- •Етапи розвитку економіки й основні напрямки економічної думки.
- •Предмет I метод "Історії економіки та економічної думки"
- •4. Функції історії економіки та економічної думки, її місце у системі наук.
- •5. Етапи господарської еволюції первісного суспільства.
- •6. Економічний розвиток перших цивілізацій Стародавнього Сходу.
- •8. Господарство первісних племен на території Українських земель.
- •9.Характерні риси економічного розвитку Стародавньої Греції та Стародавнього
- •11. Економічний розвиток східнослов'янських племен.
- •13Економічні погляди середньовіччя у Західній Європі
- •14. Економічні погляди середньовікового Сходу.
- •16.Економічна думка України періоду середньовіччя
- •17. Вплив великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи.
- •18. Сутність і особливості первісного нагромадження капіталу у провідних країнах
- •24. Пізня класична політекономія. Ідеї реформізму.
- •25. Пізня класична політекономія. Ідеї прагматизму.
- •26. Пізня класична політекономія. Ідеї апологетизму
- •27. Західноєвропейський утопічний соціалізм.
- •28. Виникнення та розвиток марксистської економічної теорії.
- •29. Стара історична школа Німеччини.
- •30. Господарський розвиток України та економічні погляди її мислителів у
- •32. Нова історична школа Німеччини.
- •33. Порівняльна характеристика шкіл мікроекономічного аналізу (австрійська,
- •34. Економічний розвиток України в др. Пол. Хіх – на початку хх ст.
- •35. Дворянсько-ліберальна та ліберально-буржуазна думка.
- •35)Дворянсько-ліберальна та ліберально-буржуазна думка.
- •46. Виникнення кейнсіанської теорії
- •47. Економічний розвиток європейських країн у другій половині хх ст.
- •48. Загальна характеристика ідей неолібералізму.
- •49. Неокласичний синтез.
- •50. Посткейнсіанство.
- •51. Післявоєнний інституціоналізм.
- •52. Глобалізація економічних процесів і формування нової економіки.
- •53. Концепції неокласичного відродження.
- •54. Нове кейнсіанство.
- •55. Неоінституціоналізм.
- •56.Неомарксизм
- •57. Господарство урср у 20 р. Хх ст.
- •Економічний розвиток України в 30-50 рр. XX ст.
- •Господарство України другої половини XX ст.
- •Загальна характеристика радянської економічної думки
- •Напрями ринкової трансформації в Україні
- •62.Сучасна економічна думка України
47. Економічний розвиток європейських країн у другій половині хх ст.
Англія. У 80-х рр. уряд М.Тетчер здійснив програму приватизації. У націоналізовані галузі, які до цього були монополією держави, був допущений приватний сектор. Було зменшено обсяги державних інвестицій в економіку. Проводилися заходи по обмеженню державного економічного регулювання. За роки правління М.Тетчер число акціонерів виросло з 7 до 25% дорослого населення країни. У названих умовах в державному секторі виробляється близько 20% промислової продукції. Через державний бюджет перерозподіляється до 40% валового внутрішнього продукту. В Англії саме державний бюджет, а не державний сектор, є головним інструментом державного регулювання госпо-
дарства. Об'єктом регулювання є і сільське господарство. Після війни держава почала підтримувати штучними заходами фермерів, зокрема, покривати близько чверті їх виробничих витрат: скуповувало їх продукцію по гарантованих твердих цінах, платило премії за підвищення врожайності, продуктивності тваринництва тощо. Це сприяло зростанню обсягів сільгосппродукції. Проте, зростання дорожче за аналогічну продукцію партнерів по ЄС. Франція. У 70-х роках уряд почав стимулювати розвиток перспективних
галузей, а саме автомобільної, авіаракетної і електротехнічної, продукція яких могла бути конкурентоздатною. Вже на початок 80-х років частка Франції по цих галузях перевищувала 10% від сукупного виробництва розвинених країн. У 1980 р. в промисловості було зайнято 25,8% населення країни, у сфері послуг — 57%, в сільському господарстві – 8,7%.
Сільське господарство Франції експортує третину всієї продукції, і за цим показником займає 1-е місце в Європі. Держава в примусовому порядку викупляла нерентабельні дрібні господарства, стимулювала утворення крупних фермерських господарств, раціоналізацію і підвищення технічного рівня сільського господарства. Результатом стало прискорення зростання сільськогосподарського виробництва.
Особливості корпорацій і фінансового капіталу Франції – висока концентрація капіталу, але низька концентрація виробництва. У число 10 найбільших комерційних банків світу входить 4 французьких. У число 10 найбільших промислових компаній миру жодна французька не входить.
Німеччина. За період з 1948 р. по 1990 р. промислове виробництво виросло в 12 разів, тоді як виробництво розвинених капіталістичних країн в цілому — в 5,7 рази. Причини: 1) оновлення основного капіталу; 2) низькі військові витрати.
Займаючи 3-е місце серед розвинених капіталістичних країн по промисловому виробництву, Німеччина займає 2-е місце по експорту. Вона вивозить товарів набагато більше, ніж Японія і майже стільки ж, скільки вивозять США. У 80-х роках в господарстві панувало декілька фінансових груп. Найбільша з них, яку очолюють німецький банк і електротехнічна корпорація "Сименс", контролює 1/3 акціонерного капіталу країни.
Націоналізація не проводилася. У руки уряду перейшла власність фашистської держави і військових злочинців, а надалі державний сектор збільшувався за рахунок державних інвестицій і нового будівництва. Державні компанії виробляють 95% електроенергії, 75% кам'яного вугілля, 80% залізняку, 50% алюмінію, 40% автомобілів. У руках держави знаходиться майже вся інфраструктура. У кредитній системі країни також панує державний сектор. Через державний бюджет перерозподіляється близько 40% валового внутрішнього продукту, і саме бюджет є головним державним регулятором економічного розвитку. У Німеччині, як і у Франції, практикується індикативне планування. Державні програми поділяються на короткострокові – антициклічні /в періоди спадів держава збільшує інвестиції, в основному у галузі інфраструктури, і посилено субсидує промисловців, а в роки підйому державні інвестиції і субсидії зменшуються/ і дов острокові – структурні, пов'язані з прогнозуванням і програмуванням. Довгострокове планування орієнтоване на підтримку оптимальної структури виробництва.
Японія. З 1950 по 1970 рр. середньорічні темпи зростання промислового виробництва склали близько 15%. До 1990 р. промислове виробництво Японії виросло в порівнянні з рівнем 1938 р. в 21,1 рази. За основними економічними показниками Японія вийшла на 2-е місце в капіталістичному світі. Причини: 1 повне оновлення основного капіталу на вищому технічному рівні; 2) особливості господарювання: виробничі операції, які не вимагають високої техніки, але вимагають багато живої праці, крупні фірми самі не виконують, а передають дрібним, іноді навіть напівкустарним закладам, що обходиться значно дешевше; 3) низькі військові витрати; 4) особливості державного регулювання економіки. Державі належить більше третини основних виробничих фондів, 20% валового внутрішнього продукту виробляється за державними замовленнями. Через державний бюджет перерозподіляється 30% валового внутрішнього продукту.
Економічним плануванням займається орган, який так і називається "Управління економічного планування". Парламент ні в розробці, ні в затвердженні планів участі не приймає. У роботі органу планування.
Розробляються плани двох видів – загальнодержавні і галузеві. Мета загальнодержавних планів – забезпечити певні темпи зростання. Мета галузевих планів – забезпечити зростання тих частин господарства, які не можуть обійтися без державної допомоги. Якщо загальнодержавні плани забезпечуються приватними інвестиціями, то галузеві – державними.