Список літератури

1. Богза Н. Комп’ютерний бібліотечний центр регіону: реалії та перспективи / Н. Богза // Бібл. планета. — 2001. — № 4. — С. 7—8.

2. Миронюк І. Використання інтернет-ресурсів для задоволення запитів користувачів / І. Миронюк // Сільська бібліотека на етапі розвитку суспільства знань : зб. ст. — Рівне, 2008. — С. 69—72.

3. Прокошева Т. Мета бібліотек України — європейський рівень обслуговування / Т. Прокошева // Бібл. планета. — 2004. — № 2. — С. 4—5.

4. Рижа Г. А. Використання інтернет-ресурсів для задоволення запитів користувачів / Г. А. Рижа // Сільська бібліотека на етапі розвитку суспільства знань : зб. ст. — Рівне, 2008. — С. 72—74.

5. Свобода А. Особливості організації інформаційного обслуговування читачів універсальної наукової бібліотеки у новому інформаційному середовищі / А. Свобода // Бібл. вісн. — 2003. — № 4. — С. 2—7.

6. Шевчук С. Д. Бібліотека як центр громадського доступу до Інтернет-ресурсів / С. Д. Шевчук // Сільська бібліотека на етапі розвитку суспільства знань : зб. ст. — Рівне, 2008. — С. 64—66.

7. Ярощук В. П. Обслуговування читачів: аспекти оновлення / В. П. Ярощук. — Рівне : Обл. упр. статистики, 1997. — 87 с.

УДК 024:004.7 Рудич Ганна

Вплив Інтернету на дітей та підлітків (за результатами дослідження в дитячих та юнацькій бібліотеках Рівненщини)

Кінець ХХ століття ознаменувався активним розвитком комп’ютерних технологій і пов’язаних з ними нових носіїв інформації, які забезпечують (порівняно з паперовими) вищу інформаційну ємність, оперативність тиражування та розповсюдження документів, меншу вартість їхнього виробництва, можливість актуалізації даних і відтворення мультимедійної інформації. Все більше людей користується Інтернетом не тільки для того, щоб цікаво провести час чи відпочити, як це раніше відбувалось. На сьогодні Інтернет став центром отримання знань, консультацій та засобом обслуговування потенційних і реальних користувачів, що, безумовно, не могло не вплинути на всі сфери діяльності людини.

Цей вплив поширився і на інформаційні установи, і зараз бібліотеки стали центрами надання професійно обробленої і підготовленої інформації через мережу Інтернет (електронні каталоги і картотеки, електронні колекції документів, електронні бібліографічні посібники). Традиційний образ бібліотеки як сховища книг та рукописів кардинально змінився за рахунок появи таких електронних інформаційних ресурсів. Для забезпечення доступу до них працівники бібліотек організовують Інтернет-центри, де всі робочі місця підключені до глобальної мережі, і будь-який користувач бібліотеки може безкоштовно здійснювати пошук інформації. Інтернет допомагає задовольнити найрізноманітніші запити читачів на інформацію, яка відсутня в бібліотеці, тим самим заповнюючи прогалини у комплектуванні фонду.

Дитячі та юнацькі бібліотеки України теж впроваджують у сферу обслуговування комп’ютерні технології, зокрема надають доступ до мережі Інтернет, що значно полегшує роботу бібліотекарів з обслуговування юних читачів. Облаштовуються робочі комп’ютерні місця, де кожний читач бібліотеки має можливість працювати за комп’ютером або ж знайти необхідну для себе інформацію в Інтернет-мережі. Таким чином збільшується чисельність відвідування бібліотеки серед дітей та підлітків.

Але будь-яка річ, в свою чергу, має як позитивні, так і негативні сторони. Термін „Інтернет-залежність” вперше був запропонований американським лікарем Голбергом кілька років тому. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується „згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності” [4]. За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор тощо. У поведінці людини Інтернет-залежність виявляється в тому, що вона віддає перевагу життю в Інтернеті, фактично відмовляючись від свого „реального” життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності, а в тиждень — не менше 100 годин. Часто використовується ще й таке визначення: „Інтернет-залежність — це нав’язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами” [3].

Особливо згубно впливає надмірне захоплення Інтернетом на несформовану психіку дітей та юнацтва. Діти та підлітки — найуразливіша категорія користувачів Інтернету. Відповідно до гігієнічних вимог 7-10 річні діти мають сидіти за комп’ютером не більше 45 хв. на день, 11-13 річні — двічі на день по 45 хв., старші — три рази на день.

Наслідки для молодого організму від регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп’ютерів, „довгограючі” і виявляються пізніше у втраті зору, дратівливості і стомлюваності, порушенні сну, або навпаки сонливості.

В Україні не існує психологічного чи психіатричного діагнозу Інтернет- чи комп’ютерної залежності, а українські лікарі, в свою чергу, на відміну від зарубіжних, цим не переймаються [2].

Для виявлення стану справ щодо Інтернет-залежності серед дітей, підлітків та юнацтва з числа відвідувачів бібліотек було проведене соціологічне дослідження у дитячих та юнацькій бібліотеках Рівненщини. В опитуванні взяли участь 60 учасників, серед них діти від 10 до 15 років становили 25 %, підлітки 16-20 років — 35 %, юнацтво 20-25 років — 40 %.

На запитання „Чи почуваєте Ви себе стурбованими Інтернетом (чи згадуєте про попередній вихід в Інтернет і чи мрієте про наступні)?” „так” відповіло 16 % респондентів, „ні” — 50 % та „інколи”– 33 %. Майже третина всіх опитуваних (21 %) мають проблеми із припиненням часу перебування в Інтернеті, що тягне за собою початковий розвиток Інтернет-залежності; пригнобленими та роздратованими через переривання роботи в Інтернеті себе почувають 20 %, з них 15 % лише інколи перебувають в такому стані, 48 % дітей та підлітків перебувають за комп’ютером більше, чим планували.

Останній аспект яскраво ілюструє Інтернет-залежність: Інтернет діє як наркотик — чим довше перебуваєш в мережі, тим важче потім зупинитися. 11 % опитаних мають проблеми в навчанні через Інтернет, а в 23 % опитуваних були поодинокі випадки неприємностей, пов’язаних з Інтернетом.

23 % опитаних брехали про свій час перебування в Інтернеті своїм близьким та батькам. 62 % опитаних дітей використовують Інтернет для того, щоб сховатися від проблем чи від поганого настрою, від почуття безпорадності, провини, роздратованості чи депресії (27 % — регулярно, 35 % — інколи). Така кількість дітей та підлітків, що не знаходять серед своїх родичів, „невіртуальних” друзів та близьких розуміння і підтримки, вражає.

Результати дослідження свідчать про те, що Інтернет-залежність поступово починає розвиватися серед дітей, підлітків та юнацтва як хвороба, однак на це мало хто звертає увагу. А дослідники попереджують — комп’ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм [4 ].

Сьогодні Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Але бібліотекарям, батькам, самим дітям слід контролювати час, який відводиться для роботи в Інтернеті. Дітей, які користуються Інтернетом самостійно, потрібно привчити розповідати про своє спілкування в чаті, повідомляти, якщо виникають конфліктні ситуації, або якщо діти чимось налякані.

Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, за допомогою яких можна побачити, які саме сайти самостійно переглядала дитина і скільки часу. Потрібно навчити дітей не виказувати особистої інформації незнайомцям з Інтернету. І останнє правило, щодо обмеження часу перебування дітей у мережі задля збереження їхнього здоров’я та заради профілактики Інтернет-залежності: чим менша дитина, тим коротшим має бути час її перебування в Інтернеті.