ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Кафедра міжнародних комунікацій і зв”язків з громадськістю

РОМАНЕНКО Ю.В.

СПІЧРАЙТІНГ (ОСНОВИ РИТОРИКИ)

Практикум для студентів спеціальності

“Міжнародна інформація”

Затверджено вченою радою

Інституту 25 вересня 2002р.

Протокол № 1

КИЇВ-2002

ЗМІСТ

ВСТУП 2

ПРАКТИКУМ №1 3

ПРАКТИКУМ №2 16

ПРАКТИКУМ №3 27

ПРАКТИКУМ №4 36

ПРАКТИКУМ №5 43

ДОДАТОК.

( ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ (ЗРАЗКИ ВИСТУПІВ, ЗАЯВ, КОМЕНТАРІВ, ПРЕС-РЕЛІЗІВ МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ). 46

ПЕРЕЛІК ОСНОВНОЇ І ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 60

ВСТУП

Викладання курсу "Спічрайтінг”(“Основи риторики") на факультетах міжнародно-інфомаційної спеціалізації набуває всезростаючої значущості у сучасних умовах. Адже для повноцінної комунікативної підготовки важливим є не лише знання фонетико- , лексико- , граматико- та синтаксично-стилістичних особливостей конструювання знакових систем, але й комунікативні здібності, можливості роботи із аудиторіями різного рівня та професійної спрямованості. Останнє не може бути реалізованим, якщо фахівець ставиться до складання промов виключно як до оперування лексичними конструкціями, зв'язок між якими забезпечується правилами морфології, синтаксису і стилістики. Осмислена, впливова та комунікативно-ефективна промова у більшості випадків тяжіє до високої ораторської культури, яка, у свою чергу, детермінована безліччю логічних, естетичних факторів.

Мета даного практикуму з курсу “Спічратінг”( "Основи риторики") – формування культури мовної поведінки, яка включає в себе чотири основні проблеми: проблему аргументованості і логічної коректності промов (логос мовлення); проблему стилістичної насиченості промов (пафос мовлення); проблему впливу мовлення на поведінку аудиторії (етос мовлення); проблема самовираження оратора в процесі мовлення (екзіс мовлення).

Завданнями даної роботи з курсу”Спічрайтінг”(“Основи риторики”), як випливає з наведеної вище типології проблем, є:

1. Навчити студентів вилучати потрібні смисли в мові різних видів , які необхідні для побудови осмисленого текстуального масиву (комунікації).

2. Надати студентам необхідні знання, вміння та навички, необхідні для складання промов різних видів.

3. Сформувати у студентів цілісні теоретичні уявлення про умови впливу мовлення на поведінку аудиторії.

4. Навчити студентів використовувати адекватні засоби вербальної та невербальної артикуляції для різних комунікативних одиниць.

Тематичний план дисципліни

Назва частин, розділів за темами	Всього	Лекції	Семінари	Самост. робота
Спічрайтінг в системі наук про комунікацію		2		4
Основні етапи моделювання усної промови		2	4	6
Універсальна композиційна схема усної промови та її застосування		4	6	6
Риторичні технології психологічного впливу у масовій комунікації.		4	4	6
Маніпулювання як ненормативна технологія психологічного впливу у масовій комунікації.		4	4	4
Невербальні складові риторичного екзісу		2	2	3

Практикум № 1. Основні етапи моделювання усної промови (4 год).

Завдання 1. Ознайомтесь із наведеною політичною промовою С. Петлюри перед киянами від 20 травня 1920 року, яка побудована як емпірико-міфологічний текст та зразками її перебудови у різних текстових стратегіях (апаратною, інтерпретативною, класичною, лінійно-компілятивною, блоково-компілятивною, профетичною та міфологічною). Після ознайомлення із зразками здійсніть аналогічну перебудову у тексті, що дається після зразків.

Багато висловлено слів довір”я до тієї праці, яка припадає мені в участі на добро українського народу. Та мушу сказати, що ці слова перебільшені. Я демократ і думаю:. всю справу доконав через мене народ. Навіть в хвилях, коли ми були роз”єднані, цей контакт з народом жив у наших душах. Нас рятував і рятує од загину український народ. Навіть в той момент, коли ми були ізольовані від вас, я був переконаний , що всі українські діячі, які перебували по той бік фронту і по там тім боці Дніпра, вповні поділяли наші думки. Я переконаний, що ця єдина думка є думкою всього свідомого громадянства. Ця солідарність думки об”єднувала нас у тяжкі хвилини, об”єднує нас і тепер. Коли ми бачили упадок в нашій праці, ця свідомість рятувала всіх- і мене. І у мене були моменти, коли безсильно впадали руки, коли здавалося, що гасне віра в святу ідею, та ці моменти людської перевтоми були тоді, коли я не бачив єднання і активності у нашій суспільності, а бачив тільки партійні роздори, які доводили до того. Ще багато людей не вбачали за деревами лісу, за партійними інтересами інтересів державних. В такі хвилини я пригадував слова Мазепи: “Нема згоди, всі пропали”. Та тепер не можна повторювати похибок минувщини. На цих похибках ми повинні вчитися. Під теперішню хвилю я не перебільшую наших сил, одначе я твердо вірю в процес освободження народу. Я бачу, що та сила яка тут не загасила вашого духу, сотворила тверду опору будівництва життя. Цей процес єднання необхідних сил, єднання партійних сил є елементом, який служить запорукою, що ми на твердім грунті нашої державної праці. Великий шлях ще перед нами до нашої мети. Ми на другім березі Дніпра. Наші брати, що на тім боці, ждуть об”єднання з нами. Перед нами великі завдання суспільного і державного будівництва, і кожен повинен оддати волю, душу й руки на службу цьому ділу. Ми повинні віддати на це всю енергію. Година повинна у нас бути за день, день за місяць, бо тільки таким чином досягнемо своєї мети.

Варіант класичного тексту.

Що завжди було найважливішим для української національної справи? Як переконаний демократ, я не можу заперечувати того, що будь яка демократія завжди трималась на єдності та національній солідарності. Згадаємо про те, як називав демократію перший американський президент Авраам Лінкольн: уряд, створений народом, від імені народу і задля народу. Бо навіть по той бік Дніпра наш народ підтримував нас, уряд, створений ним, від його імені і задля нього.

Національна солідарність врятовувала і європейські народи, і український народ. Адже жоден уряд, якщо він не був узурпатором, не витримував шаленого тиску партійної вакханалії, здригаючись у конвульсіях протиріч. Я переконаний, що ця єдина думка є думкою всього свідомого громадянства.

Міжпартійна боротьба могла б спонукати будь- кого ( і я в цьому плані не виключення) до зневір”я у державну справу. Мені спадають на думку слова Мазепи, який розумів значення фактору єдності для державної розбудови: “Нема згоди, всі пропали”.

Але історія навчає нас тому, щоб ми з вами не повторювали помилок минулого, і в цей момент часу наступає доба мобілізації усіх свідомих патріотичних сил. Час цей спливає швидко, і ви знаєте, що лічені хвилини, враховані вчасно, бувають доленосними для цілої націі, для її нащадків. Наші брати очікують на нас на тім боці Дніпра, і кожен з нас, як і в часи римської республіки і французької комуни, має забути зараз про себе і віддати всю енергію задля досягнення мети звільнення.

Варіант хорового (апаратного) тексту.

Можна висловити немало добрих слів на участь у справі національного звільнення, але слід відзначити, що ці слова бувають іноді перебільшенням. З демократичної позиції справу завжди здійснює народ. Навіть в часи розз”єднання уряду і народу контакт цей зберігається в душах. І навіть коли зберігається така ізоляція, то існує переконання в тому, що ця єдина думка є думкою всього громадянства. Солідарність думки слугує об”єднуючим фактором у тяжкі хвилини, як в минулому, так і в сьогоденні. При цьому бувають моменти знесилення, коли здається, що віра в ідею згасає, але моменти ці дають знати про себе тоді, коли існують партійні роздори, які доводять до того. Ще багато людей не бачить за деревами лісу, за партійними інтересами- інтересів держави. В такі хвилини пригадуються слова Мазепи: “ Немає згоди, всі пропали”.Та тепер не можна повторювати похибок минувщини, бо на цих похибках треба вчитися. Сьогодні створюється тверда опора будівництва життя. Цей процес єднання є запорукою нашої державної праці Великий шлях ще попереду до досягнення належної мети. Перед суспільством стоять великі завдання розбудови, що потребує волі, душі й рук на службі цієї справи. Для цього треба віддати всю енергію і не гаяти часу, бо лише за рахунок жертвування всім можна досягнути великої і благородної мети.

Варіант інтерпретативного тексту.

Багато висловлено слів довір”я до тієї праці, яка припадає мені в участі на добро українського народу. Та мушу сказати, що ці слова перебільшені. Я демократ і думаю:. всю справу доконав через мене народ, бо в кожній демократії політики нічого не можуть робити від себе, не мають права милуватись собою в політиці. Для вас, мабуть, добре відомо, що цей контакт з народом жив у наших душах, оскільки потяг душі українця до рідної землі є чимось глибшим, ніж просте перебування на території. Нас рятував і рятує од загину український народ, його підтримка і його легітимація. Навіть в той момент, коли ми були ізольовані від вас, я був переконаний , що всі українські діячі, які перебували по той бік фронту і по там тім боці Дніпра, вповні поділяли наші думки. Я переконаний, що ця єдина думка є думкою всього свідомого громадянства, що звільнення України від рабства стане можливим лише через національну єдність. Ця солідарність думки об”єднувала нас у тяжкі хвилини, об”єднує нас і тепер. Коли ми бачили упадок в нашій праці, ця свідомість рятувала всіх- і мене. І у мене були моменти, коли безсильно впадали руки, коли здавалося, що гасне віра в святу ідею, та ці моменти людської перевтоми були тоді, коли я не бачив єднання і активності у нашій суспільності, а бачив тільки партійні роздори, які доводили до того. Ще багато людей не вбачали за деревами лісу, за партійними інтересами інтересів державних. Адже всім вам відомо, що коли в незалежності підноситься на стяг партійне та олігархічне марнославство, коли вчьорашні сірі постаті рвуться до влади, прагнучи до милування собою в тріумфі високих посад, то держава гине, бо нема кому піклуватись про неї. В такі хвилини я пригадував слова Мазепи: “Нема згоди, всі пропали”. Та тепер не можна повторювати похибок минувщини. Вони в тому, що не було в України таких часів, коли б влада не зраджувала народ, а народ- владу. На цих похибках, похибках втечі від історії, від відповідальності за власні вчинки ми повинні вчитися. Під теперішню хвилю я не перебільшую наших сил, одначе я твердо вірю в процес освободження народу. Я бачу, що та сила яка тут не загасила вашого духу, сотворила тверду опору будівництва життя. Цей процес єднання необхідних сил, єднання партійних сил є елементом, який служить запорукою, що ми на твердім грунті нашої державної праці. В кризові часи етнічна солідарність, за моїм переконанням, має стояти вище за всі класові протиріччя, бо майбутнє покоління не спитає нас, чи були ми в таборі демократів, чи консерваторів. Ні перші, ні другі не зможуть виправдатись за втечу від історії, бо історія легше переносить помилкові дії, ніж повну бездіяльність. Так і ми з вами, частіше караємо себе не за здійснену помилку, а за виявлене безсилля, за неможливість вдіяти хоча б якесь безумство, ніж із жалюгідністю раба очікувати на помилування. Великий шлях ще перед нами до нашої мети. Ми на другім березі Дніпра. Наші брати, що на тім боці, ждуть об”єднання з нами. Перед нами великі завдання суспільного і державного будівництва, і кожен повинен оддати волю, душу й руки на службу цьому ділу. Ми повинні віддати на це всю енергію. Година повинна у нас бути за день, день за місяць, бо тільки таким чином досягнемо своєї мети.

Варіант лінійно-компілятивного тексту.

Аналізуючи правовий лад України часів київської Русі, український історик Лащенко відзначав, що “кожна держава-волость врешті-решт була суверенна і цілковито незалежна. Договірний принцип конфедеративний просвічувався у думі князів, князівських з”їздах. Де князі умовлялися, заключували військові конвенції для оборони своїх волостей і т.д.; на цих же з”їздах своїх князі кличуть: “Пощо губимо руську землю?”. Усе це пояснює неефективність будь-якої форми правління в будь-якій державі, крім демократії.

Я демократ і думаю: всю справу доконав через мене народ. Навіть в хвилях, коли ми були роз”єднані, цей контакт з народом жив у наших душах. Нас рятував і рятує од загину український народ. Навіть в той момент, коли ми були ізольовані од вас, я був переконаний, що всі українські діячі, які перебували по цей бік фронту і по тамтім боці Дніпра, вповні поділяли ваші думки. Для виборення свободи треба бути ідеалістом від державотворення, спираючись на національну віру, яка, за словами Липинського, має навчати”своїм прикладом і смерті на хресті терпеливо переносити по тюрмам, каторгам і еміграціям всі невдачі і найтяжче горе.” Тому, пише далі Липинський, українському громадянству, щоб стати зрілою держаною нацією, необхідний державний ідеалізм, опертий на релігії, церкві, вірі живій”.

Я переконаний, що ця єдина думка є думкою свідомого громадянства. Ця солідарність думки, опертої на віру в народ, об”єднувала нас у тяжкі хвилини, об”єднує нас і тепер. Коли ми бачили упадок в нашій праці, ця свідомість рятувала всіх- і мене. І у мене були моменти. Коли безсильно падали руки, коли здавалося, що гасне віра в святу ідею, та ці моменти людської перестоми були тоді, коли я не бачив єднання й активності у нашій суспільності, а бачив тільки партійні роздори, які доводили до того, що багато людей не вбачало за деревами лісу, за партійними інтересами- інтересів державних. Колись Мазепа говорив про подібну ситуацію: “ Нема згоди, всі пропали”. Та тепер неможна повторювати похибок минувщини. На цих похибках ми повинні вчитися.

До такогонавчання на історичному досвіді закликає нас В”ячеслав Липинський, коли говорить про те, що “ніхто не збудує нам держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми нацією не захочемо бути”. Під теперішню хвилю я не перебільшую наших сил, одначе я твердо вірю в процес звільнення народу. Я бачу, що та сила, яка тут не загасила вашого духу, совторила тверду опору будівництва життя. І все ж варто пам”ятати слова Вінниченка, який нагадував про найбільшу силу, що була в “найбільшій єдності і найбільшій організації”.Перед нами великі завдання суспільного і державного будівництва, і кожен повинен оддати волю, душу й руки на службу цьому ділу. Ми повинні віддати на це всю енергію. Година повинна у нас бути за день, день за місяць, бо тільки таким чином досягнемо своєї мети.

Варіант блоково-компілятивного тексту.

В політичному житті України не було таких діячів, які б не висували в якості першочергових проблем проблеми державності і демократії. В розумінні цієї проблеми ми можемо простежити дві лінії: консервативну і народницьку. Так, в часи Української народної республіки, коли партійні протиріччя досягли своєї найвищої точки, все частіше і частіше чулися заклики до подолання властивої Україні децентралізації влади.

Аналізуючи правовий лад України часів київської Русі, український історик Лащенко відзначав, що “кожна держава-волость врешті-решт була суверенна і цілковито незалежна. Договірний принцип конфедеративний просвічувався у думі князів, князівських з”їздах. Де князі умовлялися, заключували військові конвенції для оборони своїх волостейі т.д.; на цих же з”їздах своїх князі кличуть: “Пощо губимо руську землю?”. Усе це пояснює неефективність будь-якої форми правління в будь-якій державі, де народоправство віддається олігархічним групкам, які, насаджуючи псевдодемократію, створюють неможливі умови для розвитку нації як цілісності. Для виборення свободи треба бути ідеалістом від державотворення, спираючись на національну віру, яка, за переконанням консерваторів, має навчати”своїм прикладом і смерті на хресті терпеливо переносити по тюрмам, каторгам і еміграціям всі невдачі і найтяжче горе.” Тому українському громадянству, щоб стати зрілою державною нацією, необхідний державний ідеалізм, опертий на релігії, церкві, вірі живій”.

Такою є консервативна лінія розвитку, але як демократ я схиляюсь до народницької лінії і думаю, що всю справу доконав через мене народ. Мені ближчою є народницька позиція Грушевського, який завжди повторював, що ва конфліктах між народом і владою винна завжди влада. Бо якщо справа дійшла до відкритого протистояння, то ніякі інтереси єдності не зможуть виправдати насильства, хай навіть воно має місце і з боку влади. Що визнана народом. Коли ми були роз”єднані, цей контакт з народом жив у наших душах. Нас рятував і рятує од загину український народ. Навіть в той момент, коли ми були ізольовані од вас, я був переконаний, що всі українські діячі, які перебували по цей бік фронту і по тамтім боці Дніпра, вповні поділяли ваші думки. Я переконаний, що ця єдина думка є думкою свідомого громадянства. Ця солідарність думки, опертої на віру в народ, об”єднувала нас у тяжкі хвилини. Коли ми бачили упадок в нашій праці, ця свідомість рятувала всіх- і мене. І у мене були моменти, коли безсильно падали руки, коли здавалося, що гасне віра в святу ідею, та ці моменти людської перестоми були тоді, коли я не бачив єднання й активності у нашій суспільності, а бачив тільки партійні роздори, які доводили до того, що багато людей не вбачало за деревами лісу, за партійними інтересами- інтересів державних. Колись Мазепа говорив про подібну ситуацію: “ Нема згоди, всі пропали”. Та тепер неможна повторювати похибок минувщини. На цих похибках ми повинні вчитися.

До такого навчання на історичному досвіді закликає нас В”ячеслав Липинський, коли говорить про те, що “ніхто не збудує нам держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми нацією не захочемо бути”. Під теперішню хвилю я не перебільшую наших сил, одначе я твердо вірю в процес звільнення народу. Я бачу, що та сила, яка тут не загасила вашого духу, совторила тверду опору будівництва життя. І все ж варто пам”ятати слова Вінниченка, який нагадував про найбільшу силу, що була в “найбільшій єдності і найбільшій організації”.Перед нами великі завдання суспільного і державного будівництва, і кожен повинен оддати волю, душу й руки на службу цьому ділу. Ми повинні віддати на це всю енергію. Година повинна у нас бути за день, день за місяць, бо тільки таким чином досягнемо своєї мети.

Варіант профетичного тексту( розрахований виключно на емоційний вплив).

Сьогодні кожен з нас вболіває за демократію. Але чи знаємо ми про ті великі жертви і страждання, які довелося пережити Україні задля її встановлення? Хвилі страху накочувались на тих, хто намагався у часи зневіри сказати тверде слово істини про українську ідею. Ми були рабами, і наше рабське становище душило вільний злет національного генію політики. Ми захоплювались, немов малюки, всілякими закордонними іграшками, і за ці захоплення нам доводилося розплачуватись власним життям.

Не буває держави без єдності; це- аксіома. Не буває єдності без національної ідеї, ідея ж народжується в ідеалізмі самопожертви. Який народ не жертвував собою заради свободи? І чи були в нас такі ж герої? Так, були. Їх благородні душі стали смолоскипом, що освітлює нам магістральний шлях до демократичної цивілізації.

У нас і сьогодні немає інших рятівників. Рідна земля розтинається заколотами, нігілізмом та розтлінням душ; перший зустрічний із зарубіжжя може оселитись тут, сприймаючи нас як чужинців на нашій землі. Наш квітучий сад, занепащений борделями, радіоактивними смітниками, купами безправних злидарюючих людей перетворився на тліючу купу нереалізованих надій. Хто вибачить нам таке? Зрозуміло, ніхто. Бо підписуючись під вироком самозникнення, наші думки все ще перебувають по той бік історичного горизонту сьогодення, де немає насильства, де існує чесна гра, на яку ми так завжди сподівались. Годі сподіватись! Шанси даються тому, хто нарешті здобуває велику душевну мужність для зізнання у власному безсиллі. Чи є в нас воля і доля? Вона загублена у низькопоклонстві перед чужоземними експертами, перед їхніми магічними проектами, що мають підняти Україну з колін. А от чи піднімуть?

Ніколи в політиці не робили ще подарунків. Нікому не потрібна ще одна звільнена від пут колонізації країна, бо весь цивілізований світ тримався досі на узалежнених націях, яким давно вже визначили роль сировинних додатків та попелюшок в фешенебельному палаці європейської спільноти.

Під теперішню хвилю я не перебільшую наших сил, одначе я твердо вірю в процес звільнення народу. Я бачу, що та сила, яка тут не загасила вашого духу, совторила тверду опору будівництва життя. І все ж варто пам”ятати слова Вінниченка, який нагадував про найбільшу силу, що була в “найбільшій єдності і найбільшій організації”. Перед нами великі завдання суспільного і державного будівництва, і кожен повинен оддати волю, душу й руки на службу цьому ділу. Ми повинні віддати на це всю енергію. Година повинна у нас бути за день, день за місяць, бо тільки таким чином досягнемо своєї мети.

Варіант міфологічного тексту.

Колись над могутнім Дніпром, на схилах Києва, утворилася держава, що стала називатись Україною. Її мирний і працелюбний народ здобував на своїй цілющій землі чудові плоди. І цей народ запалив вогонь високої християнської духовності, що сяяв на дніпровських кручах. Біда лише, що народ цей опинився на самому роздоріжжі політичних інтересів: Польща і Угорщина, Росія і Австрія- кожна з них мріяли про те, щоб задушити самобутню культуру, розкраяти і зламати волю української нації до опору.

Поляки відбирали землі, катуючи українських селян як бидло, і на диво самим катам, народ зберігався і примножувався. Росіяни влаштовували голодомор, щоб остаточно знищити будь-які осередки інакомислення і нормального вільного господарювання- однак всього терористичного апарату не вистачило для того, щоб остаточно вбити нас.

Щоразу Україна оживала, хоча черговий хижак-загарбник змушував націю відроджувати життя на попелищі. Змарнований час ніхто не зміг би повернути, але і смертоносна пам”ять, Молох історії, не забрали в нас останню надію.

Україна- це одна з небагатьох націй, що сподіваєтьсчя без надії. Вона ще і ще раз, стиснувши зуби, вперто вкочує на гору камінь долі, і , коли він скочується вниз, ще одне покоління приймається за нудну і рутинну працю. Скільки ж ще треба вкотити цей камінь, для того щоб перейнятися, щоб не втратити волю до життя? Хоча, чи можливим буде таке, щоб Україна-жінка піднялася з колін, психологічно переродившись у чоловіка? Найвищою чеснотою для жінки в кодексі християнських чеснот була і залишається покора в нетлінній красі людини серця, що є дорогоцінним в очах Бога.

Українці тому ніколи не стануть нацією хижаків, але їх гідність не дозволить їм потерпати від люциферанського меча насильства, якого б походження цей меч не був.

Сьогодні усе сподівання-на молоде покоління, яке нарешті розірве пута економічного і символічного рабства, і знову над нашою землею не буде чутно болісних криків, плачу, не буде злиднів, вимушених міграцій через соціальне божевілля, на яке прирікають нас заможні і щасливі світу цього.

Текст для опрацювання.

Завдання. А) Виконайте перетворення тексту в промову;

Б) Використайте хорову, інтерпретативну, емпіричну, лінійно- та блоково- компілятивну, профетичну, міфологічну стратегії.

Таким чином, правлячий клас радянського суспільства намагався докладати зусиль для того, щоб сформувати усереднений тип людини, використовуючи для цього могутній арсенал насильства і ідеологічної пропаганди. В цьому плані роль номенклатури у СРСР виконувалася у повній відповідності із імперською традицією візантинізму. Радянська номенклатура вела боротьбу з деструктивним соціальним інтелектом (гуманітаріями як його носіями) і разом з тим заохочувала розвиток природознавства, оскільки технократичний геній є нейтральним по відношенню до влади і виступає носієм консервативного мислення, тим самим стабілізуючи соціум. Прихильність бюрократії до заохочення технічних фахівців можна пояснити якраз тим, що технократизм є ідеологією, що не протистоїть будь-якій владі, він уникає проблематичності. Отже, соціальна рівновага у радянському суспільстві може досягатися лише шляхом знищення найбільш продуктивних в соціо-інтелектуальному плані індивідів. Звідси- той величезний розрив між найновітнішими технологіями у сфері оборони, космосу колишнього СРСР та непродуктивною, інерційною геронтократією, що утримувала соціальний контроль при власній неспроможності до управління. Це має для суспільства ряд негативних наслідків.

По-перше, ментальні ресурси соціуму переходять на тіньовий рівень, де множина соціально-нереалізованих індивідів виявляє себе в іпостасі злочинців.

По-друге, насаджується спотворене уявлення про соціального героя як про людину, гідну лише меморіального визнання (невипадково в радянські часи полюбляли вшановувати вже мертвих видатних людей, яким при житті створювали пекельні умови), що корелює із винищенням продуктивної частини генофонду. Можна поставити резонне запитання: чому в цих умовах представники інтелектуального класу соціуму неспроможні «взяти гору» над тоталітаризмом влади? Відповідь на це може здатися надмірно спрощеною: у суспільстві з занадто великою кількістю талановитих людей і нереалізованих геніїв-святих, розчинених у соціальному полі невитребуваності, продукується вибухівка уповільненої дії. Адже інтеграція цих психотипів у єдине ціле не є можливою за конкретних умов, що склалися. Можна висунути проти цього контраргумент: а що, хіба західна психокультура менш продуктивна в цьому відношенні? Хіба у німецькому, французькому соціумі недостатньо талановитих і геніальних індивідів? Чому ж у тих умовах вони не продукують соціальну вибухівку і якимось чином уживаються на єдиному клаптику землі? Чому ці індивіди складають стабільний цілеспрямований соціум без деспотизму влади і дитячої недорозвиненості громадян?

Спробуємо визначити ряд причин, пов'язаних з гармонізацією соціального інтелекту та інституцій.

По-перше, будь-яке ринкове індустріальне суспільство потребує спеціалізації. Спеціалізація — це передумова для формування пересічі, яка внаслідок спеціалізації є відокремленою від інших в силу власної обмеженості. Обмежена пересіч прагне до спілкування, комунікації як механізму досягнення взаєморозуміння. Західне суспільство з його орієнтацією на техніку створює фундамент з пересічних індивідів. Якщо у цьому середовищі виникають поодинокі постаті талановитих і геніальних людей, то вони включаються у механізми комунікації, відчуваючи себе «у своїй тарілці», соціум, так би мовити, дає їм ресурсну автономію.

По-друге, інноваційний характер ринкового суспільства з його спеціалізацією пересічних індивідів потребує координуючого начала у вигляді соціального інтелекту. Якщо між геніями і існує конкуренція, то вона не може деструктивно вплинути на суспільство.

Завдання 2.Перекодуйте наведений вище текст для доопрацювання в “сленгову”, наочно-демонстративну та образну форми. Скористайтесь наведеними нижче зразками (за основу береться текст промови, поданий у завданні 1).

Зразок 2.1(сленгова стратегія кодування).

Багато висловлено слів довір”я до тієї місії, яка припадає мені в участі на реновацію українського народу. Та мушу сказати, що ці слова є гіперболізацією. Я демократ і думаю: всю справу здійснив через мене народ. Навіть коли ми були роз”єднані, цей гегемонізм народу жив у наших душах. Нас рятував і рятує від політичного фіаско український народ. Навіть в той момент, коли ми були ізольовані від вас, я був переконаний , що всі українські діячі, які перебували по той бік фронту і по там тім боці Дніпра, утворювали політичний асонанс із нами. Я переконаний, що ця єдина думка є думкою всього свідомого громадянства. Ця солідарність думки об”єднувала нас у тяжкі хвилини, об”єднує нас і тепер. Коли ми бачили декаданс в нашій праці, ця свідомість рятувала всіх- і мене. І у мене були моменти, коли безсильно впадали руки, коли здавалося, що гасне віра в святу ідею, та ці моменти людської перевтоми були тоді, коли я не бачив консенсусу і активності у нашому політіумі та соціумі, а бачив тільки партійні обструкції, які доводили до того, що багато людей не вбачали за деревами лісу, за партійними інтересами інтересів державних. В такі хвилини я пригадував слова Мазепи: “Нема згоди, всі пропали”. Та тепер не можна повторювати меморіальних помилок. На цих похибках ми повинні вчитися. Під теперішню хвилю я не перебільшую наших сил, одначе я твердо вірю в процес національної емансипації народу. Я бачу, що та сила яка тут не загасила вашого духу, сотворила тверду опору будівництва життя. Цей процес консолідації партійних сил є елементом, який служить запорукою, що ми інтегровані з державотворчими силами.

Великий шлях ще перед нами до нашої мети. Ми на другім березі Дніпра. Наші брати, що на тім боці, ждуть об”єднання з нами. Перед нами великі завдання суспільного і державного будівництва, і кожен повинен віддати волю, креативність і месіанську енергію на службу цій мобілізації народу. Година повинна у нас бути за день, день за місяць, бо тільки таким чином досягнемо своєї мети.

Зразок 2.2.(образна стратегія кодування).

Багато висловлено слів довір”я до тієї праці, яка припадає мені в участі на добро українського народу. Та мушу сказати, що ці слова перебільшені. Я демократ і думаю: всю справу доконав через мене народ. Навіть в хвилях, коли ми були роз”єднані, цей контакт з народом жив у наших душах. Нас рятував і рятує од загину український народ. Навіть в той момент, коли ми були ізольовані від вас, я був переконаний , що всі українські діячі, які перебували по той бік фронту і по там тім боці Дніпра, вповні поділяли наші думки. Я переконаний, що ця єдина думка є думкою всього свідомого громадянства. Ця солідарність думки об”єднувала нас у тяжкі хвилини, об”єднує нас і тепер. Коли ми бачили упадок в нашій праці, ця свідомість рятувала всіх- і мене. І у мене були моменти, коли безсильно впадали руки, коли здавалося, що гасне віра в святу ідею, та ці моменти людської перевтоми були тоді, коли я не бачив єднання і активності у нашій суспільності, а бачив тільки партійні роздори, які доводили до того. Що багато людей не вбачали за деревами лісу, за партійними інтересами інтересів державних. В такі хвилини я пригадував слова Мазепи: “Нема згоди, всі пропали”. Та тепер не можна повторювати похибок минувщини. На цих похибках ми повинні вчитися. Під теперішню хвилю я не перебільшую наших сил, одначе я твердо вірю в процес освободження народу. Я бачу, що та сила яка тут не загасила вашого духу, сотворила тверду опору будівництва життя. Цей процес єднання необхідних сил, єднання партійних сил є елементом, який служить запорукою, що ми на твердім грунті нашої державної праці. Великий шлях ще перед нами до нашої мети. Ми на другім березі Дніпра. Наші брати, що на тім боці, ждуть об”єднання з нами. Перед нами великі завдання суспільного і державного будівництва, і кожен повинен оддати волю, душу й руки на службу цьому ділу. Ми повинні віддати на це всю енергію. Година повинна у нас бути за день, день за місяць.

Зразок 2.3.(демонстративна стратегія кодування).

Багато висловлено слів довір”я до виконаної мною праці. Вона припадає мені в участі на добро українського народу. Подивіться на наш народ, навіть на тих, хто присутній тут: всю справу доконав через мене він. Коли люди пливуть по бурхливому морю, хвилі роз”єднують їх: лише в думках вони разом. Хто рятував і рятує од загину нас із вами, політиків? Український народ. Чому, коли ми були ізольовані від вас, я був переконаний , що всі українські діячі, які перебували по той бік фронту і по там тім боці Дніпра, вповні поділяли наші думки? Я дивуюсь мудрості природи, яка із тоненьких гілочок витворює кущ. Вони міцно стримують пориви бурхливого вітру, не даючи йому зірвати кущ. Так і солідарність з народом: вона об”єднувала нас у тяжкі хвилини, об”єднує нас і тепер. Коли ми бачили упадок в нашій праці, ми уподібнювались цьому кущу, тримаючи за руки одне одного. Ті, хто дивився на запалену свічку, знає, що перед тим, як згаснути, вона спалахує з подвоєною силою. І у мене були моменти, коли безсильно впадали руки, коли здавалося, що, подібно тій свічці, гасне віра в святу ідею. Ці моменти людської перевтоми були тоді, коли я не бачив єднання і активності у нашій суспільності: кущ розпадався на гілки. Сліпець, коли він йде по лісу, натикається на кожне дерево. Подібно до сліпців, багато людей в Україні не вбачали за деревами лісу, за партійними інтересами інтересів державних. В такі хвилини я пригадував слова Мазепи: “Нема згоди, всі пропали”. Та тепер не можна повторювати похибок минувщини: сім”я, в якій немає згоди між подружжям, розпадеться. Те ж і держава, де немає згоди між народом і урядом: вони мають розлучитися. На цих похибках ми повинні вчитися. Подивіться на морську хвилю: вона зносить все на своєму шляху, якщо не зустрічає перепон. Під теперішню хвилю я не перебільшую наших сил, одначе я твердо вірю в освободження народу. Я бачу, що та сила морської хвилі ваших намірів, яка тут не загасила вашого духу, розчистила все на шляху будівництва життя. З”являється необхідна сила, яка служить запорукою, що ми на твердім грунті нашої державної праці. Великий шлях ще перед нами до нашої мети. Ми на другім березі Дніпра. Наші брати ждуть об”єднання з нами. Єднаймось! Перед нами великі завдання: велика оселя нашої держави чекає наших рук. Кожен повинен оддати волю, душу й руки на службу цьому ділу. Ми повинні віддати на це всю енергію. Година повинна у нас бути за день, день за місяць.

Завдання 3.Здійсніть інтимізацію тексту для опрацювання, перетвореного у промову, до комунікативних потреб аудиторії різної соціальної, гендерної, вікової, професійної та етнічної приналежності, обравши визначений для Вас номер індивідуального завдання.

3.1. Інтимізуйте промову для англійської делегації жінок-науковців, що прибула в Україну з проектом “Соціальний інтелект як фактор ринкових реформ”.

3.2.Інтимізуйте промову для американської делегації бізнесменів, що прибула в Україну з метою визначення перспектив фінансування українських наукових розробок в галузі соціального інтелекту.

3.3. Інтимізуйте промову для виборчої кампанії депутата, який розраховує на підтримку електорату, що складається з людей похилого віку.

3.4.Інтимізуйте промову для військових, незацікавлених у впровадженні нових розробок соціального інтелекту.

3.5. Інтимізуйте промову для арабської делегації, що має намір ознайомитись із українськими розробками в галузі соціального інтелекту.

3.6. Інтимізуйте промову для аудиторії, що складається з представників індустріального робочого класу.

3.7. Інтимізуйте промову для вчителів середніх шкіл міста Києва.

3.8. Інтимізуйте промову для офіційної японської делегації, що прибула в Україну з метою співробітництва в галузі демонтажу атомних електростанцій.

3.9. Інтимізуйте промову для офіційної зустрічі, в якій беруть участь представники художньої інтелігенції.

3.10.Інтимізуйте промову для прес-конференції, яка складається з представників упереджено налаштованих ЗМІ.

3.11. Інтимізуйте промову для офіційного візиту французького дипломатичного представника із делегацією відповідного профілю.

3.12. Інтимізуйте промову для офіційної делегації Китаю, що складається з адміністративних працівників.

3.13.Інтимізуйте промову для виступу перед американською аудиторією, що складається з фахівців в галузі паблік рілейшнз.

3.14. Інтимізуйте промову для жінок-бізнесменів.

3.15. Інтимізуйте промову для німецької делегації, що складається з адміністративних працівників похилого віку.

3.16.Інтимізуйте промову для французької туристичної делегації, яка складається з емансипованих незаміжніх жінок, що займаються бізнесом і політикою.

3.17. Інтимізуйте промову для шведської делегації, що складається з представників технічної інтелігенції.

3.18. Інтимізуйте промову для виступу президента України перед американськими офіційними особами.

3.19.Інтимізуйте промову для міжфірмової зустрічі, в якій беруть участь представники української та ізраїльської сторін.

3.20. Інтимізуйте промову для брифінгу, на якому присутні представники лойяльно налаштованих ЗМІ.

3.21.Інтимізуйте промову для аудиторії службовців МВС України.

3.22.Інтимізуйте промову для ділової зустрічі з керівництвом великої американської корпорації, що зацікавлена у співробітництві з українськими урядовцями та бізнесменами у цій галузі.

3.23. Інтимізуйте промову у вигляді профетичного тексту.

3.24. Інтимізуйте промову у вигляді міфологічного тексту.

3.25. Інтимізуйте промову у вигляді апаратного тексту.

3.26. Інтимізуйте промову для урочистого відкриття Центру соціального інтелекту, на якому присутні представники різних соціальних груп.

3.27. Інтимізуйте промову для рекламного ролику на телебаченні.

3.28. Інтимізуйте промову для парламентського опозиційного виступу перед представниками фракцій, які виступають проти збільшення бюджетних асигнувань на фінансування розробок в галузі соціального інтелекту.

3.29. Інтимізуйте промову для людей з середньою освітою, що не мають жодного уявлення про тему.

3.30. Інтимізуйте промову для маргинальної аудиторії.

3.31. Інтимізуйте промову для аудиторії, що складається з вихідців села.

3.32. Інтимізуйте промову для аудиторії осіб, що перебували в місцях позбавлення волі.

3.33. Інтимізуйте промову для виступу перед аудиторією, яка очікує на підвищення податків у зв”язку з необхідністю фінансування розробок в галузі соціального інтелекту.

3.34. Інтимізуйте промову для привітання вчених і державних службовців, що зробили великий внесок у впровадження розробок в галузі соціального інтелекту.

.

.

Завдання 4. Ділова гра-тренінг “Прес-конференція”.

Сюжет: Помічник Президента України К., проїжджаючи на службовому автомобілі в нетверезому стані по вулиці Толстого, на великій швидкості збиває випадкового перехожого. Працівник ДАІ С., що прибув на місце події, склав протокол, у якому відзначив , що аварія мала місце з вини перехожого. Журналісти з газети “А”, дізнавшись про подробиці справи, опублікували компроментуючу статтю, де відзначалося, що помічник Президента, заслуговуючи на покарання, був “прикритий” особисто Головою адміністрації Президента (щодо останнього невідомо, чи мав місце подібний факт). Було порушено кримінальну справу проти газети “А”, вирішено скликати прес-конференцію.

Ролі і завдання:

1. Голова адміністрації Президента:має виступити перед представниками ЗМІ з виступом, в якому спростує журналістську версію щодо причетності його до факту “прикриття” помічника Президента;

2. Начальник ГУВС м. Києва,який має, посилаючись на протокольні матеріали, довести, що факти, наведені в протоколі, відповідають дійсності.

3. Адвокат Помічника Президента,що не з”явився на прес-конференцію, який має виступити перед журналістами (тактику виступу обрати самостійно).

4. Адвокат, що представляє інтереси газети “А”і доводить відсутність інсинуації в опублікованій статті.

5. Журналісти від газети ”А”, які мають задавати трьом вищезазначеним учасникам компроментуючі запитання, всіляким чином “валити” їх, створюючи пастки, наводячи докази на користь власної версії.

6. Журналісти від пропрезидентської газети “Б”,які мають задавати запитання, що свідчили б про лойяльну налаштованість громадськості щодо версії влади; мають всіляким чином перешкоджати журналістам газети ”А” в реалізації їх тактики.

7. Ведучий: прогоглошує вступне слово, визначає послідовність виступу учасників, регламент виступів, займаючи нейтральну позицію.

8. Жюрі в складі п”яти-семи осіб- оцінює на власний розсуд рівень виступів кожного з учасників за п”ятибальною шкалою

Можливий варіант розподілу часу виступу учасників:ролі 1, 2,-до12 хв., ролі 3,4-до10 хв. Час, що залишається, розподіляється пропорційно кількості “журналістів”, що задіяні в грі від газет “А” і “Б”(може використовуватись або не використовуватись ведучим).

Завдання 5. Ділова гра-тренінг “Імпічмент”.

Сюжет: Президент України звинувачується в розкраданні великої суми бюджетних коштів від імені ініціативної депутатської групи комуністичної партії України. Задля ініціювання справи про імпічмент депутатська група проводить розслідування, результати якого мають бути розглянуті на позачерговій сесії Верховної Ради України. Однак депутати від пропрезидентського партійного блоку вирішили зірвати намір комуністів:вони увійшли в контакт з Генеральним прокурором задля того, щоб він виступив на сесії із спростувальною промовою щодо злочину, інкримінованого Президенту. Генеральний прокурор відмовився зробити це, мотивуючи своє рішення неприпустимістю втручання Генеральної прокуратури у політичні справи і погрожував депутатам тим, що виступить перед сесією із повідомленням про незаконні лоббістські ігри пропрезидентської фракції. Наступної доби було здійснено невдалий збройний замах на життя Ген. Прокурора, який було інкриміновано особам, що напередодні мали з ним неофіційну зустріч. Всі учасники процесу зустрілися в залі Верховної Ради.

Ролі і завдання:

1. Президент України,який має виголосити перед парламентом промову щодо своєї непричетності до злочину.

2. Представники від ініціативної депутатської групи комуністів України (4 чоловіки),які складають промови із доказами вини Президента України в розкраданні державних коштів та причетності його до організації замаху вбивства на замовлення, всіляким чином провакують конфліктну ситуацію на сесії.

3. Представники від пропрезидентської партійної фракції (4 чоловіки),які готують контрвиступи захисної спрямованості .

4. Генеральний прокурор України,який виступає перед сесією із промовою про неправомірне політичне лоббіювання та звинувачення в організації замаху на вбивство з боку групи депутатів від пропрезидентського блоку.

5. Депутати від залу (2 чоловіки),які виступають із промовами на користь оголошення недовіри Президенту.

6. Депутати від залу (2 чоловіки), які виступають із альтернативними промовами.

7. Голова Верховної Ради,який проводить засідання і втручається в нього, виступаючи на боці тієї чи іншої сторони (на власний розсуд), визначає послідовність виступу учасників, регламентує час виступів таким чином, щоб розподіл часу був рівномірним. При цьому він має врахувати час, необхідний для підведення підсумків журі.

8. Жюрі в складі семи чоловік,які оцінюють рівень виступів кожного з учасників за п”ятибальною шкалою.

Практикум № 2. Універсальна композиційна схема усної промови та її застосування (4 год).

Завдання1:Ознайомтесь з наведеним нижче фрагментом тексту та зразками його перебудови у місіонерську промову і виконайте такі дії з текстом для опрацювання:

а) придумайте інтригу у вигляді історії, притчі, афоризму чи анекдоту;

б) добудуйте вступну частину промови, використавши три можливі стратегії (рекламну, вербувальну та презентаційну(конвенційну));

в) застосуйте індуктивну, дедуктивну, аналогічну, стадіальну та концентричну форми аргументації в основній частині промови;

г) побудуйте заключну частину промови, використовуючи суммативне типологізуюче та апелююче заключення;

д) при виконанні всіх вищеперелічених завдань використайте модель 1 після тексту.

Модель 1

Примітка.Усі необхідні операції по виконанню пунктів завдання 1 даються після наведеного нижче тексту з книги Мела Томпсона "Восточная философия" (М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000)

Життя в гармонії з природою.

1. За ствердженнями даосів, світ в цілому і людина зокрема характеризується трьома видами життєвої енергії: щен (дух), ци (дихання) та цзин (життєва субстанція). Під час медитації людина прагне до злиття мікрокосмосу (Его) з макрокосмосом (світобудова). З цією метою людина має позбавитись дуалістичного сприйняття дійсності; іншими словами вона намагається ототожнити своє "Его" з усім всесвітом, тобто позбавитись суб'єкт-об'єктної свідомості.

2. Отже, даоська медитація глибоко містична. Містичне єднання з усім сущим не піддається раціональному поясненню; осягнення здійснюється безпосередньо через досвід.

3. Таким чином, стверджується фундаментальне положення даосизму, згідно з яким висловлене Дао не є істинним Дао. Те, що пізнається під час медитації, не піддається словесному вираженню.

1.Вступ.

1. Рекламна стратегія

А)Тактика яскравих асоціацій:

Пані і панове!

Ми з вами живемо у суспільстві, повсякдення якого приводиться в рух егоїстичними намірами. Кожному відома банальна до болісності істина: якщо сам про себе не подбаєш – ніхто про тебе не подбає. Але рано чи пізно ми задаємося питанням: чи не приносить така егоїстична позиція більше страждань, ніж користі? Чи не стаємо ми жертвою напружених ексцентричних моделей життя? Чи є духовна альтернатива крижаному чистогану, розрахунку?

Так, ця альтернатива існує. Будь-яка людина в своєму житті цікавилась загадковою культурою Сходу. Схід приваблював не лише мечетями, храмами і шедеврами ювелірного мистецтва, але й сяючими перлинами духовності: містикою індійських схимників, солодкого, як вино, поезією Румі, самобутнім японським живописом. Очевидно. Всі ми маємо і деяке уявлення про Китай. У культури Китаю є два полюси, які щоразу кидаються в вічі, коли ми дивимось, скажімо, телепередачу про цю країну: це, безперечно, великі скупчення людей, які вправно рухаються в такт церемоніалу та потаємні куточки пустоти, які дають можливість відпочити від цієї скупченістю. Але у будь-якому випадку для відомої егоїстичної самотності тут залишається менше шансів. Єдину самотність, яку визнає Китай, можна було б назвати самотністю медитації. Особливої популярності медитація набула серед даосів – однієї з китайських релігійних течій. Даоси як раз і відчували ту духовну пустку, потреба в якій ніколи не полишала китайця, втомленого повсякденною церемонністю.. .(далі по тексту).

Б)Тактика саморепрезентації ( нав”язування стилю, стилізацїї потреби).

Вельмишановні присутні!

Нещодавно я був приємно здивований своєю подорожжю до Китаю. Коли мої друзі розповідали мені про деякі екзотичні подробиці з китайського повсякдення; вони викликають у кожного з нас цілу низку асоціацій із сплячим азійським оазисом. Але що відомо кожному з нас про Китай? Ви запитаєте: а задля чого я маю цікавитися Китаєм? Адже це не Європа і не Америка, не епіцентр світових подій, не найзаможніша країна… Все воно так, але є дещо, що завдяки Китаю стало популярним і в Європі, і в Америці, і поступово проникає до нас. Ви запитаєте: що це таке? Це те, що можна було б назвати ідеєю життя у гармонії з природою, суспільством, ближніми. Мені довелося пережити на власному досвіді, яким би я хотів поділитися з вами. Цей досвід – медитація. Скажіть-но, чи спробував хтось із вас коли-небудь медитувати ?.. Якщо так, то чи замислювалися ви над тим, що ця найдавніша техніка релаксації використовувалася в Китаї ще тоді, коли все, що зараз називається цивілізованим світом – не існувало?

Сьогодні ми маємо можливість користуватися деякими спрощеними методиками медитації, кожна з яких є невеликою часткою духовної спадщини даосизму – однієї з китайських філософських шкіл. Про засновника даосизму Лао-Цзи відомо багато кумедних історій. Він, начебто мудра людина, був переконаний в тому, що народився раніше свого батька(!); пропагуючи уникання чуттєвих задоволень, він дозволяв собі час від часу напиватися і проводити час з п'ятьма (!) коханками водночас; він розважав себе тим, що бив палицею Конфуція, вважаючи це найкращим методом виховання для нього.

Але поруч з цими екзотичними витівками Лао-Цзи і його учні мали точки дотику з чимось таким, до чого нам доводиться прилучатися у нашому сірому ординарному повсякденні; сповненому боротьби, напору, жорстокості, інтриг і авантюр. В усьому цьому немає гармонії з сущим. У даосів вона була, і тому вони варті того, щоб поговорити про них… (далі по тексту).

В)Тактика апеляції до експертної оцінки.

Вельмишановні пані і панове!

Мало хто з присутніх не знає відомого вітчизняного вченого, медика і педагога К.Л.(ініціали умовні). К.Л. славетний не лише своїми відкриттями в галузі медицини, але і глибокими знаннями східних культур, зокрема китайської. Унікальність його особистісних переживань медитаційного досвіду є цікавою для нас, оскільки сьогодні є досить поширеними популяризовавні (а найчастіше- просто спотворені) психотехніки, що становлять велику небезпеку для нашого фізичного і психічного здоров”я.

К.Л. у своїй статті “А” від 12.03.94. говорить нам про властиву китайському світовідчуттю природозгідність, особливу чутливість до ритмів природи і космосу, яку багато хто з нас просто ігнорує. Але це –причина багатьох хвороб, оскільки немає такої людини, яка б могла бути в усьому гармонійною і урівноваженою. Пан К. застерігає нас проти недолугих гуру, в практиці яких медитація стає знаряддям приглушення і затуплення свідомості. Їх треба уникати не лише в силу професійної некомпетентності, але і через те, що багато з них, за слушним переконанням пана К. , переносять власні психологічні проблеми на тих, кому “психотерапевти” пропонують свої послуги.

Розпочати власне знайомство з медитацією пан К. пропонує з уявлень даосів про природу людини...(далі по тексту).

Г) Профетична тактика.

Брати і сестри!

Шлях людини- це її свобода. Хто знає свободу, ніколи не скаже про інше. Хто сидів за гратами, знає, що свобода можлива і там. Орел злітає у височинь, вільно паруючи над земним простором. Він бачить всю панораму життя, де всі дріб”язковості повсякдення здаються мотлохом, що перекриває шлях вільному і стрімкому водоспаду людських мрій.

Мрія обіймає собою переливи світлих і темних напівтонів повноти життя, вона занепокоює колись вдалу в усіх відношеннях людину. Чого не вистачало їй, цій вдалості? Слави, добробуту, професійного успіху? І все це мала вона, і все це перетворилося на попіл, змитий водночас хвилею мрії.

Людина жива вічністю. Вічність... Чи можна її мати, чи можна досягти? Пошесть людини до вічності- як шлях до Бога, нескінченна метаморфоза людського духу. У перетвореннях він спалює себе заради відновлення, щоб оновленим повернутися до вічності. Розуміння того, що повернення духу до вічності є його новонародженням досягалося в китайській філософії... Про неї і поговоримо...(далі по тексту).

2. Вербувальна стратегія (домінуюча стратегія для мовних ситуацій, в яких доводиться мати справу з конфліктно налаштованою аудиторією. Припустимо, вам доводиться робити промову про даоську медитацію в середовищі православних).

А)Тактика відкладання протиріч.

Дорогі друзі!

У мене немає сумнівів з приводу того, що кожен з нас розуміє Бога як любов. У посланні апостола Павла Коринфянам сказано, що Бог є любов, і той, хто не пізнав любові, не знає Бога. Ми так звикли до того, що говоримо своїм ближнім: я кохаю тебе, я люблю тебе. А що означає – любити? Любов, безперечно, починається з того, що ми не протиставляємо нашого ближнього собі. Ми уникаємо того, що бачити в людині дещо нетерпимо вороже. Любов гармонізує і примиряє протиріччя, не акцентується на відмінностях, вона завжди стоїть вище осуду і засудження, оскільки дає шанс на розкриття в кожній людині нескінченності Божого Духу, за образом і подобою якого створені всі ми. Тому той, хто судить виносить вирок, прирікає, а отже, він неспроможний на любов…

Любити ближнього свого – це означає визнавати самоцінність його Духу, його власної позиції при всій її протилежності щодо нашої. Якщо б ми спробували зазирнути в історію подібного розуміння любові, то побачили, що вона присутня вже задовго до виникнення православ'я в індійській та китайській філософії.

Природно, що мудрість Божа, викладена у Писанні, сяє своїми різнобарвними проявами. І буває так, що в деяких язичниках та іновірцях ми можемо побачити більшу кількість наших однодумців, ніж серед тих, хто називає себе "християнам". Здавалося б, що може бути спільного між даосом і християнином? Ви скажете: даос – незріла у духовному відношенні людина, оскільки не збагнув християнського одкровення. Можливо, так воно і є. А якщо ми запитаємо у даоса, хто такий християнин? Скоріше за все, він дасть йому подібну характеристику. На такому ґрунті природно, любов не зростає; навпаки, кожна із сторін вороже доводить свою позицію і ламає списи, в той час як істина – поміж учасників суперечки.

Так от, керуючись мудрістю любові (а справжній любові завжди притаманна далекоглядність мудрості), спробуємо з вами збагнути, що ж означає життя у гармонії з сущим, власне оригінальну відповідь на це питання дає даоська філософія… (далі по тексту)

Б) Тактика аутсайдерів.

Вельмишановні пані і панове!

Шанувальники високої духовності ніколи не обирали собі те, чого можна було б досягти просто. Епоха спрощення, яку переживає маса, змушує багатьох людей довіряти блискавичним рецептам досягнення щастя і прозріння, знаходження сенсу життя. Хто ковтає наживку сурогатної психології, медицини, філософії? Природно, що навіть здоровий глузд розуміє все безглуздя товару, який би задовольняв всіх. Так само не може і бульварна психологія, філософія та медицина дати всім універсальні поради щодо того, як відчути гармонію із світом.

Ви запитаєте, а чи не перебільшую я? Чи не принижую гідність добре знайомих нам людей, які щодня читають цю белетристику? Ні в якому разі! Просто їм, на відміну від тих, хто прийшов на цю зустріч, не вистачає сміливості поставити під сумнів повноцінність власного способу життя. Суспільство створює шуми, воно не залишає нам ніши для добровільного усамітнення та відпочинку. Медитація і є цим оазисом відпочинку, покладеним у скарбниці китайської культури. Всі бажали б знайти скарб, але не всі знаходять. До скарбниці веде великий невидимий шлях Дао. Давайте спробуємо роздивитись його...(далі по тексту).

В) Тактика “казанської сироти”.

Я завжди жив серед людей, які не розуміли мене і вважали диваком. Той, хто торує собі шлях через пошук чогось значущого , приречений на самотність. Самотніми бувають не лише люди. Самотніми бувають цілі суспільства, культури, континенти. В деякій мірі настрій самотності відчувається тими, хто не знайшов в собі сил подивитись на світ по-новому, хто має щось подібне принципам, а не просто задовольняється поточними поглядами. Така людина не живе в часі, а її ім”я стає символом дивацтва. Давайте подивимось на видатних людей, пророків, філософів. Чи могли вони за свого життя сподіватися на славу? Ні, оскільки пам”ятали про незрозумілість пророка у своїй вітчизні.

Кожному з них була вготована доля вигнанців: Сократ був вигнаний і отруєний, Христос розп”ятий, пророк Стефан побитий камінням. Нетлінне, осягнуте ними, не вкладалось в розум нещадних фарисеїв від суспільства, мулило око своєю незвичною беззахисністю. Мудрість завжди беззахисна, в той час як невігластво- всеозброєне. Мудрість шанобливо застигає перед тим, що називається шлях. Він болісний, але його треба пройти. Це усвідомлювали ще китайські мудреці...(далі по тексту).

Г) Тактика ідентифікації (“свого хлопця”, “гранфалуна”).

Любі друзі!

Ніхто не зрозуміє всіх складностей духовних пошуків людини, що живе у складній хаотичній буденності, крім, звичайно, того, хто сам пройшов через життєвий лабіринт смисловтрати. Коли ви працювали, народжували дітей, забезпечували сім”ю всім необхідним- я не відійшов далеко від вас, бо спільність долі іноді робить людей співучасниками спільного заблудження. Заблудження це називається забороною на щастя.

Іноді складається враження, що ми не живемо, а спалюємо час. Чи не від підневільності життя робимо ми це? Чи не рухає нами рабський потяг до безсвідомого існування? Ми заполонюємо життя безліччю чарівних дріб”язковостей, в яких втопає головне і чи ненайголовніше- свобода і самовизначення. І даремним буває виправдання через сторонні обставини для тих, хто мерехтить у тмяній скорботі плазування перед грошовим мішком, кар”єрою, перед ідолом громадської думки та фальшивої доброчесності. Несправжнє існування в китайській культурі розцінювалось як порушення закону природовідповідності. І це- не занебесна мудрість для еліти жреців, а звичайний, доступний мені, вам і всім людям шлях просвітлення...(далі по тексту).

Примітка. Тактики слабкої ланки та віртуального реципієнта не наводяться в силу їх діалогічної спрямованості. Конвенційна стратегія побудови вступу також не наводиться через спрощеність комунікативної ситуації, в якій її належить застосовувати.