Вчений показав боротьбу галицьких русинів з наступом поляків, описав життя вірменської і єврейської громад, що проживали в місті.
У 1845 р. Зубрицький опублікував у Москві велику працю під назвою "Критико-историческая повесть временных лет Красной или Галицкой Руси". Розпочинаючи оповідь, історик коротко торкається проблеми походження слов'ян, яких вважав автохтонним народом у Європі. Цікавим є погляд Зубрицького на питання запровадження християнства на Русі. Після коротких заміток про загальну історію всієї Київської Русі Зубрицький переходить до розгляду історії Червоної Русі. Д.Зубрицький вказує на великі заслуги Русі перед Європою у боротьбі з азіатськими завойовниками, хрестоносцями. Ставлячись з великою симпатією до русинів, автор намагається бути об'єктивним і в оцінці поляків. Він визнає, що вони були значно досвідченіші в дипломатії.
Важливість названої вище роботи Зубрицького полягає в тому, що це була перша історична розвідка з історії Галичини, написана на основі архівних матеріалів.
На схилі літ Зубрицький написав велику працю "История древнято Галичско-Рускаго княжества". Ця праця вийшла з друку в 1852 р. і була присвячена тисячоліттю Русі, відповідно до поглядів, яких тоді дотримувалися історики монархічного напряму. Д.Зубрицький зробив багато для розвитку наукового джерелознавства та археографії. Його основні праці побудовані у вигляді хроніки, де у відповідному порядку цитуються, переказуються, порівнюються і піддаються критиці цінні джерела, які здебільшого вперше вводилися до наукового обігу. Д.Зубрицький сприяв також і розвитку української дипломатики, розробив специфічні методи зовнішньої та внутрішньої критики українських грамот XIV-XVIII ст. Вчений звертав увагу і на питання палеографії, збирав зразки автографів історичних діячів та переписувачів рукописів. Завдяки історичним працям Зубрицького західноукраїнська історіографія XIX ст збагатилася і зробила значний крок уперед. У своїх дослідженнях, узагальнюючих нарисах, багатьох статтях Зубрицький великою мірою розширив уявлення читачів про багатовікову історію Галичини й Волині. Його праці завдали удару польсько-шляхетським експансіоністським концепціям.