§9.3. Класифікація моделей і методів прийняття рішень в управлінні (ммпру)

В управлінні використовується моделі які мають ознаки з найбільш поширеніших видів моделей.

Моделі в управлінні – штучний образ реального об'єкту чи процесу управління, який допомагає ОПР розробити, оцінити і вибрати альтернативу з врахуванням зовнішніх і внутрішніх умов організації.

Найпоширеніші види моделей:

1. фізична модель – образ має певну подобу до реального об'єкту.

• фото, макет, конструктор (мають ознаки інших моделей)

2. аналогова модель – подібність образу з об'єктом забезпечується не зовнішньою подобою, а змістом процесів.

• план, розріз будівлі, графік виконуваних робіт (мають ознаки інших моделей)

3. математичні моделі – образ процесу створюється за допомогою функцій, рівнянь, нерівностей, математичних операторів, які модулюють формальні критерії обмеження і дають підстави формалізовано змоделювати досліджуваний процес і визнати кращу альтернативу.

(МПР) Методи прийняття рішень в управлінні – сукупність специфічних прийомів прийняття рішень і їх моделювання. МПР є незначною за обсягом і важливістю частину управлінського процесу, вони застосовуються там, де рішення не ординарні і потребують додаткового обґрунтування специфічними методами прийняття рішень.

Не слід плутати методи МПР і методи управління (МУ), МУ – є загальними. МУ – сукупність загальних прийомів впливу керівника на підлеглого. МУ розрізняють за засобами впливу керівника на підлеглого

Розрізняють МУ:

• організаційно-розпорядчі

• соціально-психологічні

• економічні

Класифікація моделей і методів прийняття рішень в управлінні подана на рис.9.1.

§9.4. Якісні методи прийняття рішень в управлінні

Свою назву вони одержали через відсутність кількісного прямого виміру для критеріїв прийняття рішень. В цих методах створено штучну технологію вибору альтернативи („краща”, „гірша”).

1. Метод експертних оцінок дозволяє вибрати альтернативу шляхом узгодження думок окремих експертів.

Рішення приймається за допомогою експертної матриці (див. Рис 9.1). Рядки матриці – якісні параметри оцінювального явища. Стовпці матриці – експерти, колективне рішення яких узгоджується.

	J1	J2	J3	J4	Jn
K1
K2		Ejk
K3
Kn

J - експерти

К – якісні параметри

Рис 9.1. Схема експертної матриці

Елементом Е_jk є оцінка, яку дає j – ий експерт досліджуваному явищу по k–ому параметру. Далі оцінки явища по рядкам узгоджується.

Метод дозволяє позбутися невизначеності при оцінці явищ, які не підлягають прямій кількісній оцінці.

Метод пропонує простий шлях узгодження колективної думки.

2. Метод сценаріїв полягає в тому, що описується технологія втілення рішення і його можливі наслідки.

Перевага методу – встановлення широкого вибору альтернатив і докладного опису технології здійснення рішень.

3. Ділові ігри дозволяють змоделювати майбутню управлінську ситуацію і розподілити ролі при прийнятті рішень. Вони дозволяють виділити специфічні управлінські якості серед персоналу організації. Використовується для моделювання виходу з нестандартних ситуацій.

4. Метод мозкового штурму полягає у тому, що учасники обговорення висувають як найбільш альтернативні, навіть на перший погляд – безглузді. Після встановлення широкого переліку альтернатив починається обговорення кожного.

§ֻ9.5. Економіко-статистичні моделі і методи прийняття рішень

Застосовувати їх слід для вияву зв'язку між факторами і результатами (організація, її елементи, зовнішнє середовище), коли між цими факторами і результатами прямий функціональний і кількісний зв'язок відсутній. Статистика дозволяє здійснити прогноз майбутніх результатів діяльності організації, спираючись на попередню історію. Це вимагає забезпечення вимог до статистичної вибірки даних.

Вимоги до вибірки перевіряються за допомогою статистичних критеріїв.

Побудова статистичної моделі та її результати розрахунку мають не суперечити змісту досліджувальних економіко-управлінських явищ. Статистична модель не буде достовірною якщо між факторами буде щільний зв'язок (перевіряється коефіцієнт корекції)

В залежності від змісту факторів статистична модель розподіляється на:

• моделі зв'язку (причинно-наслідкові)

• динамічні (трендові)

• змішані моделі