17.3. Класифікація політичного лідерства

В політичній літературі зустрічаються різні класифікації політичного лідерства. Вони відображають найбільш типові риси та якості, що властиві багатьом політичним лідерам. Це мистецтво створювати нову модель поведінки і мислення, вміння формулювати нові цілі та ін. Ці типові риси та якості складають певну основу, що дозволяє об'єднати багатьох політичних лідерів у відповідні групи.

У залежності від того, яким способом зміни політичної і соціальної дійсності віддають перевагу лідери, їх розділяють на реформаторів, революціонерів і консерваторів. Лідер-реформЛ-тор відстоює базові цінності даного політичного суспільства або його ідеальної моделі культури. Він прагне до еволюційної зміни дійсності. Реформатор опирається на традиції, намагається зберегти все цінне, що було створено в попередній період розвитку суспільства. При цьому він закликає маси змінювати в першу чергу свою свідомість, поведінку і своє ставлення до зовнішнього світу.

Jliдep-революцюнер, навпроти, відхиляє існуючі в суспільстві базові цінності - форми власності, політичний устрій, ідеали, закликає до руйнації їх "до основи" і орієнтується на створення принципово нової суспільної системи. Найбільш типовими представниками даної групи лідерів були, як відомо, К.Маркс, Ф.Енгельс, В.І.Ленін.

JIiдep-консерватор вважає самим раціональним існуючий суспільний порядок, що він прагне зберегти й усталити. Консерватор не заперечує наявність несправедливості в суспільстві, але віру в можливість її подолання відносить до наївності людини. Більш того, консерватор стверджує, що в спробі ліквідувати одні несправедливості - будуть зроблені інші, більш глибокі. Тому зусилля по зміні політичної системи визначаються ним не тільки утопічними, але і небезпечними.

Своєрідні типи, а точніше зразки-моделі, політичного лідерства запропонував американський політолог М.Херман. Перший тип - це лідер-прапороносець або велика людина. Він "бачить далі за інших і хоче сильніше за інших". Прапороносець має власне бачення політичної дійсності, шляхів і способів її зміни. Він визначає цілі, завдання суспільного руху і тягне за собою своїх прихильників і маси. Великий лідер здатний зробити помітний вплив на розвиток суспільства.

Другий тип політичного лідерства - лідер-служитель або маріонетка. Це такий політик, що виступає переважно в ролі виразника інтересів своєї групи або свого об'єднання. Він діє від їхнього імені, реалізує їхні цілі й інтереси.

Третій тип політичного лідерства - це лгдер-комівояжер, що порівнюється з торговцем. Він здатний привабливо піднести свої ідеї і плани, переконати громадян у їхній перевазі і реалістичності, змусити підтримати ці ідеї і залучити маси до їхнього здійснення.

І нарешті, четвертий тип лідерства, за Херманом,- лідер-пожежник, управлінська роль якого починає найбільш яскраво виявлятися в екстремальних політичних ситуаціях. Він тоді швидко "бере ситуацію в руки" і прагне відновити життєздатність керуючої ним системи.

До цього часу у політичній літературі широке поширення має типологія лідерства, запропонована Вебером. У залежності від способів легітимізації влади, він виділив три типи політичних лідерів - традиційний, раціонально-легальний і харизмати-чний. В основі традиційного лідерства (вожді племен, монархи і т.п.) лежить сила традицій і звичаїв конкретного суспільства. Відповідно до цих традицій людина наділяється владою (наприклад після смерті монарха новим лідером стає, відповідно до традиції' його син) і здійснює управлінські функції в суспільстві.

Раціонально-легальний лідер наділяється владою відповідно з існуючими в суспільстві законами й іншими правовими нормами. Він, як правило, обирається на управлінську посаду _в ході демократичних виборів. Звільнення з посади легального лідера також відбувається на основі чинного законодавства. Він визнає існуючі в суспільстві закони, строго керується ними в політичній діяльності.

Харизматичне лідерство ґрунтується на вірі підлеглих у наявність у лідера якихось особливих, навіть надприродних якостей. У ролі таких можуть виступати сміливість, рішучість, народність, тобто близькість лідера до народу й ін. В уявленні народу, харизматичний лідер - це лідер-напівбог, пророк, великий месія. Такий тип лідера з'являється, як правило, у кризові періоди розвитку суспільства - під час революцій, війн, радикальних перебудов, коли старі авторитети сильно дискредитували себе і починають скидатися масами, а нові кумири лише починають створюватися.

Харизматичний лідер, спираючись на широку підтримку мас, має гарні можливості для ефективного здійснення завдань, що стоять перед суспільством. Однак, як показує історична практика, далеко не кожний харизматичний лідер здатний повною мірою скористатися такими можливостями і направити розвиток політичного процесу по демократичному шляху.

В політичній літературі визначаються ідеальний і оптимальний типи політичного лідерства. Перший наділяється множиною піднесених властивостей, таких як: природний розум, престижна освіта, глибокі спеціальні знання, рішучість, сміливість, чесність, комунікабельність, міцне здоров'я та ін. Оптимальний лідер визначається, виходячи з його відповідності конкретній політичній і соціальній ситуації.

Варто зауважити, що в реальній дійсності всі названі вище типи політичного лідерства не зустрічаються "у чистому вигляді". Як правило, у кожного лідера в різних пропорціях сполУ' чаються якості різних типів лідерства. Однак, переважання в їхній діяльності і поведінці тих або інших властивостей дозволяє віднести їх до певного типу політичного лідерства.