11.4. Інфраструктура ринку державних та муніципальних боргових зобов’язань

В Україні функціонує створена Національним банком автоматизована система комплексного обслуговування суб’єктів ринку державних цінних паперів, яка об’єднує:

- Міністерство фінансів (емітент);

- Національний банк (агент із розміщення);

- комерційні банки (зберігачі);

- біржові торговельні майданчики;

- Державне казначейство (платіжний агент уряду).

Програмними засобами забезпечується проведення аукціону з первинного розміщення, біржових торгів, виконання біржових і позабіржових угод, організація грошового клірингу та перерахування коштів при сплаті доходів і погашенні. Схема побудови системи така: розробляється робоче місце, яке встановлюється в головному офісі комерційного банку (АРМ-КБ), і програмне забезпечення як функціональна основа роботи аукціонного комітету, депозитарію, торговельного майданчика тощо. Комерційний банк виконує всі операції безпосередньо у своєму офісі, користуючись електронною поштою НБУ. Ядром цієї системи є електронний депозитарій, який, крім розміщення та зберігання цінних паперів, обслуговує угоди, надає послуги щодо клірингу, розрахунків та ведення операцій на вторинному ринку, формування розрахункових документів для виплати прибутку, побудови аналітичних викладок тощо. Депозитарій працює за принципами, дуже близькими до передбачених Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні» для корпоративних та інших цінних паперів. Ця система тісно пов’язана із системою грошових розрахунків за ОВДП між Державним казначейством та комерційними банками. 

10.5. Інфраструктура страхового ринку

Значну роль у перерозподілі грошових коштів на фінансовому ринку України покликані відігравати у майбутньому страхові компанії та організації, що належать до найбільше значних інституціональних інвесторів. У сукупності вони утворюють страховий ринок країни. З його допомогою, як переконує світовий досвід, можна успішно вирішувати проблеми соціального розвитку. Процес становлення інфраструктури страхового ринку на сучасному етапі відбувається нерівно. Поряд зі становленням і зміцненням одних страхових компаній спостерігається розпад, банкрутство чи відкликання ліцензії у інших. У сфері вітчизняного страхування переважають компанії з відносно невеликими можливостями щодо прийняття ризиків. Така тенденція гальмує збільшення масштабів надання відповідних послуг, що знижує довіру клієнтів до страхувальників.

Відставання рівня страхування від світових стандартів перешкоджає активному залученню в економіку регіонів іноземних інвестицій, які могли б бути дуже вигідними для інвестиційно привабливих областей.

 Проблеми, з якими стикаються страхові компанії, спричинені об’єктивними та суб’єктивними факторами. Необхідно створити професійні стандарти як для рівнів страхування (страхування – перестрахування – ретроцесія), так і для ієрархії службових функцій (агент – брокер – андерайтер). Державна служба нагляду повинна створювати в регіонах своєрідний фільтр, що не допускатиме на страховий ринок «ефемерні» і «тіньові» компанії. Тільки після врахування і усунення вищеозначених проблем може йти мова, особливо на рівні регіонів, про вдосконалення страхового ринку та його ринкової інфраструктури. Необхідно вирішити проблему збільшення місткості національного страхового ринку, об’єднання розрізнених страхових фондів компаній. Ця проблема може бути розв’язана завдяки розвитку такої його складової, як перестрахування.

Аналізуючи ситуацію, яка склалася на страховому ринку, необхідно відзначити, що на ньому відсутня інфраструктура страхового посередницького ринку (СПР). Проблемою на шляху становлення інститутів цього сегмента слід вважати відсутність державної концепції та програми створення інституту страхових посередників; ігнорування ролі страхового посередника в підвищенні якості страхових послуг; відсутність страхової культури як у населення, так і у керівників підприємств і фірм; негативне ставлення суспільства до посередництва в цілому і до страхування безпосередньо. В основі створення інфраструктури СПР повинні лежати наступні принципи: самофінансування, професіоналізм, демократичність, аполітичність, толерантність, порядність.