Тема «праворозуміння»

1. Поняття, зміст та напрямки праворозуміння.

2. Основні західні школи розуміння права.

3. Типи праворозуміння.

4. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння.

1. Поняття, зміст та напрямки праворозуміння

Праворозуміння являє собою одну з найважливіших правових категорій, що відображає одночасно як процес так і результат цілеспрямованого пізнання права, його сприйняття, оцінку та відношення до права як специфічного соціального явища.

Процес праворозуміння характеризується як двох етапний:

І. Пов’язаний з раннім праворозумінням, що характеризує давній світ та визначається ідеями та положеннями, що були сприйняті та розвинуті у другому етапі, який характеризується як сучасний.

ІІ. Більшість шкіл другого етапу були обґрунтовані в кінці XIV початок XX століть, коли з’явилось не лише розвинуте індустріальне суспільство, а і формується його інтелектуальна основа.

Саме цей період обумовлює можливість виокремлення змісту право розуміння, як певних аспектів, що характеризують наукове і практичне значення правових ідей.

Розрізняють два аспекти змісту праворозуміння:

А) теоретичний, що характеризують категорією сцієнтизм, тобто наявністю ідей та положень, що мають завершений характер є обґрунтованими, орієнтованими на пануюче уявлення про науку, враховує загальноприйняті способи теоретичного обґрунтування та характеристики певними методами.

Таким чином, науковий зміст концепцій складають їх наукова цінність, врахування існуючих наукових ідей, можливість обґрунтування власної наукової позиції, а також заснованість на системі загальноприйнятих методів, які характеризують ся як методологія.

Б) ідеологічний зміст обумовлюється наявністю різноманітних правових шкіл, що мають різноманітний зміст, плюралістичний характер та надають можливість вивчити не лише право як багатоаспектну категорію, а і сформулювати напрямки практичного втілення правових приписів.

Ідеологічний зміст право розуміння характеризує право як елемент правової ідеології, яка в свою чергу є елементом ідеології суспільства та визначає аспекти функціонування права як засобу надання суспільству рис системності.

2. Сучасні західні школи праворозуміння

Основними сучасними західними школами право розуміння є:

1. Соціологічна юриспруденція пов’язується з виникненням соціології як самостійної галузі знань. Ця теорія складалась двома шляхами:

• створення правових концепцій в межах загальної соціології

• в результаті застосування соціологічних понять та методів у сфері юридичних наук.

Саме тому розрізняють соціологічну юриспруденцію в широкому та вузькому значенні. У широкому – це вчення, створені соціологами, у тому числі і тими, що мали юридичну освіту (Вебер, Парсонс, Гурвіч). У вузькому застосовується для визначення концепцій соціологічної направленості, створені представниками юридичної науки – Ієрінгом (Германія), Дюгі, Оріу (Франція), Ковалевський, Муромцев (Росія).

Основу виникнення соціологічних концепцій склала полеміка між соціологами та юридичним позитивізмом.

На відміну від позитивістів, представники соціологічного напряму пропонували вивчати право у взаємодії з іншими елементами соціальної системи.

Значну роль у розвиток соціологічного правознавства відіграв американський юрист Роско Паунд (1870-1956), який був деканом Гарвардської школи права («Юриспруденція»).

Ідеї:

• юрист не повинен обмежуватись вивченням «права у книгах», а звертатись до права у ідеї;

• завданнями юридичної науки є визначення реального функціонування права та впливу на поведінку людей;

• право у процесі реалізації взаємодіє із релігією, мораллю, звичаями;

• право є способом контролю за поведінкою людей;

• право має три аспекти: це правовий порядок чи режим регулювання суспільних відносин шляхом упорядкованого застосування сили органами держави; це офіційні джерела, які покладаються в основу прийняття судових та адміністративних рішень; право – це судовий і адміністративний процес;

• право – це спеціальна форма соціального контролю, що здійснюється на основі владних приписів у межах судового і адміністративного процесу;

• основними для права є його мета, що полягає у ліквідації соціальних конфліктів і досягненні цивілізованих відносин між людьми.

Негативне:

• теорія не визначає сутності права, оскільки основним вбачає у сукупності значень права, які прийняті серед юристів;

• основу доктрини складає доцільність права та його мета. Якщо вони не досягаються – то право не існує. Воно лише є на папері;

• узгодити різні концепції права можливо лише на основі визначення мети права;

• право розуміється як результат соціальної інженерії, яка не припускає активного впливу держави у сферу приватних інтересів;

• пропонував розширити повноваження суддів, надавши їм право вільного розсуду при вирішенні певних спорів.