Список літератури

1. Загоруйко Н. «Книжкові новинки» від Національної бібліотеки України для дітей / Н. Загоруйко, В. Красножон // Світ дит. б-к. — 2009. — № 1. — С. 31—32.

2. Мельник Л. Створення бібліографічних покажчиків / Л. Мельник // Вісн. Кн. палати. — 2003. — № 9. — С. 15—16.

3. Національна бібліотека України для дітей [Електронний ресурс]. — Електрон. дан. — К. : Нац. б-ка України для дітей, 2001 — . — Режим доступу : http://www.chl.kiev.ua, вільний. — Мови укр., рос.

4. Рекомендаційні покажчики Національної бібліотеки України для дітей [ Електронний ресурс]. — Електрон. дан. — К. : Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, 1997 — . — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/libukr. html, вільний. — Мови укр., рос.

5. Чернецкая О. Библиографические пособия для работы с детьми / О. Чернецкая, А. Олейникова // Библиография. — 2007. — № 5. — С. 50—57.

УДК 027.08(091) Романуха Зоя

Розвиток поняття „довідково-бібліографічне обслуговування”

Довідково-бібліографічне обслуговування (ДБО) — невід’ємна складова сучасної системи інформаційного сервісу бібліотеки. Питання історії та теорії ДБО висвітлено у працях відомих вчених-бібліографознавців: І. Моргенштерна [8], Т. Васильєвої [2], Т. Добко [3—4], О. Жабко [5] та ін.

Впродовж тривалого часу ДБО користувачів не розглядалося бібліотекарями як окремий різновид бібліотечної роботи і лише на початку ХХ ст. воно привертає увагу бібліотечних працівників та стає предметом дослідження.

Вперше в Росії питання щодо необхідності виокремлення довідкового обслуговування користувачів і створення спеціальних довідкових відділів у структурі бібліотеки розглядалося на Першому Всеросійському з’їзді з бібліотечної справи, який відбувся у червні 1911 р. в Санкт-Петербурзі. Підсумком з’їзду було визнання ДБО як обов’язкового різновиду обслуговування читачів для всіх типів бібліотек.

Важливим в історії розвитку ДБО стали реалізація рішення Зборів про довідково-бібліографічну роботу (1961 р.), про координацію ДБО і створення у 1980-і рр. бібліографічної служби в масових бібліотеках в результаті їх централізації [8].

Вважаємо, що історію та розвиток поняття ДБО можна умовно поділити на 2 періоди:

перший — до 1990 р. (виникнення та розвиток поняття);

другий — після 1990 р. (поява поряд з традиційним ДБО віртуального ДБО).

Термін „довідково-бібліографічне обслуговування” вперше було стандартизовано у ГОСТі 7.0—84 „Библиографическая деятельность. Основные термины и определения” як „бібліографічне обслуговування в залежності від разових запитів користувачів”. У междержавному стандарті ГОСТ 7.0—99 „Информационно-библиотечная деятельность, библиография. Термины и определения” ДБО визначено як „обслуговування у відповідності до запитів користувачів інформації, пов’язане з наданням довідок та інших бібліографічних послуг”, а „бібліографічна довідка” — як „відповідь на разовий запит, що містить бібліографічну інформацію” [10].

Зараз розрізняють такі види бібліографічних довідок: адресна — про наявність і/або місцезнаходження документа, тематична — що містить бібліографічну інформацію про документи з певної теми, уточнювальна — про відсутні у запиті елементи бібліографічного опису. Фактографічна довідка — це „відповідь на запит, що містить фактографічні дані” [10].

Незважаючи на стандартизацію терміна ”ДБО”, у теоретичному аспекті актуальним залишається створення терміносистеми ДБО як організованої сукупності термінів цієї сфери бібліографічної діяльності бібліотеки. Існують різні формулювання визначень ДБО: 1) „обслуговування відповідно до разових запитів споживачів інформації” ; 2) „обслуговування відповідно до запитів споживачів інформації, пов’язане з наданням довідок та інших бібліографічних послуг” [9 ].

У першому визначенні ДБО не обмежується формами і напрямами обслуговування, однак передбачає разовий запит користувачів. У другому — те саме, пов’язане з наданням довідок та інших бібліографічних послуг. Довідка розглядається як відповідь на разовий запит, а бібліографічна послуга — як результат бібліографічного обслуговування, що задовольняє потреби в бібліографічній інформації [1].

На сучасному етапі широко використовуються авторскі визначення „ДБО” [6, 9] та визначення віртуального довідкового бібліографічнонго обслуговування [5, 1, 7].