16.Економічна думка України періоду середньовіччя

Видатною пам'яткою соціально-економічної та політичної думки Київсь-

кої Русі є "Руська правда", перша частина якої – "Правда Ярослава" з’явилася в

30-х роках 11 ст., а другу – "Правду Ярославичів" – прийнято на з'їзді Яросла-

вичів у Києві в 1072 році. В 1113р. був написаний "Устав" князя Володимира

Мономаха, що являв собою наступний етап у розвитку феодального права та

суспільно-економічної думки пануючого класу.

"Руська правда" відобразила реалії Київської Русі 11-12 ст.: 1) господарс-

тво базувалося на землеробстві та тваринництві; 2) високий рівень розвитку сіль-

ськогосподарської культури порівняно з сусідніми країнами; 3) феодальне зем-

леволодіння.

"Правда Ярослава": 1) проголошувала недоторканність власності (як і

особи) феодалів. "Челядин" розглядається як власність хазяїна нарівні з худо-

бою та речами. Підкреслювалося виключне і спадкове право князів та бояр на

14

землю, яке не міг відібрати навіть великий князь; 2) юридично закріпила роз-

шарування суспільства. Основну масу населення та продуктивну силу госпо-

дарства складали селяни - холопи, смерди, закупи /закупи – розорені селяни, що

зверталися за "купою" /позичкою/ - хлібом, грошима тощо до князя. Боржник

/закуп/ мусив працювати у господарстві кредитора доти, доки не сплачував

"купу" з процентами. Виникає позаекономічний примус: кредиторові надавало-

ся право карати закупа, а у разі спроби втекти, закуп ставав довічним рабом

кредитора/.

"Правда Ярославичів": 1) містить багатий матеріал про організацію гос-

подарства князів у формі вотчини. Ряд статей присвячено охороні земельної влас-

ності, визначена відповідальність за порушення польових меж та борозних знаків. Є

свідоцтвом посилення феодальної залежності: смерди оголошувалися залежними

від князя людьми і обслуговували його вотчину разом із холопами-рабами;

2) виявляє ряд ознак досить розвинутого ринкового господарства, зокрема мі-

стить положення про охорону та порядок забезпечення майнових інтересів кре-

дитора, умови, за яких вимога про повернення позички має юридичну силу, по-

рядок стягнення боргів тощо. Позички "борги" могли надаватися в грошовій

формі під процент ("реза"). Особливо поширеними були позички в натуральній

формі - продуктами з умовою повернення їх з надбавкою. Позичковий процент

був дуже високим;

3) відображає процеси феодалізації: у зв'язку з дедалі більшим захоплєнням

землі князями та боярами і перетворенням вільного смерда на залежного вот-

чинника виникли і утвердилися відробіткова рента та рента продуктами. Обидві

ці форми існували паралельно. За панування відробіткової ренти виробник пра-

цював під прямим наглядом власника або його представника. В період, коли

переважала рента продуктами, виробник мав можливість розпоряджатися своїм

робочим часом;

4) поряд з охороною інтересів панівного класу передбачено жорстокі заходи

щодо приборкання експлуатованих, придушення протесту. Наприклад, спеціа-

льна стаття "О татьбе" (про грабіж) передбачала право вбити людину, спійману

на крадіжці.

"Устав" (ст.53): 1) дає досить точне уявлення про систему грошових оди-

ниць. Основою цієї системи була гривня, яка виявляла тенденцію стати загаль-

ним мірилом вартості і відігравала провідну роль у штрафній шкалі. Аналізують-

ся спроби карбування великими князями власної монети, спроби створення єди-

ної грошової системи країни; 2) визначає умови перетворення закупів у холопів

та навпаки. Регламентує їх відносини з феодалами. Іноді цю частину "Правди"

називають "Устав про закупи та холопів" /статті 110-119/.