Епідеміологічний метод дослідження

За допомогою епідеміологічних прийомів дослідження виявляються конкретні умови і механізми виникнення захворюваності в конкретній ситуації. На думку В.Д. Белякова (1989), структура епідеміологічного методу дослідження включає розділи методичних прийомів у тій логічній послідовності, яка забезпечує досягнення мети дослідження.

Структура епідеміологічного методу (групи методичних прийомів):

І група – дескриптивні прийоми (описово-оцінні прийоми, описова епідеміологія) - визначення пріоритетних проблем профілактики на основі аналізу структури захворюваності за групами інфекцій та за окремими нозологіями, а відносно окремих нозологій — за територіями, групами ризику і часом; формулювання гіпотез про чинники ризику;

ІІ група – аналітичні прийоми, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки (математичні методи кореляції, регресії), які спрямовані на перевірку та оцінку гіпотез про фактори ризику. Когортне аналітичне дослідження здійснюється шляхом співставлення захворюваності в рівноцінних групах (когортах) спостереження, які піддавались і не піддавались дії фактору ризику, а також на основі даних про захворюваність, яка мала місце у минулому. Аналітичне дослідження "випадок-контроль" – співставлення і аналіз інформації про результати дії фактора, вивчається частота, з якою він зустрічається серед хворих і тих, хто не захворів на цю хворобу.

III група – експериментальні прийоми, використовуються для доведення епідеміологічних гіпотез про причинно-наслідкові зв'язки та оцінки ефективності протиепідемічних заходів. Поділяються на контрольований експеримент і неконтрольований. Контрольований – це когортне епідеміологічне дослідження, в якому дослідник формує групи спостереження, що відрізняються за дією досліджуваного фактора і рівноцінні за всіма іншими ознаками. Неконтрольований – епідеміологічне дослідження на основі втручання в природний хід епідемічного процесу (без виділення контрольних груп) шляхом проведення протиепідемічних заходів з оцінкою їх результатів в когортному дослідженні.

IV група-прийоми прогнозування захворюваності (математичне моделювання епідпроцесу). Визначається очікуваний рівень захворюваності шляхом використання статистичних методів або математичних формул.

Дескриптивний прийом.

Метою описово-оціночного епідеміологічного дослідження, як уже було зазначено, є визначення пріоритетних проблем профілактики на основі аналізу структури захворюваності за групами інфекцій та за окремими нозологіями, а відносно окремих нозологій — за територіями (де хворіють), групами ризику (хто хворіє) і часом ризику (коли хворіють), а також формулювання на цій основі первинних гіпотез щодо причин та умов або чинників ризику захворюваності.

Його структура:

1. Вихідні дані:

• вичерпні наукові знання про причини, умови, механізм розвитку і прояви епідемічного процесу, потенційну ефективність протиепідемічних заходів, генеральну мету епідеміологічного нагляду при профільній (их) інфекції (ях);

• дані обліку та звітів: фф. №№ 060/о; 85-інфекція; 058/о; 025-2/о; 025/о; 357/о; 003/о); ф. № 85-грип (ЛПЗ); 085-К (ДДУ); 95 (дитячі будинки, школи-інтернати) та ін.

• дані вибіркових досліджень.

Одиниці облікув первинній медичній документації:

• випадок захворювання;

• випадок госпіталізації;

• сумарні (цифрові) дані про захворювання;

• випадки тимчасової непрацездатності;

• число календарних днів тимчасової непрацездатності;

• випадок інвалідності;

• випадок смерті;

• лабораторні дослідження;

• персональний або груповий облік окремих (визначених) груп населення тощо.

Інформація, що накопичується в СЕС:

• випадки захворювання інфекційними захворюваннями першого класу Міжнародної класифікації хвороб (які підлягають обов'язковому повідомленнюв СЕС);

• випадки госпіталізації інфекційних хворих;

• цифрові дані захворюваності на грип та ГРЗ;

• результати лабораторних досліджень;

• число осіб, що підлягають щепленню і щеплених;

• дані про захворюваність та протиепідемічні заходипо картам епідеміологічного обстеження епідвогнищ групових спалахів, епідемій;

• дані по плановим і неплановим обстеженням окремих об'єктів.

Необхідні і дані про чисельність населення, його структуру і динаміку, чисельність і структуру ДДУ та шкіл, закладів торгівлі та громадського харчування, наявність і стан водопроводу та каналізації, структуру медичних закладів і установ тощо.

Вибіркові дослідження включають в себе варіанти:

• одноразове (поперечне) дослідження;

• тривале (поздовжнє, перспективне) дослідження.

Сама вибірка може бути:

• індивідуальна;

• кущова;

• стратифікована.

Репрезентативність – властивість вибірки відобразити всю генеральну сукупність (визначається шляхом оцінки варіаційного ряду).

2. Статистичні показники:

• абсолютні величин;

• інтенсивні показники;

• екстенсивні показники;

• середні величини та їх середня помилка;

• оцінка достовірності одержаних показників;

• оцінка зв'язку епідеміологічних явищ;

• оцінка напрямків і вираженості тенденції;

• довірчі межі показників;

• достовірність різниці показників.

3. Оцінка проблем (профілактичних та наукових) на основі аналізу структури захворюваності погрупам і нозологічним формам хвороб. Проводиться за наступними показниками:

• захворюваність (інцидентність);

• трудовтрати;

• превалентність (неефективність);

• інвалідність;

• смертність;

• втрачені (недожиті) роки життя;

• тенденції;

• економічні втрати.

Ці показники розраховуються:

• за територією (для встановлення території «ризику» – де хворіють);

• за соціально-віковими групами (для встановлення груп «ризику» – хто хворіє);

• за конкретними колективами (для встановлення колективів «ризику» – хто хворіє);

• за часом (в багаторічній і річній динаміці – для встановлення часу «ризику» – коли хворіють).

Все це дозволяє визначити: де, коли і серед кого слід проводити ті чи інші заходи.