Зміст теми.

Безумовно материнське молоко має величезні переваги у порівнянні з іншими видами вигодовуваннями (штучним та змішаним). Але це зовсім не означає що цей вид вигодовування забезпечить дитину усіма необхідними інгредієнтами їжі та вітамінами. Відносна стабільність складу жіночого молока та кількість висмоктаного молока не завжди співпадають з потребами інтенсивно зростаючого організму дитини. Тому наступає час коли дитина досягає «критичної» маси тіла або віку, коли виникає необхідність введення прикорму, які збільшать енергетичну цінність їжі та забезпечать мікроелементами, солями та інше. Такий вік знаходиться у межі від 5 до 6 місяців.

Другою ситуацією є те, що не дивлячись на відносну стабільність компонентів молока матері кількість молока і його склад може значно змінюватися від фізичного стану матері, загострень її захворювань, хвороб, а також харчування матері. Велике значення мають і особливості секреторної функції молочної залози.

У дітей на грудному вигодовуванні можуть виникати вітамінна недостатність: вітамін Д, вітаміни групи В та інші. Їх дефіцит потребує введення вітамінів.

Таким чином, починаючи з 5-6 місячного віку потребують збільшення енергетичної цінності їжі, мінеральних речовин, солей, вітамінів.

Це і є основним показанням для введення прикорму, який і забезпечує організм зростаючого малюка енергією та мінеральними речовинами. Людина отримує мінеральні речовини головним чином з їжі рослинного походження. Рослини отримують мінерали з ґрунту. Тому, основними продуктами прикорму і є рослинні продукти-овочі, крупи, фрукти та інш.

З прикормом у організм малюка вводяться і баластні речовини у вигляді рослинної клітковини, яка і забезпечує нормальне функціонування шлунково-кишкового тракту. З прикормом у організм дитини поступають і складні вуглеводи.

Введення прикорму за рахунок отримання нових страв і є етапом підготовки припинення грудного годування у подальшому.

При введенні прикорму необхідно притримуватися основних правил:

1. прикорм необхідно давати перед годуванням груддю, коли у малюка найбільша зацікавленість до їжі;

2. прикорм починають вводить поступово, з малого об'єму – 1-2 чайних ложок. Це необхідно для того, щоб побачити як дитина реагує на нову для нього їжу, подобається вона йому чи ні;

3. об'єм прикорму збільшують поступово кожного дня, щоб протягом одного тижня повністю замінити одне годування груддю;

4. до другого прикорму переходять після того як дитина привикла і адаптувалася до першого прикорму. Другий прикорм теж збільшують поступово;

5. блюда прикорму повинні бути гомогенними, що сприяє вільному ковтанню їжі;

6. з кожним наступним прикормом збільшується щільність їжі, що сприяє формуванню жування.

Прикорм необхідно давати тільки з ложечки. Невеликий об'єм їжі (2-3 мл) кладуть на середину язика, що дозволяє дитині легко її проковтнути. При введенні прикорму дитині необхідно давати ложечку в руку, щоб дитина звикала до «своєї» ложечки.

Під час годування мати спілкується з дитиною, заохочує її їсти. Не дозволяється примусове годування дитини або тоді коли малюк плаче, неспокійний. Необхідно малюка заспокоїти, можливо погодувати груддю.

У тому випадку коли малюк виштовхує їжу з роту, плаче, неспокійний необхідно виявити причину. Попробувати дати прикорм при гарному настрою, на висоті бажання їсти. Якщо він не хоче їсти цей прикорм, його доцільно замінити на інший прикорм.

Якщо дитина до введення прикорму отримувала грудь матері 5-6 разів то доцільно розпочинати введення прикорму перед другим годуванням, щоб замінити друге годування груддю. Другий прикорм доцільно давати в четверте годування.

Розпочинаючи введення прикорму необхідно звертати увагу як дитина реагує на нову для неї їжу (з зацікавленістю, з охотою, подобається чи ні нова для неї їжа). Якщо дитина гарно переносе прикорм його об'єм з кожним днем збільшують на 3-5 чайних ложечок, що дозволяє протягом 7-10 діб повністю замінить годування груддю. Показником того, що дитина привикла до нової їжі і вона з'їдає необхідний об'єм є те, що вона мало смокче грудь після прикорму або взагалі відмовляється від груді в це годування. Для поліпшення звикання дитини до нової їжі в страви прикорму можна додавати сціджене молоко матері.

Не слід використовувати для пиття цільне не розведене коров’яче або козяче молоко дітям до 9 місяців. Розведене коров’яче молоко можна використовувати для приготування страв прикорму. Не рекомендується вигодовування дитини виключно козиним молоком. Воно має більшу жирність і існує ризик виникнення фолієводефіцитної анемії.

Їжа повинна бути свіжо приготовленою, мати ніжну гомогенну консистенцію від вершковоподібної до сметаноподібної (відповідно до віку), охолодженою до температури 36-37^оС.

У випадку коли дитина погано переносить продукти (прояви алергії, пронос або закріп, інші порушення з боку травної системи) слід припинити введення цього продукту і після клінічного покращення розпочати введення іншого прикорму.

Згідно Протоколу Догляд та медичне спостереження за дитиною раннього віку (до 3 років) рекомендують такі продукти прикорму:

Першою запропонованою дитині яка знаходиться на природному вигодовуванні стравою у віці 6 місяців може бути овочеве або фруктове пюре або каша. Перевагу доцільно надавати крупам, які не містять глютену: гречка, рис, кукурудза. Частота введення цих продуктів повинна бути 1-2 раза на добу, поступово збільшуючи об’єм.

Овочеве (фруктове) пюре, як низько білкову страву прикорму дають не більше 2 тижнів. Потім починають збагачувати ці страви, шляхом додавання в них високобілкових продуктів (м’який сир, м’ясо). Для профілактики залізодефіцитної анемії необхідно поступово вводити в меню продукти «багаті» на залізо: м’ясо, печінка, риба, жовток.

В період введення прикорму не слід в страви прикорму добавляти сіль, цукор, прянощі.

Дитина у віці 8 місяців повинна отримувати прикорм до 3 разів на добу, у віці 9-11 місяців до 4 раз.

Кількість запропонованої їжі повинна базуватися на принципах активного заохочування дитини до їжі. Необхідно поступово збільшувати різноманіть продуктів прикорму, притримуючись рекомендованої частоти введення прикорму.

Орієнтована схема введення продуктів та страв прикорму при природному вигодовуванні дітей першого року життя приводиться нижче (Додаток №1).

Додаток №1