- •Тема 1 ринок фінансових послуг та його роль в економіці
- •1.2. Сутність, функції та значення в економіці ринку фінансових послуг
- •1.3. Становлення ринку фінансових послуг в Україні.
- •Тема 2 суб'єкти ринку фінансових послуг
- •2.2. Характеристика суб'єктів ринку фінансових послуг
- •2.3. Функції суб'єктів (учасників) ринку фінансових послуг
- •2.4. Система взаємодії суб'єктів ринку цінних паперів
- •Тема 3 поняття і класифікація фінансового посередництва
- •3.1.Загальне поняття фінансового посередництва
- •3.2. Банківське фінансове посереднитво
- •3.1. Загальне поняття фінансового посередництва
- •3.2. Банківське фінансове посереднитво
- •Тема 4 інституційна структура ринку фінансових послуг
- •4.3. Контрактні фінансові інститути
- •4.4. Інституційний елемент інфраструктури фінансового ринку
- •Тема 5 сегментарна структура ринку фінансових послуг
- •5.2. Поняття сегментації фінансового ринку
- •5.3. Характеристика структури ринку фінансових послуг
- •Тема 6 фінансові послуги на грошовому ринку
- •6.2 Система грошових розрахунків. Платіжні системи та переказ грошей в Україні
- •Порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням
- •Еквайринг
- •Тема 7 фінансові послуги на валютному ринку
- •7.2 Операції на форвардному ринку
- •7.3. Операції опціон і своп
- •7.4. Організація міжнародних розрахунків
- •Тема 8 фінансові послуги на ринку позик
- •8.2. Факторингові послуги
- •8.3. Лізингові послуги
- •8.4. Суть та значення діяльності ринку ломбардних послуг
- •Юридичні особи Ломбарди Фізичні особи Кредитні ресурси Кредитні ресурси
- •Повернення боргу Повернення боргу
- •Предметом ломбардних послуг є:
- •Тема 9 фінансові послуги на фондовому ринку
- •9.2. Емісія цінних паперів
- •9.3. Реєстраторські, депозитарні та клірингові послуги
- •9.4. Послуги з розміщення цінних паперів
- •9.5. Торгові послуги на фондовому ринку
- •Тема 10 фінансові послуги з хеджування ризику
- •10.2. Валютні ризики та методи їх страхування
- •10.3. Методи та критерії вимірювання міри фінансового ризику
- •10.4. Способи зниження міри фінансового ризику
- •10.5. Стратегії керування ризиком. Поняття страхування та хеджування
- •Тема 11 інфраструктура ринку фінансових послуг
- •11.2. Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів
- •11.3. Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів України
- •11.4. Інфраструктура ринку державних та муніципальних боргових зобов’язань
- •10.5. Інфраструктура страхового ринку
- •10.6. Інфраструктура валютного ринку
- •10.7. Особливості організації інфраструктури ринку нерухомості
- •Тема 12 державне регулювання та саморегулювання ринку фінансолвих послуг
- •12.2 Регулювання фондового ринку
- •12.3 Валютне регулювання і валютний контроль
- •12.4. Державне регулювання ринку інвестиційних послуг
- •Список використаної та рекомендованої литератури
- •Додаткова література
Тема 4 інституційна структура ринку фінансових послуг
4.1. Фінансові інститути як головні учасники ринку фінансових послуг
4.2 Небанківські кредитні інститути
4.3 Контрактні фінансові інститути
4.4 Інституційний елемент інфраструктури фінансового ринку
4.2 Небанківські кредитні інститути
У країнах з розвиненими ринковими відносинами небанківські фінансово-кредитні інститути представлені лізинговими, факторинговими компаніями, кредитними спілками, касами взаємної допомоги. Росту ролі спеціалізованих небанківських інститутів на ринку фінансових послуг сприяють, як правило, три причини: ріст доходів населення; активний розвиток ринку цінних паперів; надання цими установами спеціальних послуг, яких не можуть надавати банки.
Основні форми діяльності цих установ на ринку фінансових послуг зводяться до акумуляції заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям і державі, мобілізації капіталу через усі види акцій, наданню іпотечних і споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги. Лізингові компанії – фінансово-кредитні формування, що досить поширені в західних країнах. Вони займаються купівлею устаткування, машин, транспортних засобів, споруд виробничого призначення, які дорого коштують, та наданням їх в оренду з правом наступного викупу. У нашій країні лізингові операції здійснюють комерційні банки.
Для придбання машин і устаткування лізингові компанії використовують власні та позичкові кошти. Держава, як правило, створює їм пільгові умови одержання банківських позичок, оскільки лізингові операції приносять істотну вигоду підприємницькій діяльності. Лізинг забезпечує підприємствам можливість одержати необхідне устаткування без значних разових витрат грошових коштів, що є неминучими при звичайній купівлі. Оренда машин, устаткування, ЕОМ дозволяє уникнути витрат, пов’язаних з моральним старінням засобів виробництва.
Каса взаємної допомоги – це громадська кредитна установа, яка об’єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робітників і службовців – членів профспілки, в колгоспах – для колгоспників, у відділах соціального забезпечення місцевих рад – для пенсіонерів. Управління касою взаємної допомоги здійснюється загальними зборами її членів і обраним на ньому управлінням. Члени каси сплачують вступні і щомісячні членські внески у встановлених розмірах. Кошти каси взаємної допомоги формуються за рахунок вступних і членських внесків, пені, за несвоєчасне повернення довгострокових позик, дотацій профспілкових органів та інших грошових надходжень. За рахунок цих коштів надаються довгострокові (до шести, в окремих випадках – до 10 місяців) та короткострокові (до чергового одержання заробітної плати) позички. За рішенням правління каси її членам може бути надана відстрочка повернення довгострокових позичок до трьох місяців. Граничні розміри позичок встановлюються правлінням каси, причому довгострокових позичок – залежно від суми внесків, нагромаджених членом каси. Позички надаються без стягнення процентів. При їх несвоєчасному поверненні стягується пеня в розмірі 1 % від суми залишку боргу за кожний прострочений місяць. Коли один з членів каси вибуває, повертаються йому членські внески, за винятком його заборгованості за позичками.
В Україні необхідність у спеціалізованих фінансових установах досить велика, тому необхідно докладніше розглянути даний сектор на прикладі кредитних спілок (союзів). В умовах повільного збільшення доходів населення постійно збільшується попит на предмети довгострокового користування – будинки, автомобілі, меблі, дорогі товари домашнього вжитку. У навколишньому світі такі покупки практично ніколи не виконуються за рахунок збережень, а існуючі механізми нагадують забуту (але ефективну) систему купівлі «у кредит» та видачі позичок, яка існувала в соціалістичному господарстві. Симбіоз кредитних союзів і торгівлі дає двоякий результат як для громадян – негайне надання права користування товаром, так і для торгівлі – збільшення обороту. Подвійний позитивний ефект підсилюється і тим, що кредитні союзи носять суспільно-позитивний характер, тобто участь у них самих споживачів. Основна мета такої форми – взаємне кредитування, а мета діяльності спілки – підвищення добробуту учасників шляхом взаємного кредитування їх фінансових потреб на умовах повернення й платності. Кредитні спілки створюються на кооперативній основі з метою залучення особистих заощаджень громадян для взаємного кредитування. Кредитні спілки спеціалізуються, в основному, на обслуговуванні малозабезпечених верств населення. Пасивні операції їх формуються за рахунок пайових внесків у формі купівлі особистих акцій, за якими виплачуються відсотки, а також кредитів банків. Активні операції – 90 % усіх активів складають короткострокові позики, а інша частина формується за рахунок вкладів у цінні папери як приватні, так і державні. Безумовно, така форма кредитування не нова на сучасному банківському ринку. Але в політиці, яку проводять банки, існують певні недоліки: нерозвинені механізми кредитування приватних осіб, малого бізнесу тощо. До сьогоднішнього часу ця сфера поповнюється із приватних позичок і заповнюється далеко не на 100 відсотків. Звертаючись до досвіду зарубіжних країн, починаючи від США та післявоєнної Західної Європи і закінчуючи нашими сусідами – Польщею, Чехією, Угорщиною, де малий бізнес відіграє дуже важливу роль у забезпеченні економічного росту, неможливо не звернути увагу на роль кредитних спілок. Становлення малого підприємства майже завжди пов’язане з труднощами в отриманні початкового капіталу. Банки зацікавлені у кредитуванні вже стабільного бізнесу з постійними грошовими потоками. Тому основним інвестором малих проектів виступають такі інститути, як кредитні установи. Переносячи цю схему в наші умови, визначимо відразу – потреба українського малого бізнесу в інвестиціях величезна, особливо якщо врахувати, що розвиток виробничого бізнесу робить тільки перші кроки і вимагає більших капіталовкладень, ніж торгова діяльність. Отже, кредитна спілка – це юридична форма кооперування фізичних осіб з метою більш ефективного використання вільних грошових засобів учасників на основі взаємного кредитування, тобто шляхом видачі споживацьких та комерційних кредитів.
Виділяються такі етапи діяльності кредитних союзів:
1) залучення капіталів учасників;
2) аналіз і вибір об’єктів інвестування;
3) надання кредиту;
4) повернення кредиту.