2.2 Практичні заняття.

1. Синтаксис як розділ граматики про будову зв’язного мовлення.

Місце синтаксису у курсі української мови. Значення терміна ‘‘синтаксис’’. Предмет синтаксису. Основні напрями у вивченні синтаксису. Одиниці синтаксису. Надфразна єдність. особливості елементарних і неелементарних конструкцій. Характеристика синтаксичних зв’язків і форм їх вираження. Вивчення морфології на синтаксичній основі.

2. Словосполучення, їх типи.

Підходи до встановлення об’єкта словосполучення. Типи синтаксичного зв’язку в підрядних і сурядних словосполученнях. Властивості словосполучення, наближені до окремих слів. Відмінності між словосполученням і реченням. Типи підрядних словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Семантико-синтаксичні відношення у словосполученні. Характеристика словосполучень за будовою. Синтаксичний розбір словосполучення.

2. Речення як основна одиниця мови і мовлення.

Речення як синтаксична одиниця. Варіанти визначень речень. Основні ознаки речення. Речення і судження. Аспекти вивчення речення. Актуальне членування речення. Парадигма речення. Синтаксичний аналіз простого речення.

2. Типи речень за метою висловлювання.

Погляди лінгвістів із приводу поділу речень за метою висловлювання. Характеристика типів речення за метою висловлювання. Аналіз видів речень за емоційно-експресивним забарвленням. Синтаксичний розбір речень, різних за метою висловлювання.

2. Способи вираження підмета.

Підмет як головний член речення. Семантичні ознаки підмета. Синтаксичні елементи підмета. Способи вираження складеного підмета. Синтаксичний аналіз підметів.

2. Способи вираження присудка.

Підходи лінгвістів до визначення присудка. Види присудка за його структурою. Семантичні і структурні ознаки присудка. Простий дієслівний присудок. Види складеного присудка за способом вираження його основного компонента. Характеристика складного речення. Синтаксичний розбір присудка. Особливості координації присудка і підмета.

2. Характеристика означення.

Семантико-синтаксичні і нормаль-граматичні ознаки, за якими визначаються другорядні члени речення. Означення як другорядний член речення, його семантичні і структурні ознаки. Види означення, залежно від типу зв’язку між означенням і означуваним словом. Характеристика узгоджених означень. Способи вираження неузгоджених означень. Синтаксичний аналіз означень.

2. Прикладка як різновид означення.

Визначення прикладки. Характеристика прикладки як різновиду означення. Аналіз поширених і непоширених прикладок. Особливості написання прикладки з означуваним словом. Синтаксичний розбір речень із прикладкою.

2. Аналіз додатка.

Визначення додатка. Диференційні семантичні і формальні ознаки додатка. Морфологічне вираження додатка і його будова. Характеристика прямих додатків. Аналіз непрямих додатків. Синтаксичний розбір додатків.

2. Аналіз обставини.

Визначення обставин. Диференційні семантичні і формальні ознаки обставин. Засоби вираження обставин. Види обставин за значенням. Синтаксичний розбір речень з обставинами.

2. Аналіз обстави.

Синтаксичний розбір речень з обставинами. Контрольна робота: синтаксичний аналіз членів речення, словосполучень; неповний синтаксичний розбір речень.

2. Означено-особові односкладні речення.

Одно складність як синтаксична категорія. Різноманітність поглядів на категорію одно складності. Аналіз означено-особових односкладних речень.

2. Аналіз неозначено-особових речень.

Визначення неозначено-особового речення. Характеристика неозначено-особових речень. Синтаксичний розбір неозначено- особових речень.

2. Характеристика узагальнено-особових речень.

Визначення узагальнено-особового речення. Різновиди узагальнено-особових речень. Синтаксичний розбір узагальнено-особових речень. Моделювання діалогів із використанням односкладних речень.

2. Аналіз безособових речень.

Визначення безособового речення. Різновиди безособових речень з огляду на морфологічну природу головного члена. Синтаксичний розбір безособових речень.

2. Інфінітивні речення, їх характеристика.

Чому тривалий час інфінітивні речення не виділяли в окремий тип односкладних структур? Які речення називаються інфінітивними? Групи інфінітивних речень, залежно від структури головного члена. Характеристика інфінітивних речень без частки би (б). Аналіз інфінітивних речень з часткою би (б). Лінгвістичний твір.

2. Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом.

Які речення називаються номінативними? Чому тривалий час не виокремлювали номінативні речення? Що спільного для односкладних речень, головний член яких співвідносний з підметом? Різновиди номінативних речень з огляду на їх значення і структуру. Аналіз ґенітивних речень. Характеристика вокативних речень, основні їх групи за змістом і функцією. Характерні особливості вокативних речень. Типи номінативних речень за наявністю другорядних членів речення.