ПРАКТИКУМ

З

ПОЛІТОЛОГІЇ

За загальною редакцією

проф. Ф.М. Кирилюка

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

для студентів вищих навчальних закладів

Київ - 2003

Тема 1

Предмет і методи політології. Політика

як суспільне явище

1.1. Предмет політології та її інструментарій

1.2. Основні парадигми політичної науки

1.3. Поняття політики. Політика як суспільне явище

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.1. Предмет політології та її інструментарій

1.1.1. При розгляді першого питання, слід уяснити, що кожна наука має свій предмет вивчення. Тобто об’єкт прикладання пізнавальних зусиль для розкриття їхніх специфічних закономірностей і структури. Основою предмету пізнання в даному випадку політології є політика і все, що пов’язано з нею, тобто об’єктивна дійсність, якісна об’єктивна специфічність і різноманітність політичного світу, або світу політики.

Пам’ятайте, що предмети пізнання різних наук, в т.ч. політології, особливо безпосередньо визначаються не тільки якісною різноманітністю світу, як такого, а практичним інтересом людини. Саме тому зміст предмету політології не залишається незмінним.

Внесіть і розкрийте сутність найбільш поширених визначень предмету та об’єкту дослідження політології. Покажіть як змінювалось його бачення і розуміння в процесі розвитку пізнання і зміни об’єктивної реальності світу політики, розкрийте тенденції, історію і напрямки розвитку політології як науки, її предмета, точки зору політологічних шкіл.

1.1.2. Вичленіть і проаналізуйте методи політології, як напрямки, шляхи діяльності, розвитку, підходи, способи. За гносеологічною основою розрізняють методи емпіричного та теоретичного рівня: опис – пояснення, констатація – концентуалізація, реєстрація – теоретизація тощо; з традиційним оснащенням: подібність – відмінність, аналіз – синтез, індукція – дедукція, фіксація – рефлексія, спостереження – моделювання, класифікація – типологізація тощо.

За історичною основою диференціюють методи незрілої (архаїчної) структури і зрілої фази науковості. Перші – в основному якісні дедуктивно-умоглядні, абстрактні, спекулятивні підходи; другі – підходи кількісно деталізовані, емпірично випробувані (кореляційний, регресивний, факторний аналіз, історико-порівняльний аналіз, анкетування, ітерв’ювання, опитування).

За предметною основою розрізняють методи соціологічні, антропологічні, психологічні, культурологічні.

Розкрийте суть названих методів, при цьому використайте відповідні словники для уяснення і розуміння нових термінів і понять.

1.1.3. Теоретичне і практичне значення політології визначають її функції. Дайте характеристику основних функцій політології:

- теоретико-пізнавальна – усвідомлення суті політичного життя;

- методологічна – розробка методів пізнання й перетворення дійсності (світу політичного);

- світоглядна – вплив на політику, свідомість, світогляд;

- соціалізації – включення у політичне життя нових поколінь, різних соціальних верств та груп;

- програмно-ідеологічна – розробка програм та стратегії суспільного розвитку;

- інноваційна – конструювання нових політичних технологій;

- прогностична – передбачення подій, політичних рішень, їх наслідків;

- інструментальна – розв’язання суспільних проблем;

- аксеологічна – оцінка політичного устрою, інститутів, поведінки, подій.

1.1.4. Формування законів та закономірностей науки (політології) є одним із щабелів пізнання світу політики, його сутності, взаємозв’язку й розвитку. Виділяють три групи законів: загальні(1), особливі(2) та одиничні(З).

1. До загальних законів політології слід віднести загально-соціологічний закон історичного розвитку і прогресу – постійне розширення сфери політичного життя та підвищення ролі політики в суспільстві; закон зростання та підвищення ролі народних мас в історичному процесі, в розвиткові демократії та самоврядування тощо;

2. До особливих – закон розділення (поділу) влади, в суспільстві;

3. До одиничних – закон організації структурування політичних інститутів;

До законів політичної науки можна віднести також «залізний закон олігархії», сформульований німецьким вченим Робертом Міхелсом.

Закономірності політології (як зв’язки, що повторюються, як об’єктивні тенденції політичного життя):

Структурні – виявляють сталість зв’язків компонентів певної політичної системи;

Функціонування – стосуються сталості зв’язків у процесі політичної діяльності;

Розвитку – характеризують динаміку зв’язків при переході від одного етапу політичної системи до іншого;

Основні категорії політології. Категорії (Каtеgогіа (гр.) - визначення, судження) – загальні поняття науки, які відображають істотні, загальні властивості і відносини явищ дійсності і пізнання. Політологічні категорії є важливим інструментарієм пізнання світу політичного. їх можна теж розділити на декілька видів, які використовує політична наука: загальні, особливі, та одиничні.

- Загальні (загальнонаукові) – суспільство, народ, культура, діяльність, прогрес, еволюція, революція тощо;

- Особливі (категорії гуманітарних наук, що перебувають на стикові з політологією) – право, держава, громадянське суспільство, свобода, власність, влада, демократія, лідерство, ідеологія тощо;

- Одиничні (власні категорії політології) – політика, політичні відносини, політичне життя, політична влада, політичний інститут, політичний режим, політична система, партія, партійна система, вибори, виборча система тощо.