§3.2. Типи структур, лінійна осу

Розрізняють наступні типи (види) структур управління організаціями (ОСУ) :

1. лінійна;

2. функціональна;

3. лінійно-функціональна;

4. лінійно-штабна;

5. матрична;

6. дивізійна;

7. продуктова;

8. проектно-орієнтовна;

9. об’єктно-орієнтовна.

Найпоширенішим типом ОСУ є лінійна (рис.3.1). Усі структури утворені з лінійної, тільки розподіл управління на різних рівнях може здійснювати за різними ознаками. Розподіл парці в такій структурі послідовно згори вниз за обсягами, а не за функціями. В такій структурі наявний лише вертикальний розподіл праці. Тому як автономна самодостатня структура в нинішніх умовах розподілу праці така структура практично не використовується (лише на окремих малих підприємствах. Де весь обсяг управління переймає на себе керівник).Але лінійна структура є основою для утворення інших структур, де нижній рівень управління є типовою моделлю лінійної структури.

До переваг цієї структури слід віднести :

• повнота відповідальності однієї особи;

• швидкість прийняття, втілення та контролю рішень;

• узгодженість дій виконавців.

До недоліків лінійної ОСУ належать :

• відсутність функціонального розподілу праці, що змушує керівника відповідати за все та готувати рішення ;

• керівник самостійно здійснює розробку, оцінку і вибір альтернатив, що зменшує їх обґрунтованість;

Рис.3.1. ОСУ бригади лінійного типу.

В лінійній структурі повністю забезпечено принцип єдиного керівництва: одна особа зосереджує у своїх руках управління всією сукупністю операцій, підлеглі виконують розпорядження тільки одного керівника. Вище стоячі органи управління не мають права віддавати розпорядження будь-яким підлеглим, минаючи їх безпосереднього керівника.

§3.3. Лінійно-функціональна та лінійно-штабна структури

Утворюється з лінійної структури (рис. 3.2, 3.3) додаванням підрозділів, які утворюють функціональний ( горизонтальний ) розподіл праці : як на верхніх, так і середніх рівнях управління. Розподіл управління з 1рівня на інший здійснюється як за лінійним, так і за функціональними ознаками. Забезпечує такий поділ управлінської праці, при якому лінійні ланки управління забезпечують впровадження рішень та контроль, а функціональні ланки здійснюють розробку, оцінку та вибір рішень, здійснюють консультації поточної діяльності, перебираючи на себе переважний обсяг аналітичної роботи.

Рис.3.2. Розподіл праці в лінійно-функціональній структурі торгівельної організації ( частина ОСУ лінійна ).

Перевагами такої структури є те, що швидкість управління поєднується з функціональною обґрунтованістю. До недоліків слід віднести те, що структура ускладнюється, відповідальність розпорошується, оскільки у керівників підрозділів можуть бути суперечності.

Лінійно-штабна структура (рис.3.6) передбачає спеціально створені при лінійних керівниках підрозділи, які не володіють правом прийняття рішень і керівництва яким-небудь нижчестоящим підрозділом. Головна задача штабних підрозділів становить у наданні допомоги лінійному менеджеру у виконанні окремих функцій управління. Штабна структура включає штабних спеціалістів при вищих менеджерах. До штабних підрозділів може бути віднесена служба контролю, відділи координації і аналізу, групу сітьового планування, соціологічну, юридичну службу. Створення штабних структур – крок в бік поділу управлінської праці, перехідна структура від лінійної до лінійно-фунцкіональної .

Р ис.3.3. Фрагмент лінійно-функціональної структури будівельно-монтажного управління (БМУ).

До переваг цієї структури слід віднести: поглиблену підготовку управлінських рішень, вивільнення лінійних менеджерів від надмірного навантаження та можливість залучення фахівців, що є експертами в певній галузі.

Недоліками лінійно штабної структури є недостатньо чітка відповідальність, оскільки особа, яка готує рішення не приймає участі у його впровадженні. Крім того, зберігається тенденція до надмірної централізації та високі вимоги до кваліфікаційного рівня ОПР з різних функціональних галузей діяльності.