1.2. Сутність, функції та значення в економіці ринку фінансових послуг

Ринок фінансових послуг - це певна сукупність економічних та правових відносин з приводу надання, споживання І купівлі-продажу фінансових послуг. Ринок фінансових падуг відноситься до сектору послуг сфери управління, регулювання та обміну.

Ринок фінансових послуг постійно розширюється і зростає за рахунок залучення до нього нових послуг. Розширення ринку відбувається в умовах посилення конкуренції фінансово-промислового капітулу, інтернаціоналізації ринків та глобалізації фінансових потоків. Причому зростання міжнародних фінансових видів діяльності є стрімкішим, ніж зростання внутрішніх ринків. Причинами цього є:

- технологічний прогрес (електронна обробка і передача даних, вдосконалена комп'ютерна технологія, автоматизація телебанкінг);

- відкритість країн з перехідною економікою, зростання міжнародної торгівлі;

- лібералізація торгівлі фінансовими послугами та її глобалізація. Об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними суб'єктами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від власника до користувачів.

Ринок фінансових послуг має забезпечити суб'єктам економіки належні умови для залучення необхідних коштів та продажу тимчасово вільних грошових засобів.

Функції ринку фінансових послуг:

- фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найефективніших напрямів використання капіталу;

- знаходження для кожного власника капіталу контрагента угоди та мінімізація витрат на проведення фінансових операцій;

- формування ринкових цін на фінансові послуги;

- інформування учасників ринку про рівень витрат, рентабельність, якість фінансових послуг.

На ринку фінансових послуг визначається попит та пропозиція на різноманітні фінансові активи. Фінансові активи — це кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу. Передача фінансових активів в користування на ринку фінансових послуг оформлюється окремим видом фінансових інструментів ( цінні папери, грошові зобов'язання, ф'ючерсі, опціони та ін.).

Структура ринку фінансових послуг:

- ринок банківських послуг;

- ринок інвестиційних послуг;

- ринок послуг у сфері фінансового лізингу;

- ринок ломбардних послуг та послуг кредитних спілок;

- ринок послуг у сфері торгівлі цінними паперами;

- ринок валютних послуг;

- ринок страхових послуг;

- ринок розрахункових послуг;

- ринок послуг з надання та реалізації концесій;

1.3. Становлення ринку фінансових послуг в Україні.

В Україні ринок фінансових послуг тільки зароджується. Його формування було відстрочене через політичні і економічні фактори розвитку України.

Організований ринок фінансових послуг в Україні було започатковано з прийняттям Закону України «Про лізинг» (1997р.), а також набрання чинності законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» (2001р.). Цей закон визначає поняття, принципи, систему фінансових операцій, державного нагляду і захисту інтересів учасників фінансових операцій.

Законом встановлюються загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності І розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі.

Важливішими складовими ринку фінансових послуг є страховий ринок, лізинговий ринок, ринок факторингових послуг. Добре налагоджені фінансові послуги активно сприяють розвитку бізнесу, розв'язанню багатьох соціальних проблем та покращують рівень життя населення.

Гальмування розвитку страхового ринку в України спричиняють недостатньо розвинені моделі страхування життя та медичне страхування, низька інвестиційна активність страхових компаній, незначний попит на страхові послуги, недовіра до страховиків, недостатня мережа страхових посередників тощо. Страхові компанії на сьогодні надають порівняно обмежений обсяг страхових послуг, акумулюють недостатньо фінансових ресурсів. Тому державна політика у сфері страхових послуг має бути спрямована на створення сприятливих умов для забезпечення довіри населення та підприємств до страхових компаній, сприяння збільшенню асортименту страхових послуг, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного страхового ринку. Необхідно привести національне страхове законодавство у відповідність до стандартів ЄС, більш ефективно використовувати інвестиційний потенціал страховиків та активно розвивати інфраструктуру страхового ринку.

Лізингові послуги - перспективний фінансовий інструмент, що підтримує ефективний розвиток виробництва та активізацію інвестиційних процесів. Однак частка лізингу у загальному обсязі інвестицій в України становить лише 1%, тоді як у країнах континентальної Європи приблизно 25%. В умовах великої капіталомісткості вітчизняних підприємств саме лізинг може відіграти роль інвестиційного «трампліна» для залучення капіталу у галузі пріоритетного розвитку. Реальна активність лізингових компаній в Україні та ефективність їх роботи практично не досліджується із-за відсутності необхідних статистичних даних.

Серед українських підприємств, які зверталися до лізингових компаній , 8% потребують технічного переустаткування, з них 12 % справді хотіли укласти угоду про лізинг І лише 1,5% фактично готові її підписати.

Мають місце деякі законодавчі проблеми. Наприклад не визначено юридичний статус лізингових компаній, не обумовлено законом лізинг інтелектуальної власності та прав. Не має належної державної підтримки розвитку лізингового ринку, не передбачені податкові пільги лізинговим компаніям (це має сенс, оскільки лізингова послуга дає підприємству змогу швидше, ніж при використанні банківського кредиту, оновлювати основні засоби).

Страхові компанії не займаються страхування фінансових ризиків при лізингових операціях, не практикують пулове страхування. Важливим джерелом фінансових ресурсів для лізингових компаній є банківські кредити, які залишаються дорогими та короткостроковими.

Розв'язання цих проблем потребує створення системи захисту прав лізингодавців та власників майна, що є об'єктом лізингу; запровадження моніторингу лізингового ринку.

Ще одним сектором ринку фінансових послуг є ринок факторингових послуг, який на України знаходиться на стадії зародження. Факторинг - це переуступка боргових прав підприємства іншому суб'єкту, якій гарантує платіж і звільняє постачальника брати додатковий кредит у банку. Це має позитивний вплив на зміцнення фінансової безпеки суб'єктів господарювання.

У багатьох розвинутих країнах на цьому сегменті головну роль відіграє невелика кількість факторингових компаній (або факторингових відділів банків). В Україні факторингових компаній як таких не існує, а факторингові послуги надають деякі комерційні банки. Частка факторингових операцій у балансах комерційних банках України становить лише 0,5-5%, бо ці послуги за дорогі для підприємств та занадто ризикові для банків.

Вітчизняні підприємства використовують факторинг рідко - у разі гострої потреби у кредиті й на дуже короткий термін. Це обумовлено поширенням передплати за товар і слабо розвинений комерційний кредит як високо ризикований. Тому можливості цього фінансового інструменту поки що недостатньо оцінені.

Головним чинником струмуючим розвитку ринку факторингових послуг в Україні — відсутність відповідної законодавчої бази.