2.8. Тестові завдання з дисципліни "моніторинг навколишнього середовища"

178. Відстань між пунктами спостереження системи глобального моніторингу навколишнього середовища становить:

1. 0,01–10 км. 4. 3000–5000 км.

2. 10–500 км. 5. 5000–10000км.

3. 500–3000 км.

179. Мережа пунктів моніторингу навколишнього середовища, яка включає систему стаціонарних свердловин, полігонів, станцій, постів, спостереження на яких дають змогу фіксувати стан і режим змін параметрів довкілля в межах як одного регіону, так і під час переходу від одного регіону до іншого, називається:

1. Спеціальною мережею моніторингу навколишнього середовища.

2. Регіональною мережею моніторингу навколишнього середовища.

3. Відомчою мережею моніторингу навколишнього середовища.

4. Опорною мережею моніторингу навколишнього середовища.

5. Державною мережею моніторингу навколишнього середовища.

180. Науково–інформаційна комплексна система інтенсивних спостережень спеціальних показників на цільовій мережі пунктів за об'єктами й джерелами підвищеного екологічного ризику або за територіями надзвичайної екологічної ситуації чи зонами аварій, катастроф і стихійних лих з негативними екологічними наслідками, яка дає змогу оперативно реагувати на кризові зміни стану довкілля і приймати рішення щодо їх ліквідації, називається:

1. Загальним моніторингом навколишнього середовища.

2. Фоновим моніторингом навколишнього середовища.

3. Виробничим моніторингом навколишнього середовища.

4. Оперативним моніторингом навколишнього середовища.

5. Історичним моніторингом навколишнього середовища.

181. Площа території, охопленої регіональним моніторингом навколишнього середовища, становить:

1. 10–100 км²;

2. 100–100000 км²;

3. 100000–500000 км²;

4. 500000–1000000 км²;

5. 1000000–5000000 км².

182. Програма моніторингу атмосфери, яка передбачає відбір проб атмосферного повітря щоденно 4 рази: перший раз – о 7 год ранку, другий – о 13 год, третій – о 19 год, четвертий раз – о 1 год ночі, називається:

1. Скорочена. 4. Спеціальна.

2. Повна. 5. Неповна.

3. Добова.

183. Мережа пунктів моніторингу навколишнього середовища, яка включає систему стаціонарних і тимчасових свердловин, стаціонарів, опорних ділянок, площадок, шурфів, лізиметрів, гідрохімічних кущів, метеопостів, точок спостережений та складається із пунктів регіональної або опорної мереж, називається:

1. Спеціальною мережею моніторингу навколишнього середовища.

2. Регіональною мережею моніторингу навколишнього середовища.

3. Відомчою мережею моніторингу навколишнього середовища.

4. Опорною мережею моніторингу навколишнього середовища.

5. Державною мережею моніторингу навколишнього середовища.

184. Пости спостереження за станом атмосферного повітря, які забезпечують регулярний відбір проб повітря під димовим чи газовим факелом викиду з метою виявлення зони впливу даного джерела на стан атмосферного повітря, називаються:

1. Опорні.

2. Маршрутні.

3. Підфакельні.

4. Неопорні.

5. Стаціонарні.

185. Мережа пунктів моніторингу навколишнього середовища, яка включає систему стаціонарних кущових і одиночних постів, що здійснюють контроль стану навколишнього середовища у розрізі певного масиву території, називається:

1. Спеціальною мережею моніторингу навколишнього середовища.

2. Регіональною мережею моніторингу навколишнього середовища.

3. Відомчою мережею моніторингу навколишнього середовища.

4. Опорною мережею моніторингу навколишнього середовища.

5. Державною мережею моніторингу навколишнього середовища.

186. Рекомендована кількість постів моніторингу атмосферного повітря у населених пунктах із кількістю мешканців від 200 до 500 тис. чол. становить:

1. 1–2. 4. 11–15.

2. 4–5. 5. 16–20.

3. 6–10.

187. Кількість компонентів навколишнього середовища, за якими ведуть спостереження під час проведення національного моніторингу довкілля, складають:

1. 3–120.

2. 120–1500.

3. 1500–10000.

4. 10³–10⁶

5. 10⁶–10⁸,

188. Мережа пунктів моніторингу навколишнього середовища, яка включає систему стаціонарних і мобільних постів відомчого підпорядкування, що здійснюють спостереження за окремими компонентами навколишнього середовища чи за джерелами впливу на них, називається:

1. Спеціальною мережею моніторингу навколишнього середовища.

2. Регіональною мережею моніторингу навколишнього середовища.

3. Відомчою мережею моніторингу навколишнього середовища.

4. Опорною мережею моніторингу навколишнього середовища.

5. Державно мережею моніторингу навколишнього середовища.

189. В Україні базовим масштабом для проведення моніторингових досліджень стану навколишнього середовища на обласному рівні є масштаб:

1. 1:1000000– 1:500000.

2. 1:500000– 1:200000.

3. 1:200000–1:100000.

4. 1:50000– 1:25000.

5. 1:10000–1:5000.

190. На якій відстані, згідно з міжнародною домовленістю, повинні розташовуватися базові і регіональні станції фонового моніторингу навколишнього середовища від великих джерел забруднення:

1. 3–5 км; 4. 40–60 км;

2. 5–10 км; 5. 100–150 км.

3. 10–20 км;

191. Метод прогнозування стану навколишнього середовища, який базується на вивченні його кількісних показників за кілька попередніх років із подальшим логічним продовженням, називається методом:

1. Експертного оцінювання.

2. Екстраполяції.

3. Інтерполяції.

4. Моделювання.

5. Інтерполяції та екстраполяції.

192. Міністерство охорони навколишнього природного середовища проводить моніторинг:

1. Рівня забруднення атмосфери в місцях проживання населення.

2. Стану звалищ промислових і побутових відходів

3. Стану лісів.

4. Стану питної води.

5. Стану родючості ґрунтів.

193. Інформація, яка містить відомості про різкі зміни рівня забруднення атмосферного повітря і передасться в контрольні та господарські організації негайно, називається:

1. Оперативна. 4. Режимна.

2. Екстрена. 5. Систематична.

3. Термінова.

194. На якій максимальній відстані від джерела викидів необхідно проводити спостереження за станом атмосферного повітря, якщо відомо, що середня висота труб становить 50 м:

1. 1 км; 4. 2 км;

2. 0,5 км; 5. 1,5 км.

3. 5 км;

195. На якій висоті проводиться відбір проб атмосферного повітря для визначення приземної концентрації домішок в атмосфері:

1. 0,5–1 м; 4. 5–7 м;

2. 1,5–3,5 м: 5. 7–9 м.

3. 3.5–5 м;

196. 5а якою програмою моніторингу ведуться щомісячні спостереження за станом поверхневих вод на пунктах третьої категорії

1. Обов'язкова. 4. Скорочена–3.

2. Скорочена–1. 5. Скорочена–4.

3. Скорочена–2.

197. Пункти спостереження за станом поверхневих вод другої категорії розміщуються:

1. На водних об'єктах, що характеризуються помірним або слабким антропогенним навантаженням.

2. На водотоках і водоймах, що мають особливе народногосподарське значення.

3. На незабруднених водних об'єктах.

4. На водних об'єктах, які знаходяться в районах промислових міст, селищ із централізованим водопостачанням, в місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно–дренажних вод із сільськогосподарських земель, на граничних створах річок, на кінцевих створах річок.

5. На фонових ділянках.

198. У якому із видів ґрунтового моніторингу проводиться визначення вмісту гумусу:

1. Загальний. 4. Оперативний.

2. Перспективний. 5. Режимний.

3. Віддалений.

199. Періодичність досліджуваних процесів у разі здійснення локального моніторингу навколишнього середовища становить:

1. Секунди – хвилини, 4. Роки.

2. Хвилини – години. 5. Десятиліття–століття.

3. Дні – місяці.

200. Під час розміщення постів спостережень за забрудненням атмосферного повітря пріоритетність надасться:

1. Адміністративним районам міста.

2. Промисловим районам міста.

3. Житловим районам із найбільшою щільністю населення, де можливі випадки перевищення ГДК.

4. Районам із фоновим рівнем забруднення.

5. Сміттєзвалищам.

201. Відбір разових проб повітря проводять протягом:

1. 5 – 10 хв. 4. 20–25 хв.

2. 10 – 15 хв. 5. 25 – 30 хв.

3. 15– 20 хв.

202. Для дослідження вмісту аерозольних домішок і пилу у атмосферному повітрі використовують:

1. Аспіраційний спосіб.

2. Спосіб заповнення посудин обмеженого об'єму.

3. Спосіб заміщення попередньо залитої в посудину інертної рідини.

4. Спосіб за допомогою вакуумного заповнення.

5. Спосіб продування через посудини 10–крагного об'єму повітря.

203. Кількість стаціонарних постів спостережень за станом атмосферного повітря залежить від:

1. Кількості підприємств.

2. Кількості транспорту.

3. Кількості населення.

4. Напряму вітру.

5. Площі населеного пункту.

204. Серед стаціонарних постів спостережень виокремлюють:

1. Опорні і неопорні. 4. Постійні і тимчасові.

2. Маршрутні і підфакельні. 5. Фонові і спеціальні.

3. Стандартні і нестандартні.

205. Пункти спостережень за станом поверхневих вод поділяють на:

1. Дві категорії. 4. П'ять категорій.

2. Три категорії. 5. Не поділяють.

3. Чотири категорії.

206. Під час спостереження за водоймою встановлюють:

1. Не менше одного створу.

2. Не менше двох створів.

3. Не менше трьох створів.

4. Не менше чотирьох створів.

5. Не менше п'яти створів.

207. Гідробіологічні спостереження проводять за програмами:

1. Обов'язковою і скороченою–1.

2. Обов'язковою і скороченою–2.

3. Обов'язковою і скороченою–3.

4. Обов'язковою і повною.

5. Повною і скороченою.

208. Спостереження за окремо взятим підприємством проводять на:

1. Локальному рівні.

2. Регіональному рівні.

3. Державному рівні.

4. Міжнародному рівні.

5. Глобальному рівні.

209. Система оцінювання якості поверхневих вод суші та естуаріїв України охоплює:

1. Один блок показників.

2. Два блоки показників.

3. Три блоки показників.

4. Чотири блоки показників.

5. П'ять блоків показників.

210. Якість поверхневих вод оцінюється:

1. Одним класом, двома категоріями.

2. Двома класами, трьома категоріями.

3 Трьома класами, чотирма категоріями.

4. Чотирма класами, шістьма категоріями.

5. П'ятьма класами, сімома категоріями.

211. Третій клас якості води за ступенем її чистоти оцінюється як:

1. Чиста. 4. Забруднена.

2. Дуже чиста. 5. Дуже брудна.

3. Брудна.

212. До джерел природного забруднення океанів та морів належать:

1. Скиди забруднювальних речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення.

2. Прямий стік із суші.

3. Випробування атомної зброї.

4. Аварійні викиди з суден.

5. Аварійні викиди з підводних трубопроводів.

213. Для організації спостережень за якістю морської води використовують пункти:

1. Двох категорій.

2. Трьох категорій.

3. Чотирьох категорій.

4. П'ятьох категорій.

5. Шістьох категорій.

214. Програма спостережень за якістю морських вод за фізико–хімічними і гідробіологічними показниками включає:

1. Обов'язкову і скорочену–1.

2. Обов'язкову і скорочену–2.

3. Обов'язкову і скорочену–3.

4. Обов'язкову і повну.

5. Повну і скорочену.

215. Вміст рухомих гумусних речовин визначають:

1. Щомісячно.

2. Щоквартально.

3. Щорічно.

4. Раз на 5 років.

5. Раз на 10 років.

216. Загальний вміст гумусу визначають:

1. Щомісячно.

2. Щоквартально.

3. Щорічно.

4. Раз на 5 років.

5. Раз на 10 років.

217. За якого виду ґрунтового моніторингу проводять щорічні режимні спостереження:

1. Загального.

2. Перспективного.

3. Віддаленого.

4. Оперативного.

5. Режимного моніторингу.

218. Під час встановлення багаторічної динаміки залишків пестицидів у ґрунтах спостереження проводять:

1. 1 раз на місяць.

2. 2 рази на квартал.

3. 3 рази на рік.

4. 6 разів на рік.

5. 1 раз на 5 років.