- •1.1. Предмет політології та її інструментарій
- •1.2. Основні парадигми політичної науки
- •1.3. Поняття політики. Політика як суспільне явище
- •1.1. Предмет політології та її інструментарій
- •1.2. Основні парадигми політичної науки
- •1.3. Поняття політики. Політика як суспільне явище
- •1. 1. Предмет політології та її інструментарій
- •1.2. Основні парадигми політичної науки
- •13. Поняття політики. Політика як суспільне явище
- •Питання до дискусії
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література:
- •Тема 2 Основні віхи історії зарубіжної політичної думки
- •2.1. Політична думка Стародавньою світу і Середньовіччя
- •2.2. Особливості розвитку політичної науки Нового часу
- •2.3. Сучасна зарубіжна політична думка
- •Стародавній світ
- •Політична думка античності іх-п ст. До н.Е.
- •Особливості політичної думки Середньовіччя
- •2.1. Політична думка Стародавнього світу і Середньовіччя
- •Особливості політичної думки середньовіччя.
- •Основні поняття та категорії
- •Відродження IV – початок VII ст.
- •Просвітництво XVII – XVIII ст.
- •Соціал – утопізм, соціалізм і комунізм XVIII - поч. Хх ст.
- •2.2. Особливості розвитку політичної науки Нового часу
- •Основні поняття та категорії
- •2.3. Сучасна зарубіжна політична думка
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Політична думка в Україні
- •3.1. Зародження і розвиток політичної думки в Україні з прадавніх часів до XVIII ст.
- •3.2. Формування політичних ідей в умовах українського культурно-національного відродження і просвітництва
- •3.3. Українська політична думка Нової доби 3.4. Політичні концепції українських мислителів XX ст.
- •3.1. Зародження і розвиток політичної думки в Україні з прадавніх часів до XVIII ст.
- •А) Формування полемічної літератури
- •Б) Зародження та формування центрів національної свідомості
- •В) Ідеї волі і демократії в суспільно-політичному житті козацтва
- •Г) Ідеї відродження української державності
- •3.2. Формування політичних ідей в умовах українського культурно-національного відродження і просвітництва
- •1. Кирило-Мефодіївське товариство:
- •2. Революційне народництво:
- •3.3. Українська політична думка Нової доби
- •1. Формування самостійницьких концепцій державної влади в України
- •2. Державотворчі ідеї представників
- •3.4. Політичні концепції українських мислителів XX ст.
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література:
- •Тема 4 Влада в політичному житті суспільства
- •4.1. Влада як соціальне явище. Політична влада
- •4.2. Функціонування політичної влади. Легітимність влади
- •4.1. Влада як соціальне явище. Політична влада
- •4.2. Функціонування політичної влади. Легітимність влади
- •Основні поняття та категорії
- •Питання для дискусії
- •Теми рефератів та курсових робіт:
- •Тема 5 Політична сфера суспільства: політична соціалізація та стратифікація
- •5.1. Політична соціалізація
- •5.2. Соціальна стратифікація та особливості політичної стратифікації
- •5.1. Політична соціалізація
- •5.2. Соціальна стратифікація та особливості політичної стратифікації
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт:
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Еінонаціональні відносини
- •6.1. Сутність і структура етнонаціональних відносин
- •6.2. Поняття та зміст етнонаціональної політики
- •6.3. Особливості етнонаціональних відносин та етнополітики в сучасній Україні
- •6.1 Сутність і структура етнонаціональних відносин
- •6.2. Поняття та зміст етнонаціональної політики
- •6.3. Особливості етнонаціональних відносин та етнополітики в сучасній Україні
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Демократія в політичному житті суспільства
- •7. 1. Поняття демократії. Витоки, зміст та основні форми.
- •7. 2. Сучасні концепції демократії. Порівняльний аналіз сучасних систем політичної демократії.
- •7. 3. Принципи і інститути демократії.
- •7. 1. Поняття демократії. Витоки, зміст та основні форми.
- •7. 2. Сучасні концепції демократії. Порівняльний аналіз сучасних систем політичної демократії.
- •7. 3. Принципи і інститути демократії.
- •Основні поняття і категорії
- •Питання для дискусії
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Політична система суспільства
- •8.1. Сутність, структура та функції політичної системи
- •8.2. Типологія політичних систем
- •8.3. Політична система України
- •8.1. Сутність, структура та функції політичної системи
- •8.2. Типологія політичних систем.
- •Політичні системи англо-американського типу.
- •Континентально-європейські політичні системи.
- •3. Доіндустріальні політичні системи (або частково індустріальні).
- •4. Політичні системи тоталітарного типу.
- •8.3. Політична система України
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Держава як головна інституція політичної системи
- •9.1. Походження держави, їі сутність та функції
- •9.2. Форми державного правління і державного устрою
- •9.1. Походження держави, її сутність та функції
- •9.2. Форми державного правління і державного устрою
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Правова держава та громадянське суспільство
- •10.1. Виникнення і розвиток ідеї правової держави. Основні ознаки правової держави.
- •10.2. Громадянське суспільство, його сутність і основні проблеми формування.
- •10.3. Становлення та розвиток правової держави та громадянського суспільства в Україні.
- •10.1. Виникнення і розвиток ідеї правової держави. Основні ознаки правової держави.
- •10.2. Громадянське суспільство, його сутність і основні проблеми формування.
- •10.3. Становлення та розвиток правової держави та громадянського суспільства в Україні.
- •Основні поняття і категорії
- •Питання для дискусії
- •Питання для самоконтролю
- •Питання до заліку
- •Питання до екзамену
- •Завдання на самостійну роботу
- •Теми рефератів та курсових робіт:
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Політичні партії та громадські рухи
- •11.1. Поняття, типологія та функції політичних партій
- •11.2. Сутність та типи партійних систем
- •11.3. Громадсько-політичні об'єднання та рухи, їх сутність та роль у політичному житті суспільства
- •11.4. Партійна система в сучасній Україні
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Політичні режими
- •12.1. Поняття, сутність і типологія політичних режимів
- •12.2. Закономірність трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії
- •12.1. Поняття, сутність і типологія політичних режимів
- •12.2. Закономірності трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії
- •Основні поняття та категорії
- •Тема 13 Політична свідомість
- •13.1. Сутність політичної свідомості
- •13.2. Форми функціонування політичної свідомості
- •13.3 Ідеологія як специфічний елемент політичної свідомості
- •13.4. Особливості політичної свідомості українського суспільства
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Політична культура
- •14.1. Зміст і структура політичної культури
- •14.2. Типологія політичної культури
- •14.3. Політичні субкультуры і контркультури
- •14.4. Особливості політичної культури в Україні
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Політичні еліти
- •16.1. Генезис ідей політичного злітизму
- •16.2. Типологія політичних еліт
- •16.3. Системи формування і зміни політичних еліщ
- •16.4. Особливості політичної еліти в Україні
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Політичне лідерство
- •17.1. Сутність політичного лідерства
- •17.2. Теорії політичного лідерства
- •17.3. Класифікація політичного лідерства
- •17.4. Особливості політичного лідерства в Україні
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Політичні конфлікти і кризи
- •18.1. Сутність політичного конфлікту
- •18.2. Типологія політичних конфліктів
- •18.3. Шляхи і способи вирішення політичних конфліктів
- •18.4. Особливості політичних конфліктів в сучасній Україні
- •Основні поняття та категорії
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Вибори та виборчі системи
- •19.1. Вибори - основний засіб делегування влади. Поняття і принципи виборчого права
- •19.2. Організація та проведення виборів
- •193. Виборчі системи: сутність і типологія
- •19.1. Вибори — основний засіб делегування влади. Поняття і принципи виборчого права
- •19.2. Організація та проведення виборів
- •19.3. Виборчі системи: сутність і типологія
- •Питання до дискусії
- •Теми рефератів та контрольних робіт
- •Практичні завдання
- •Рекомендована література
7. 3. Принципи і інститути демократії.
Аналіз принципів демократії у різних концепціях не може бути однаковим, але у всіх теоріях є загальні положення, без яких демократія у будь якому розумінні не може бути. Принципи сучасних демократій, сформувались, збагачувались, конкретизувались у історичному розвитку суспільно - політичних відносин. Якщо дотримуватись традиційного розуміння демократії як народовладдя, і тому-то, аналіз доречно починати з його головної ідеї – суверенітету народу. Її сутність у визнанні народу як джерела політичної влади у суспільстві, це відбувається завдяки з’єднанню у суверенітеті прав і свободи народу самостійно вирішувати питання свого життя.
Принцип суверенітету народу здійснюється, коли народ має можливість реально реалізувати свою функцію джерела влади: йому належить установча і конституційна влада в державі; він вибирає своїх представників і може періодично змінювати їх; має право безпосередньо брати участь у розробці і прийнятті законів шляхом народних ініціатив і референдумів; визнання народом влади і цінностей і в цьому є легітимність влади.
Світова політична практика по різному сприймала і реалізувала ідею народного суверенітету, тому що цей принцип ні в одному суспільстві не мав повного втілення в реальне життя. Деякі філософи і політологи негативно ставились до цього принципу, вважали, що суверенітет народу може відняти у людини все що захоче, не захищає суспільство від свавілля. Не контрольованість його що до влади, абсолютність – веде до тиранії. І дійсно, у сучасних демократичних державах існують реальні обмеження і перешкоди для здійснення принципу суверенітету народу.
Принцип суверенітету народу реалізується через принципи “більшості” і “представництва”.
Принцип більшості визнається всіма: лібералами, консерваторами, комуністами, соціалістами. В історії політичної думки цей принцип пов’язаний з протилежними тлумаченнями народовладдя.
Руссоїстська і марксистська теорії розуміють цей принцип як вираження єдиної, не подільної волі народу-суверена, волі колективного цілого. Інтереси окремих громадян не можуть суперечити інтересам всього народу. Про таке И.Кант казав, що таке розуміння демократії створює виконавчу владу, при якій все вирішують про одного і у будь якому випадку проти одного.
Ліберальна теорія трактує принцип більшості зовсім по іншому, де загальний інтерес і загальна воля є сума приватних інтересів і воль. Мета держави щастя для найбільшої кількості людей, а по скільки абсолютно справедливого рішення для всіх знайти не можливо, тоді основою для справедливого прийняття рішення визнається воля більшості.
Принцип більшості в будь якому теоретичному розумінні є головним елементом сучасної демократії. Демократія у розумінні як панування більшості, протилежна будь яким формам авторитарної влади меншості. Це принцип розуміється і реалізується завжди у межах конкретної системи політичних відносин, потребує певного обмеження і сфера його застосування не безмежна.
Аналізуючи демократію з позиції народовладдя і визнання народу як джерело влади у суспільстві виводить на принцип представництва. У сучасному суспільстві неможлива безпосередня участь кожного члена суспільства в прийнятті всіх політичних рішень. Історично суспільство пройшло довгий шлях до розуміння необхідності представницьких установ як демократичних, це був крок до прогресу політичної організації. Принцип представництва означає, що народом делегується його влада представникам які вибираються. Така форма здійснення політичної влади має переваги у порівнянні з прямою владою народу (безпосередня демократія). Цей принцип має певні правила взаємовідносин між народом і його представниками – довіра, відповідальність, компетентність, ініціатива у межах реалізації своїх повноважень, конституційне обмеження влади, контроль за діяльністю представників з боку народу
Представницька форма демократії є основною на сучасному етапі, вона втілюється у парламентаризмі. Принцип представництва реалізується через механізм виборчої системи.
Принцип представництва має можливість втілити сутність демократії у суспільне життя, за умов рівності громадян в участі в політичному процесі. Тому то, рівність прав в управлінні державою і суспільством, є одним з принципів демократії. Його складовою є сукупність прав вибирати, бути вибраними, брати участь у контролі за владою. Рівність в політичному житті є реальним тільки тоді, коли соціальні умови забезпечують можливість демократичної рівності.
Передумовою рівності є принцип свободи, демократія не можлива без свободи індивіда і свободи соціальних груп від панування над ними будь яких політичних сил. Але демократія не є свобода від влади взагалі. У демократичному суспільстві свобода реалізується через права людини, що означає правові норми взаємовідносин між індивідами, державою і суспільством.
Права, які забезпечують можливість вибору у поведінці і діяльності людини у політичному суспільстві, складають свободу. Право на голосування, свободу слова, свободу на отримання інформації, право займати будь яку державну посаду, створювати партії і громадські об’єднання і брати участь в них і все це є політичне і правове поле де має можливість діяти особистість.
Сучасна політико-правова концепція прав і свобод людини закріплена в документах ООН. В 1948 р. була прийнята Загальна Декларація прав людини.
Якщо демократія передбачає для індивідів і груп вільний вибір що до можливості і форм поведінки і діяльності, свободи думок і вчинків, то за таких умов постає необхідність у застосуванні принципу плюралізму. Політичний плюралізм має такі суттєві ознаки: багатоманітність соціальних і політичних інтересів; розподіл влад, система стримувань і противаг; багатопартійна чи двопартійна система; гласність, свобода інформації; можливість зміни еліти через вільну політичну боротьбу; в межах загальних цінностей і законності альтернативність політичних поглядів і дій.
Принципи демократії реалізуються через систему політичних і суспільних інститутів, таких як, інститути представницької и прямої демократії, установи законодавчої, виконавчої і судової влади, інститути права, політичні партії, суспільно-політичні об’єднання, засоби масової інформації, система місцевого самоуправління.
Політична демократія найбільш виразно представлена інститутом парламентаризму, якій є комплексним інститутом державного устрою і управління що базується на представницькій демократії.
Практика парламентаризму багатоманітні функції:
а) представницька функція, реалізується через виборчу систему;
б) владна функція конституційно гарантована, важливіша її складова законодавча діяльність;
в) функція легітимності режиму, саме парламент є інститутом легітимізації державної влади. Політична легітимність реалізується через прийняття політичних рішень в яких зацікавлене суспільство;
г) функція вирішення соціальних і політичних конфліктів.
Реальна влада, роль парламенту залежить від розподілу влади, що є базою парламентаризму.
Принцип розподілу влади вимогає: визнання автономності трьох гілок влади; неможливість втручання одної гілки влади у сферу впливу іншої; визнання взаємодії самостійних гілок влади. Кожна влада обмежує поле діяльності іншої, але разом вони складають єдине ціле – державну владу як систему.