Розділ 3. Самостійна робота студентів

Самостійна робота студентів є однією з необхідних форм організації навчання у вищому закладі освіти. Ця активна форма пізнавальної діяльності, присутня у будь-якому виді навчальних занять.

Самостійна робота студентів виконується в позааудиторний час і реалізується в таких формах, як: виконання домашніх завдань, ознайомлення з літературними джерелами, перегляд відеозаписів та телепередач, прослуховування аудиоінформації, пошук інформації за допомогою комп’ютерної техніки. До основних видів самостійної роботи студентів належать: самостійна робота за зразками, конструктивно-варіантна самостійна робота, евристична самостійна робота, творчо-дослідна самостійна робота.

Самостійну роботу доцільно виконувати поетапно: на підготовчому етапі слід визначити її завдання та забезпечити необхідні умови для здійснення; на виконавчому – виконати необхідний перелік визначених на попередньому етапі завдань; на завершальному – перевірити та уточнити отримані результати. Алгоритм виконання самостійної роботи має такий орієнтовний вигляд:

• розробка і прийняття плану щодо досягнення мети;

• забезпечення необхідних умов для досягнення мети;

• виконання плану;

• отримання і усвідомлення отриманого результату;

• співвіднесення отриманого результату і визначеної мети.

У випадку розбіжності мети і отриманого результату, як правило, виконуються додаткові дії щодо узгодження першого з другим, а саме:

• встановлення причин розбіжності (невідповідності);

• уточнення принципового підходу до виконання роботи;

• аналіз і прогнозування можливих результатів за умови повторного виконання завдання;

• прийняття рішення (знаходження доцільного варіанту виконання завдання);

• корекція вихідного плану виконання завдання;

• виконання запланованого;

• аналіз нового результату та його співвіднесення з метою

Самостійна робота є необхідною умовою успішної фахової підготовки, оскільки вона дає змогу отримати додаткові знання в певній галузі, розвинути пізнавальні та організаційні здібності, активізувати творчу і наукову діяльність, сформувати самостійність дій та мислення.

Тема 1. Предмет і завдання курсу «Етика і психологія спілкування» Тема 1.1. Гуманістичні основи ділового спілкування

1. Етика як наука про мораль.

2. Гуманістична етика.

3. Гуманістична психологія.

Завдання:

1. Проаналізувати питання гуманізації ділового спілкування з точки зору гуманістичної етики.

2. Проаналізувати сутність гуманістичного підходу до ділового спілкування з позицій гуманістичної психології.

Теоретична довідка

Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми і роль у суспільстві. Етика є наукою, а мораль – соціальним явищем, яке вона вивчає.

Мораль – форма суспільної свідомості, спрямована на утвердження самоцінності людини, її прав на щасливе життя.

Слід розрізняти поняття «мораль» і «моральність». Мораль передусім є певною формою свідомості, сукупністю усвідомлених людьми принципів, правил, норм поведінки. Моральність здебільшого розуміють як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними. Таке втілення має особливий зміст, зумовлений досвідом спілкування конкретних людей та спільнот, до яких вони належать.

Гуманістична етика – філософський напрям, що отримав поширення у США з 20-х років ХХ ст. (У.Фойт, К.Гарнет, О.Левін). Представники цього напряму дотримуються думки, що моральність тісно взаємопов’язана з психологією окремої особистості і певним чином відокремлена від загальних принципів моралі.

Ідеї гуманістичної етики знайшли обґрунтування у працях Ж.-П. Сартра, Е. Фромма. Так, за переконаннями Е.Фромма, найвищою цінністю є любов людини до себе, пов’язана з любов’ю до інших. Людина сама здатна до визначення критеріїв моральності, зокрема добра і зла, доброчинності і пороку. Вона отримує можливість до самореалізації серед інших людей, у взаємозв’язку з ними.

Сутність гуманістичного підходу в етиці – у сприйнятті людини як суб’єкта життєдіяльності, міри всіх речей. Послідовники гуманістичної етики дотримуються думки, що людини може реалізуватись і стати щасливою тільки в єдності з іншими, шляхом взаємодії з ними. Тому необхідною умовою спілкування має бути любов до ближнього, повага до нього.

У розумінні добра ці вчені дотримуються думки, що воно виявляється у розкритті та реалізації можливостей людини. Натомість зло втілюється передусім у безвідповідальності щодо світу, людей та по відношенню до себе. Відповідно осягнення сутності добра і зла зумовлене проникненням у природу людини, її психічних особливостей, властивостей і якостей.

Гуманістична психологія (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс) визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, що є відкритою для розвитку всіх її елементів, тобто має можливість для самоактуалізації.

Гуманістичний напрям у психології виник як альтернатива аналітичній та біхевіоральній парадигмам. Будучи втіленням нового бачення особистості, що в найвиразнішій формі виявилося в екзистенціалізмі, гуманістична парадигма суттєво позначилася на розумінні самої людини, її внутрішнього світу, можливостей особистісного розвитку.

Ключові позиції екзистенціалізму були сформульовані С. К’єркегором, М. Гайдеггером, а пізніше представниками суб’єктивної антропології К. Ясперсом, Г. Марселем, Ж.-П. Сартром, А. Камю. У психологічній теорії ці погляди були узагальнені К. Роджерсом (засновником гуманістичної клінічної психології) та А. Маслоу (основоположником мотиваційного напряму гуманістичної психології).

Уявлення про людину в межах цього підходу сконцентровані навколо положення про те, що вона є вільною від будь-яких зовнішніх обмежень і здатна детермінувати себе сама, отже, є відповідальною. Людина живе в теперішньому часі, черпає досвід у минулому і спрямована в майбутнє. Визначальним чинником людського буття є його смисл. Ця категорія є заданою не в площині досягнення, а в контексті повноти й глибини ставлення до життя як до цінності. Відповідно важливими стають такі виміри буття особистості, як свобода і відповідальність, пошук смислу, повнота буття (самореалізація) й усвідомлення небуття, усвідомлення самотності й переживання спілкування та персонального «Я» як цінності.

Представники гуманістичного підходу вважають головним джерелом розвитку особистості її вроджені тенденції до самоактуалізації, тобто реалізації у своєму житті вродженого потенціалу, та прагнення до добра.

На думку гуманістів, розвиток особистості відбувається протягом усього її життя, проте важливим є період дитинства та юності. Розвиваючись, людина поступово усвідомлює саму себе, шукає сенс свого буття, аналізує минуле, планує майбутню діяльність, тобто свідомо, довільно творить саму себе. Її внутрішній світ не є безпосереднім відображенням дійсності. Кожна людина сприймає світ суб’єктивно, залежно від засвоєного нею досвіду. Водночас вона піддається зовнішнім впливам, що мають місце у процесі виховання. Смисл виховання особистості полягає у розвитку її цілісності, тобто допомозі стати цілковито діючою особистістю, зокрема оволодіти гармонійним спілкуванням з людьми; усвідомити те, ким вона є і ким хотіла б бути; забезпечити максимальну відкритість її суб’єктивного світу.

Це стає можливим за умови зосередження уваги не так на самій людині – її треба приймати такою, якою вона є, поважати, розуміти, створити сприятливий психологічний клімат, в якому вона може бути самою собою. Таке ставлення уможливлює зростання самостійної, самодостатньої , творчої особистості, котра сама розв’язує свої проблеми.

Контрольні питання:

1. Що таке етика?

2. Яка відмінність етики від моралі?

3. У чому полягає відмінність моралі від моральності?

4. Охарактеризуйте основні ідеї гуманістичної етики?

5. Назвіть відомих представників гуманістичної етики.

6. Охарактеризуйте основні положення гуманістичної психології?

7. Які уявлення про особистість та її розвиток в гуманістичній психології?

8. Назвіть представників напряму гуманістичної психології.

9. Чому ідеї гуманізму важливо втілювати у практику ділового спілкування? Чи не має розбіжності між спрямованістю на забезпечення життєдіяльності організації та досягнення прибутків та гуманістичними принципами ділового спілкування?

10. Яке значення етико-психологічної підготовки у формуванні особистості професіонала?

Теми рефератів:

1. Соціальні аспекти гуманістичної етики Е.Фромма.

2. Теорія потреб особистості в гуманістичній психології та її врахування у діловій діяльності.

3. Гуманістичні аспекти розвитку творчої особистості професіонала в діловому спілкуванні.

Література:

1. Зубенко Л.Г. Культура ділового спілкування: Навч. посіб. / Л.Г. Зубенко, В.Д. Нємцов. – К., 2000.

2. Етика ділового спілкування / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка, М.П. Лукашевич, І.Б. Осечинська. – К., 1999.

3. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій / В. А. Малахов. – К., 1996.

4. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психіки / А. Маслоу. – СПб., 1997.

5. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч.-метод. посіб. / Ю.І. Палеха – К., 2000.

6. Фромм Э. Душа человека / Э. Фромм. – М., 1992.

7. Фромм Э. Иметь или бать / Э. Фромм. – М., 1990.

8. Фромм Э. Психоанализ и этика / Э. Фромм. – М., 1998.