Список літератури

1. Артюхова А. К. О. Трутовський — ілюстратор / А. Артюхова // Бібліолог. вісті. — 1929. — № 2/3. — С. 66—83.

2. Бібліографічний покажчик статей по музейництву, поміщених у «Ділі» в річниках 1—45 (1882—1927) / Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України ; упоряд. Є. Ю. Пеленський ; авт. передм. С. П. Костюк. — Л., 1995. — 106 с.

3. Історія українського мистецтва : в 6-ти т. Т. 4, кн. 2. Мистецтво другої половини ХІХ — ХХ ст. — К., 1970. — 433 с.

4. Історія українського мистецтва : в 6-ти т. Т. 5. Радянське мистецтво 1917—1941 років. — К., 1967. — 477 с.

5. Костюк С. П. Володимир Січинський — бібліограф літератури з питань українського мистецтва / С. П. Костюк // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника. — Л., 1998. — Вип. 6. — С. 54—59.

6. Макаренко М. Малюнки П. М. Боклевського (із збірки Інститута Книгознавства) / М. Макаренко // Бібліолог. вісті. — 1929. — № 4. — С. 7—18.

7. Мартинюк М. Українські періодичні видання Західної України, країн Центральної та Західної Європи (1914—1939 рр.) : матеріали до бібліогр. / Микола Мартинюк ; передм. М. Вальо. — Л., 1998. — 298 с.

8. Середа О. Українські мистецькі часописи-ефемериди Львова 30-х рр. ХХ ст. : умови функціонування та причини зникнення / О. Середа // Зб. пр. Наук. -дослід. центру періодики / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. — Л., 2006. — Вип. 14. — С. 109—117.

9. Січинський Володимир : біобібліогр. покажч. / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника ; уклад. С. П. Костюк. — Л., 1996. — 111 с.

10. Січинський В. Книжна графіка Роберта Лісовського / В. Січинський // Бібліолог. вісті. — 1927. — № 2. — С. 91—96.

11. Солонська Н. Г. Українська книгознавча преса як джерело створення Українського біографічного словника («Бібліологічні вісті», 1923—1930) / Н. Г. Солонська // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. — К., 1998. — Вип. 1. Бібліотека. Наука. Культура. Інформація. — С. 425—430.

УДК 027(477. 8)(09) Плитус Олександра

Лев ясінчук як перший дослідник діяльності українського педагогічного товариства «рідна школа»

Проблема національно-визвольних змагань українського народу була однією з найбільш сфальсифікованих ділянок в історії України. Повною мірою це стосується історії зародження і розвитку українського суспільно-політичного руху в Галичині, а також основних культурно-мистецьких процесів краю у ХІХ — на початку ХХ ст., зокрема висвітлення діяльності галицьких просвітницьких товариств. Сьогодні, в час розбудови Української держави і національно-культурного відродження, у нас і надалі залишається недостатньо науково вивіреної літератури, яка б висвітлювала склад­ну історичну долю рідного краю. З багатьох проблем немає робіт узагальнюючого характеру, низка явищ залишилися поза увагою дослідників. Зокрема, роль товариства «Рідна школа» у книжковому русі Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ століття є малодослідженою.

Проте ще з 30-х років ХХ ст. з’явилася певна зацікавленість у вивченні діяльності першого українського педагогічного товариства на території Галичини. Біля витоків дослідження причин появи, розвитку і значення для української культури товариства «Рідна школа» став Лев Ясінчука. Народний вчитель у Галичині та Буковині (1905-1914 рр.), визначний діяч товариства «Рідна школа» (1923-1939 рр.), Лев Ясінчук, як ніхто інший міг проаналізувати і охарактеризувати, так би мовити, «зсередини» діяльність цієї педагогічної інституції. 1931 рік був ювілейним роком для Українського педагогічного товариства «Рідна школа», створеного у 1881 році. І саме на цей рік припадає найбільша кількість праць Лева Ясінчука, в яких об’єктом дослідження стала ця педагогічна інституція: «Азбука нації. Рідна Школа та її вага» [1], «Рідна Школа» в ювілейному році» [2], «50 літ «Рідної Школи», 1881-1931» [3].

У своїй праці «Азбука нації. Рідна Школа та її вага» Лев Ясінчук приділяє основну увагу значенню національної школи у формуванні національної свідомості та боротьбі за національну самостійність українського народу. І основним місцем, де в цей період широко поширюється національно-патріотичний рух, він називає Галичину: «В цій Галичині захищалася колись, цвіла й розвивалася думка про національну окремішність, а сьогодні плекається тут думка про національну самостійність» [1, с. 5]. Автор наголошував, що «… лише національна школа обновить і об’єднає розбиту українську націю. Тільки національне шкільництво зможе піднести національні прикмети і узгляднити соціальне становище та вимоги рідної нації. Тільки національне виховання узгляднить минуле народу, його бувальщину, цей підклад, на якому кожен виростаючий чин набирає питомого вигляду й освітлення, тільки національне виховання є тим горнилом, в якому перетоплюється збірна душа нації в жагу творити власне життя» [1, с. 8]. Автор підкреслює особливе значення товариства «Рідна школа» у становленні національної освіти в Галичині тому, що будь-які проблеми, які виникали в галузі шкільництва галицьких українців, намагалося вирішити саме це товариство «… згідно з потребою і честю свого народу» [1, с. 19]. Роблячи короткий історичний огляд розвитку української школи від ХYI ст. і до 1931 року, розкриваючи роль товариства «Рідна школа» у становленні національної освіти, Лев Ясінчук наголошує, що одним із завдань освітньо-виховної діяльності товариства є проведення для тієї молоді, що ходить до польських державних шкіл, курсів українознавства, дитячих аматорських вистав, концертів, національних свят, а також створення дитячих бібліотек [1, с. 25]. Проте жодних даних щодо діяльності товариства у сфері книговидавництва та книгорозповсюдження дослідник не подає.

У популярній брошурі «Рідна Школа в ювілейному році» Лев Ясінчук зупинився на розв’язанні організаційно-матеріальних проблем товариства: пожертвування на товариство, членство, створення та організація діяльності кружків «Рідної Школи» на селі та ін. У цей час в тогочасній педагогічній пресі розгорнулась дискусія на тему доцільності створення Комітетів чи кружків «Рідної школи». І Лев Ясінчук у цій праці однозначно виступає за створення саме кружків: «Творення рідно-шкільних організацій по селах у виді кружків «Рідної школи», це справа конечна і пильна» [2, с. 14]. І тут же автор дає роз’яснення щодо основних завдань діяльності сільських кружків: а) виховання підростаючого покоління в українському дусі; б) підготовка української молоді до громадського життя, заснування дитячих кооперативів, дитячі «щадничі каси», дитячі господарства і т. д. ; в) відкриття дитячих садків; г) заснування дитячої бібліотеки; д) придбання шкільного інвентаря; д) організація постійної, планової фінансової підтримки товариства та ін. [2, с. 15-20]. Визначаючи основні напрями роботи кружків «Рідної школи», дослідник наголошує, що вся їх діяльність повинна бути організована відповідно до місцевих умов та потреб. Що стосується бібліотечної справи, автор наголошує: «Завданням Кружка буде оснувати діточу бібліотеку і передплачувати діточі журнали. Ведучи самостійну бібліотеку під доглядом старших, набирають діти заохоти та вправи не тільки до бібліотечного, але загалом громадського діла». І тут же вказується, де саме можна придбати книжки для такої бібліотеки: «… книгарня «Рідної Школи» зложила три роди діточої бібліотеки, пристосовані до віку дитини, і три роди для мішаного віку, але відповідно до ціни» [2, с. 18].

Та найбільш ґрунтовною працею, в якій об’єктом дослідження є власне діяльність Українського педагогічного товариства, стала робота Лева Ясінчука «50 літ «Рідної Школи», 1881-1931» [3], в якій автор робить доволі детальний аналіз діяльності товариства з дня його створення у 1881 році і до ювілейного 1931 року. «Історія пятьдесятьліття «Рідної Школи», це історія культурних змагань українського народу, це українська Голгофа й заповідь Восресення. Які моменти розвитку переживав весь український нарід, такі самі ступні переходила й «Рідна школа». Вона є віддзеркаленням, а часто й провідником своєї доби» [3, с. 243]. Аналізуючи основні етапи діяльності товариства Лев Ясінчук деяку увагу приділяє і функціонуванню видавництва, книгарні та бібліотек «Рідної школи». Автор підкреслює, що «Одним з найважливіших чинників, що вже в перших початках існування «Рідної школи» могли єднати її з українською молоддю, було власне видавництво» [3, с. 194]. Вже на першому засіданні Виділу Руского Товариства Педагогічного 5 березня 1884 року було вирішено «… видавати книжечки для українських дітей, переглянути тодішній «Буквар» та зладити шкільні книжки для 3. і 4. кляси народньої школи. Навіть москвофіли відчули негайно, що це установа, покликана рішати про справи, зв’язані з шкільним навчанням. Тому Ставропігійський Інститут, маючи видавати свій «Буквар» у 40.000 примірниках, звернувся до РПТ. з проханням — справити його» [3, с. 18]. Проте якихось узагальнених даних щодо кількісного і якісного складу літератури, виданої товариством за 50-літній період діяльності, дослідник не подає. Щодо книготоргівельної роботи товариства Лев Ясінчук у розділі «Книгарня «Рідної Школи» більшу увагу приділяє самому приміщенню книгарні, а не питанню реалізації літератури, виданої товариством. Особливу цінність для дослідників діяльності товариства становлять дані, відображені автором у таблиці «Діяльність Філій Руського, а від 1912 Українського Педагогічного Т-ва в рр. 1907-1914 включно» [3, с. 104-107], в яких у контексті аналізу діяльності філій окремою графою виділено інформацію про наявність бібліотеки, а в деяких випадках і про кількість книг в бібліотеці тієї чи іншої філії. На жаль, такі дані за наступні 1914-1931 роки відсутні.

До сфери інтересів Лева Ясінчука, як найбільш ґрунтовного дослідника товариства «Рідна школа», відноситься також висвітлення діяльності цієї громадської інституції за кордоном. Підсумком цього стала робота «Для рідного краю. Відгомін ювилейних свят в Америці у честь Рідної Школи» [4].

У наступні роки Лев Ясінчук продовжує брати активну участь та досліджувати діяльність товариства «Рідна школа» як на сторінках періодичних видань, так і в окремих працях. У 1934 році виходить друком ще одна робота цього автора «Рідна Школа в ідеї й житті» [5]. Розкриваючи значення товариства «Рідна школа» у суспільному житті Галичини, автор особливу увагу звертає на освітньо-виховну роль цієї організації. Зокрема, визначаючи практичну роль виховного процесу він зазначає: «Якби хотілося поставити практичну засаду для виховання, то нею було би виховання для боротьби все одно — зі собою чи з другим; за духовні, культурні чи соціяльні цінности. Хто має бути вихований на дійсну людину, — мусить бути вихованим до боротьби, а не до мира. Виховати до боротьби, це значить дати людині передівсім справжні моральні цінности, такі цінности, які дало й розбудувало христіянство… Виховати людину до боротьби, це нічо іншого, як витворити в неї характер, сильну волю, що булаби спроможна заставити людину й до найбільшої жертви за дану цінність» [5, с. 15]. Важливе значення цієї праці полягає в тому, що це був підручник для діячів товариства, а тому в ньому, поряд із розглядом загальнотеоретичних проблем, міститься велика кількість практичних порад щодо організації та механізмів функціонування кружків товариства і приведено зразки заяв, реєстраційних документів, звітів та інших матеріалів.

У розділі «Освітні справи» Лев Ясінчук детально зупиняється на організації роботи бібліотек Українського педагогічного товариства. «Оснуванням бібліотеки причиниться Кружок Р. Ш. не тільки до поширення освіти, знання, світогляду читачів, але й добуде від громадян не одну цінну книжку, яка десь там лежала безужиточно у скрині, чи за сволоком, причиниться до спорожнювання книжних магазинів, піддержить українських видавців, книгарів і письменників. Дитяча бібліотека охоронить українську дітвору перед поворотною неграмотністю» [5, с. 110-111]. Автор підкреслює також, що не кожну книжку можна позичати, а тільки ту, яка дає читачеві «моральні користі». Тому важливу роль тут повинен відігравати бібліотекар, який обов’язково повинен «… сам визнаватися на книжках, знати їхній зміст, напрям і відчувати, як може діяти дана книжка на читача». Наголошується також і на інших важливих вимогах до постаті бібліотекаря, до його основних завдань і правильної організації роботи як в цілому бібліотеки, так і роботи з читачами. Детальна інструкція і зразки документів бібліотечного діловодства давали можливість налагодити ефективну роботу бібліотеки кружка «Рідної школи» вже з перших днів її заснування.

Таким чином, Лев Ясінчук став першим дослідником в історії української культури, який намагався не тільки детально проаналізувати діяльність товариства «Рідна школа» в Галичині кінця ХІХ — першої третини ХХ ст., але й брати активну участь у роботі цієї громадської інституції.