Труднощі, які виникають при годуванні груддю з боку дитини.

1. розщеплення верхньої губи та піднебіння;

2. прогнатизм - неправильний прикус, коли нижня щелепа дуже мала або занадто велика. Діти частіше усього пристосовуються до смоктання;

3. синдром П'єра Робена;

4. молочниця (пліснявка) - грибкове захворювання слизової оболонки ротової порожнини. Лікувати краще посипаючи мілким порошком ністатіну або леворину. У тяжких випадках застосовують дифлюкан;

5. порушення дихання через ніс різного походження. Частіше це буває за рахунок нежиті;

6. погано ссуть хворі діти, недоношені, ліниві сосуни;

7. коротка вуздечка язика практично не впливає на якість смоктання, але у деяких випадках може значно його погіршувати.

ІІІ-етап розпочинається після виписки з пологового закладу у дитячій поліклініці.

У домашніх умовах у матері виникає багато питань навіть у тих випадках коли вона знаходилася у пологовому закладу спільно з дитиною. Правильна організація роботи дільничого педіатра та медичної сестри сприяє грудному вигодовуванню та реалізації на ділі 10 принципів успішного грудного вигодовування. Кожен медичний працівник дитячої поліклініки повинен бути активним пропагандистом грудного вигодовування. Важливим є те, щоб усі медичні працівники дотримувалися одного погляду на грудне вигодовування і уникали в рекомендаціях розбіжностей та суперечливих порад. При годуванні дитини, особливо в період становлення лактації яка розпочинається у пологовому закладі та продовжується в домашніх умовах, перевага надається "вільному" режимі годування - за потребою дитини, а не у фіксовані години. У цей період, число годувань може становить до 8-12 разів на добу. У подальшому, коли у матері з'являється достатня лактація і дитина у змозі висмоктати необхідний об'єм молока, число годувань находиться у межі 6-7 разів на добу, тобто через 3-3,5 години. Крім того, дитина сама вибирає нічну перерву. Для «жайворонків» вона може бути з 21 години до 3, а для «совенят» - від 3 години до 8-9 годин. По мірі збільшення потреби дитини у молоці, у матері відповідно збільшується його кількість.

Протипоказання для годування груддю та грудним молоком з боку матері в умовах дитячої поліклініки є такі, як і для раннього прикладання та годування груддю, а саме:

• інфекційні та соматичні захворювання у період загострення;

• злоякісні пухлини та гематологічні захворювання;

• активна форма туберкульозу;

• наркоманія;

• тяжкі прояви тиреотоксикозу та деякі інші.

Головні помилки при проведенні «вільного» режиму годування груддю з боку лікаря:

1. лікар не оцінив об'єктивно загальний стан дитини, не побачив його тяжкість і призначив «вільний» режим годування. Наприклад, у дитини з пошкодженням ЦНС, передчаснонароджених дітей, ослаблених, незрілих, які по своєму стану здоров'я не взмозі висмоктати з груді необхідну кількість молока. В зв'язку з цим, у них дуже швидко знову настає бажання поїсти, що призводить до занадто частих годувань. Це приводе до змішування у шлунку молока яке дитина з'їла раніше, з тим, що з'їла потім. Це в свою чергу може сприяти виникненню дисфункції шлунково-кишкового тракту;

2. лікар не виявив або не подумав про гіпогалактію чи галакторею, що і призвело дуже швидко до зменшення зростання маси тіла, а може і до гіпотрофії;

3. невірно розрахував необхідну кількість їжі та не проконтролював на протязі першого тижня вигодовування новонародженого, особливо якщо дитина годується груддю: не проводив контрольні годування, не контролював набір маси тіла, не врахував, що дитина не втримує молоко, тощо;

4. при зменшенні маси тіла не вияснив її причину. Не подумав про порушення техніки годування, про можливі захворювання (пілороспазм, пілоростеноз, незакінчений поворот кишківника, муковісцидоз та інше);

5. найважливіша помилка, коли лікар не розуміє, що дитина не їсть не тому, що не хоче, а тому що не може у зв'язку з захворюваннями - отит, виразки ротової порожнини, кишкові коліки та інші;

Раннє прикладання дитини до груді матері, годування його під час спільного перебування матері та дитини, особливо вигодовування передчаснонароджених, травмованих, хворих дітей потребує визначення необхідного об'єму молока з урахуванням його енергетичної цінності. В неонатології використовуються такі методики:

1.формула Г.І. Зайцевої:

V доб. = 2% від маси тіла х n, де n - день життя,

V доб. - добовий об'єм;

2.формула М.П. Шабалова, Л.В. Ермана:

V раз. = 3 х n х масу тіла в кг, де n-день життя;

V раз. - разовий об'єм; число годувань (7-8) вибирає дитина, якщо вона отримує грудь;

3. змінена О.Ф.Туром формула Л.О.Фінкельштейна:

V доб. = n х (70 або 80),

при масі тіла менше 3200,0 - помножують на 70, при масі тіла більше 3200,0 - помножують на 80; V доб. - добовий об'єм, а n-день життя;

4.енергетичний метод:

новонароджена дитина у перший день життя отримує - 10-20 ккал/кг,

на другу добу - 25 ккал/кг,

на третю добу - 30 ккал/кг,

5-6 добу - 50-60 ккал/кг,

7-8 добу - 70-80 ккал/кг,

10-14 діб - 100-120 ккал/кг

і у віці 1 місяця - 135-140 ккал/кг маси тіла.

По формулі Г.І. Зайцевої, М.П. Шабалова і Л.В. Ермана та енергетичному методу кількість молока можна визначати, як для дітей передчаснонароджених, так і народжених в строк.

По формулам Л.О.Фінкельштейна та О.Ф. Тура тільки для дітей народжених в строк. Вище перераховані методи використовуються у дітей у віці до 10 діб включно.

5. Можливо застосувати «об'ємний» розрахунок:

в залежності від маси тіла дитина у віці від 2-х до 6 тижнів повинна отримувати молоко 1/5 від маси тіла,

від 6 тижнів до 4 міс. - 1/6,

від 4-х місяців до 6 міс. - 1/7,

від 6 до 9 міс. - 1/8 від маси тіла.

6. Дуже простим і відносно точним є метод Шкаріна:

дитина у віці 2-х місяців повинна отримувати 800,0 мл молока, на кожен тиждень менше - об'єм молока зменшується на 50 мл. Формулою можна визначити так:

800 - 50х (8-n), де n - число тижнів життя.

Після 2-х місяців добовий об'єм можна визначити по формулі:

800 + 50x (n-2), де n - число місяців дитині.

Максимальний об'єм їжі від 6 до 12 місяців не повинен бути більше 1 літру

7. Енергетичний метод може бути використаний від народження до 1 року:

у першу чверть року - 120 ккал/кг маси тіла;

в другу чверть - 115 ккал/кг маси тіла;

в третю чверть - 110 ккал/кг маси тіла;

в четверту чверть - 100 ккал/кг маси тіла.

Співвідношення білків, жирів, вуглеводів від народження та до введення прикорму при природному вигодовуванні повинно бути 1:3:6, а після введення прикорму - 1:2:4. Таке збалансоване харчування, призначення вітамінів, мінеральних речовин і забезпечить нормальний фізичний, психічний, розумовий розвиток від народження до одного року і в подальшому.

Дослідження та рекомендації вітчизняних педіатрів та дієтологів відносно загального калоражу і добової потреби у білках, жирах та вуглеводах при природному вигодовуванні практично співпадають. Рекомендовані потреби в білках, жирах та вуглеводах при природному вигодовуванні при­ведені в таблиці (в г (кг маси тіла).

Природне вигодовування	Б	Ж	В
Перше півріччя (до введення прикорму)	2,0-2,5	6,0-6,5	12,0-15,0
Друге півріччя (після введення прикорму)	3,0-3,5	5,0-6,0	12,0-15,0

Безумовно, ми згідні з думкою І.М. Воронцова та О.В. Мазуріна (1980), що усім формулам присутня надзвичайна «точність» та категоричність рішення, але все-таки, вони дозволяють приблизно визначити об'єм їжі на добу, енергетичну цінність та співвідношення (частково) білків, жирів та вуглеводів. Безумовно, з вище приведених методів перевагу слід віддавати енергетичному, як найбільш точному.