Головні переваги спільного перебування:

1. Забезпечується можливість годувати дитину за вимогою, що є однією з принципових фізіологічних умов становлення нормальної лактації. У випадках, коли дитина робить невеликі проміжки між годуваннями необхідно вияснити причину.

2. Значно зменшується можливість виникнення та розповсюдження інфекцій у новонароджених і матерів.

3. За допомогою медичного персоналу мати засвоює навички по догляду за дитиною, годування груддю. Це практично знімає більшість питань та труднощів, пов'язаних з вигодовуванням та доглядом за новона­родженим.

4. Встановлюється тісний контакт матері та дитини, формується і закріплюється психологічний зв'язок. Мати відчуває свою необхідність дитині і відповідальність за неї.

5. Значно зменшується ризик ускладнень таких як лактостаз, мастит, субінволюція матки та інші.

Число прикладань новонародженої дитини до груді, особливо у перші 2 доби при спільному перебуванні може бути до 10-12 разів на добу, навіть при правильній техніці годування. Це може пояснюватися недостатністю молозива, неефективним смоктанням дитини. По мірі збільшення молока частота году­вань зменшується до 7-9. Тривалість годування не обмежується, але вона не по­винна бути більше 25-30 хвилин. При достатній кількості молока та активному смоктанні за одну хвилину новонароджена дитина може висмоктати до 5-10 мл молока. Нічні прикладання надзвичайно важливі для підтримки лактації, особ­ливо коли вона зменшена. При недостатній кількості молока краще годування проводити двома грудьми. Після спорожнення однієї груді, дитині пропонують іншу. Наступне годування потрібно починати з груді, яку дитина смоктала ос­танньою. Під час такого годування дитина отримує з першої груді "заднє" мо­локо, яке має більшу енергетичну цінність.

У випадках, коли є протипоказання для спільного перебування матері та дитини згідно з наказом МОЗ України для нормального становлення лактації доцільно впроваджувати індивідуальний режим вигодовування дитини. Вирішальними чинниками успішної лактації є забезпечення правильного положення дитини біля груді матері та правильної техніки годування. Матері, особливо яка народила першу дитину, треба не тільки пояснити, як годувати дитину але і перевірити як вона засвоїла техніку годування. Головним, безумовно, є те, щоб дитина захопила грудь матері таким чином, щоб язик її надавлював на мо­лочні сінуси. Головною помилкою при грудному годуванні є те, що дитина смокче тільки сосок. Це призводе до проблем при становленні лактації та груд­ному вигодовуванні взагалі.

Труднощі при годуванні з боку матері.

1. неправильна форма сосків: малі, занадто великі, плоскі, утягнуті, деформовані, розщеплені та інші соски, які погіршують можливість дитині смоктати грудь і отримати необхідну кількість молока;

2. тріщини сосків, біль при грудному годуванні, страх перед відчуттям болю;

3. застій молока, який виникає внаслідок того, що дитина його не висмоктала або мати не зцідила молоко після годування груддю може призвести до молочної лихоманки та гіпогалактії;

4. мастит. Запалення молочної залози частіше виникає внаслідок екзогенного інфікування через тріщини соска. Цьому також сприяють застій молока, порушення правил гігієни, відсутність правильного догляду за груддю;

5. галакторея - самостійне витікання молока з грудної залози. Вона зустрічається у двох варіантах:

а) молоко витікає самостійно з груді матері у той час, коли дитина смокче другу грудь;

б) молоко витікає з обох грудей у перерві між годуваннями.

При цьому захворюванні процес утворення молока (лактогенез) у кількісному відношенні не порушується, але залоза не втримує молоко до на­ступного годування. Внаслідок цього дитина не отримує необхідну кількість молока;

6. гіпогалактія - зниження секреторної функції молочної залози. Вона може виникати зразу після народження дитини (рання форма) та у більш пізніші строки (пізня форма). Крім ранньої та пізньої гіпогалактії виділяють первинну, частіше буває ранньою, та вторинну (пізня) гіпогалактію, яка частіше і пов'язана з неправильним вигодовуванням (недостатнє спустошення грудної залози після годування, безпорядочне годування, порушення режиму сну та відпочинку матері, психічні перевтоми, хвороби матері та інше). Вторинна гіпогалактія частіше буває тимчасовою і проходе після усунення причин, які призвели до неї. В залежності від секреторної функції молочної залози виділяють 4 ступені гіпогалактії:

таблиця №3

ступінь	дефіцит молока становить по відношенню до потреби дитини
І	до 25%;
II	до 50%;
III	до 75%;
IV	більше 75%.