97. Бакалавр–це:

1. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо–кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посаду певному виді економічної діяльності.

2. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо–кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну Вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

3. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

4. Освітньо–кваліфікаційний рівень середньої освіти особи, яка на основі певної освіти здобула освіту, практичні уміння та знання щодо об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов'язків (робіт) певного рівня діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

5. Освітньо–кваліфікаційний рівень особи, яка закінчила коледж.

98. Магістр – це:

1. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо–кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад певному виді економічної діяльності.

2. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо–кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

3. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посаду певному виді економічної діяльності.

4. Освітньо–кваліфікаційний рівень середньої освіти особи, яка на основі певної освіти здобула освіту, практичні уміння та знання щодо об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов'язків (робіт) певного рівня діяльності, що передбачені для певних посад у певному виді діяльності.

5. Освітньо–кваліфікаційний рівень особи, яка закінчила університет.

99. Спеціаліст – це:

1. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо–кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

2. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо–кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посаду певному виді економічної діяльності.

3. Освітньо–кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посаду певному виді економічної діяльності.

4. Освітньо–кваліфікаційний рівень середньої освіти особи, яка на основі певної освіти здобула освіту, практичні уміння та знання щодо об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов'язків (робіт) певного рівня діяльності, ідо передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності,

5. Освітньо–кваліфікаційний рівень особи яка закінчила навчання у навчальному закладі ІІІ–ІУ рівня акредитації.

100. До освітньо–кваліфікаційних ріпні в відносимо:

1. Бакалавр, спеціаліст, магістр,

2. Інженер–еколог.

3. Еколог–лаборант.

4. Інспектор з охорони навколишнього середовища.

5. Технік–еколог.

101. Державний нормативний документ, в якому узагальниться зміст освіти, тобто відображається мета освітньої і професійної підготовки, визначаються основні вимоги до спеціаліста, його місце в структурі господарства країни – це:

1. Освітньо–кваліфікаційна характеристика.

2. Освітньо–професійна програма підготовки спеціаліста.

3. Навчальний план.

4. Графік навчального процесу.

5. Навчальний план і графік навчального процесу

102. Державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, об'єму і рівня освітньої і професійної підготовки спеціаліста з певної спеціальності певного освітньо–кваліфікаційної о рівня – це:

1. Освітньо–кваліфікаційна характеристика.

2. Освітньо–професійна програма підготовки спеціаліста.

3. Навчальний план.

4. Кредитно–модульна система навчання.

5. Навчальний план ; графік навчального процесу.

103. Система навчальних елементів, які об'єднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єкту – це:

1. Кредит.

2. Змістовий модуль.

3. Показник якості вищої освіти.

4. Навчальна дисципліна.

5. Розділ навчальної дисципліни.

104. Нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на основі освітньо–професійної програми і структурно–логічної схеми підготовки і визначає перелік і об'єм навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх об'єму, графік навчального процесу, форми і способи проведення поточного контролю – це:

1. Кредит.

2. Освітньо–кваліфікаційна характеристика.

3. Навчальний план.

4. Кредитно–модульна система навчання.

5. Графік навчального процесу.

105. Термін "екосистема" ввів:

1. Е. Геккель. 4. Н. Зюсс.

2. Тенслі. 5. С. Дорогунцов.

3. В. Вернадський.

106. В основу підготовки еколога покладено такі основні цикли дисциплін:

1. Гуманітарні та соціально–економічні; фундаментальні; професійно орієнтовані, дисципліни за вибором.

2. Лише гуманітарно–екологічні, екологічно–професійні.

3. Екологічно–економічні дисципліни за вибором ВНЗ.

4. Еколого–економіко–соціальні дисципліни.

5. Екологічні дисципліни.

2.5. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ»

107. Емерджентність природно–ресурсного потенціалу означає, то:

1. Сукупна продуктивність природних ресурсів (ПРП), які входять у ПРП території, дорівнює сумі продуктивностей природних ресурсів зокрема.

2. Сукупна продуктивність природних ресурсів не має грошового оцінювання.

3. Сукупна продуктивність природних ресурсів дорівнює сумі національного доходу.

4. Сукупна продуктивність природних ресурсів дорівнює капітальним вкладенням.

5. Сукупна продуктивність природних ресурсів, що входять у ПРП території, не дорівнює сумі продуктивності природних ресуіхів зокрема.

108. Економічне оцінювання земельних ресурсів України базується на:

1. Диференціальній ренті один.

2. Бонітеті ґрунтів.

3. Рентабельності рослинницької галузі.

4. Диференціальному доході.

5. Диференціальній ренті два.

109. Оцінювання природних ресурсів – це:

1. Якісне визначення природних ресурсів, що має грошовий вираз.

2. Грошовий вираз споживчої вартості.

3. Якісне і кількісне визначення економічної, соціальної і екологічної цінності ресурсу, що маг грошовий вираз.

4. Кількісне визначення природних ресурсів.

5. Отримання кількісних показників, що відбивають рівень екодесруктивного впливу економічних систем.

110. Ліцензія на забруднення – це:

1. Дозвіл на викид певної кількості шкідливих відходів.

2. Сплачуваний дозвіл на викид певної кількості шкідливих виходів встановленого хімічного складу.

3. Дозвіл на викид певної кількості шкідливих відходів будь–якої речовини.

4. Дозвіл на захоронення відходів.

5. Фактор, що характеризує купівельну спроможність одного товару щодо іншого.

111. Державне регулювання природоохоронною діяльністю за ринкових відносин:

1 Непотрібне.

2. Не має значення.

3. Необхідне.

4. Обмежене, має значення

5. Необхідне в окремих країнах.

112. Еколого–економічний ефект – це:

1. Співвідношення розміру позитивного ефекту і шкоди, викликаної впливом на довкілля, а також величини витрат, необхідних для відшкодування ціп шкоди.

2. Співвідношення поточних витрат до капітальних вкладень.

3. Співвідношення соціального ефекту до величини збитків.

4. Співвідношення валового продукту до величини шкоди, викликаної впливом на довкілля.

5. Зовнішні ефекти виробництва, які негативно діють на інший бік.