119. Екологічний менеджмент – комплексне, науково обґрунтоване управління якістю природного середовища. Предметом екологічною менеджмент) є процес управління сучасним виробництвом, що:

1. Забезпечує найвищу ефективність виробництва.

2. Забезпечує збереження природних ресурсів.

3. Забезпечує поєднання ефективності виробництва з охороною довкілля та з раціональним використанням природних ресурсів.

4. Забезпечує підвищення прибутковості виробництва.

5. Зменшує рентабельність енергозабруднювального виробництва.

120. Екологічні товари – це:

1. Вироби і послуги, виробництво та споживання яких сприяє збільшенню інтегрального екодеструктивного впливу із розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту.

2. Вироби і послуги, виробництво та споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу із розрахунку на одиницю сукупної о суспільного продукту.

3. Вироби і послуги, виробництво та споживання яких сприяє зниженню якості життя.

4. Вироби і послуги, виробництво та споживання яких сприяє підвищенню якості житія.

5. Вироби і послуги, виробництво яких сприяє підвищенню валового національного продукту.

121. Економіка природокористування – це:

1. Наука про визначення граничнодопустимих антропогенних навантажень.

2. Наука про біосферу.

3. Наука про раціональне і ефективне використання природних ресурсів.

4. Наука, що вивчає динаміку екосистем.

5. Наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі під час різних видів її діяльності.

122. Земельний кадастр – це:

1. Систематизоване зведення відомостей про правовий режим земель.

2. Систематизоване зведення відомостей про кількісну та якісну характеристику земель.

3. Систематизоване зведення відомостей про якісну характеристику земель.

4. Систематизоване зведення відомостей про правовий режим земель, їх розподіл за землевласниками й землекористувачами, а також про кількісну та якісну характеристику земель.

5. Узагальнений показник, що враховує дві характеристики: бонітет ґрунту та його забруднення.

123. Модель сталого розвитку була задекларована на конференції ооіі:

1. У Пекіні (1992). 4. У Йоханезбурзі (2002).

2. У Ріо–де–Жанейро (1992). 5. У Києві (2002).

3. У Стокгольмі (1974)

124. Принцип «забруднювач сплачує» – це:

1. Правило відшкодовування екологічних збитків, які має здійснювати держава.

2. Правило відшкодовування екологічних збитків, яке полягає в тому, що компенсацію екологічних витрат має здійснювати економічний суб'єкт, який своєю діяльністю призвів до їх виникнення.

3. Правило відшкодовування екологічних збитків, яке полягає в тому, що компенсацію екологічних витрат мають здійснювати профспілки відповідних міністерств.

4. Правило відшкодовування екологічних збитків, яке полягає в тому, що компенсацію екологічних витрат має здійснювати все суспільство.

5. Правила компенсації матеріальних втрат за рахунок соціальних накопичуваних фондів.

125. Природно–ресурсний потенціал території–це:

1. Сукупна продуктивність природних ресурсів території, що виражена в їх сукупній споживчій вартості.

2. Сукупна продуктивність енергетичних ресурсів території.

3. Сукупна вартість рекреаційних ресурсів.

4. Економічне оцінювання фауністичних ресурсів.

5. Сукупна продуктивність промислових та фауністичних ресурсів.