29. Стара історична школа Німеччини.

Стара історична школа Німеччини: Історичні умови: 1) завершення

першого етапу промислового перевороту в Німеччині. Розвиток важкої проми-

словості; 2) розповсюдження демократичного і соціалістичного руху в Німеч-

чині.

Особливості економічних поглядів: 1) предмет дослідження – національне

господарство, закономірності економічного розвитку нації, роль різних суспільних

інститутів у економічному житті; 2) методи дослідження – описово-статистичний,

історико-генетичний, міждисциплінарний, індукція та критика класичної політ-

економії за абстрактність теорій і надання їм універсального характеру; 3) відмова

від досліджень, які є предметом політичної економії, і заміна їх економічною істо-

рією; 4) визнання лише еволюційної форми розвитку суспільства, джерелом руху

якого є психологічні, етичні та правові норми, що склалися в суспільстві.

Вільгельм Рошер (1812-1878рр.). Головний твір: "Історія національної полі-

тичної економії". Основні ідеї: 1) заперечував існування єдиної політичної економії

та універсальних законів господарського розвитку всіх націй; 2) вбачав завдання

економічної науки в емпіричному дослідженні історичного матеріалу; 3) виділив

періоди історичного розвитку націй – найдавніший /головний фактор земля/, серед-

ньовічний /головну роль відіграє капіталізована праця/, новий /панує капітал/.

Карл Кніс (1821-1898рр.). Основний твір: "Політична економія з погляду іс-

торичного методу". Основні ідеї: 1)наголошував на відмінностях у ступенях еволю-

ції, традиціях та здібностях різних націй; 2)довів, що спостереження економічного

розвитку різних народів уможливлюють емпіричні узагальнення та вплив на еко-

номічні явища і процеси шляхом розробки економічної політики, спрямованої на

досягнення суспільно значущих цілей.__

30. Господарський розвиток України та економічні погляди її мислителів у

другій половині XVII – першій половині ХІХ ст.

Матеріали роботи Комісії з розробки нового Уложення 1767-1768 рр.

Позиції депутатів:

1) захист інтересів реакціонерів-кріпосників, великих поміщиків, у т.ч. украї-

нських, а також військової старшини /Г. Полетик, В. Капніст, Г. Божич/;

2) розвиток просвітницьких ідей, обмеження кріпосного права та прав родо-

вого дворянства, пошук шляхів підвищення продуктивності праці селян-

кріпаків, без звільнення їх від кріпосної залежності /А. Маслов, Г. Коробін,

Я. Ковельський/.

А. Алейников – козак, депутат від Хоперської фортеці /Слобідська Укра-

їна/. Головні ідеї: 1) критикував кріпосницькі порядки, пропонував скасувати

кріпосне право законодавчими нормами; 2) виступав проти привілеїв дворянст-

ва, особливо проти права купівлі земель, населених кріпаками; 3)пропонував,

щоб "роботи на фабриках виконувалися вільними людьми"; 4) виступав за до-

звіл дворянам у своїх селах будувати фабрики та заводи; 5) пропонував нагоро-

джувати селян за заслуги перед державою грошовою та хлібною платнею;

6) виступав за вільну торгівлю, яка велася через українські прикордонні митни-

ці з європейськими та азіатськими державами.

Яків Козельський (1729-1795 рр.). Філософ-матеріаліст і просвітник,

представник демократичного напряму суспільної думки. Головні ідеї:

1) виступав проти проведення "згори" реформ у соціально-економічному житті;

2) висловлював необхідність негайної ліквідації феодального устрою;

3) підкреслив відмітність простого відтворення, коли ще немає "ніякого наміру

прибутку та баришу" і розширеного, "коли власники засобів виробництва нама-

гаються збільшити частину товарної продукції свого господарства і з цією ме-

тою посилюють гноблення своїх рабів"; 4) вважав працю – джерелом всіх ба-

гатств суспільства. Необхідна загальна трудова повинність, рівномірний розпо-

діл праці між усіма у суспільстві; 5) формулює одну з основних вимог пролета-

ріату – восьмигодинний робочий день; вирішальний фактор – продуктивність

праці, необхідне – підвищення матеріальної заінтересованості робітників;

6) виступає за дрібну, приватну, здобуту своєю працею власність; 7) ідеал – су-

спільство вільних, рівноправних, дрібних товаровиробників.

Яків Козельський (Брат Я.Козельського, майор, землевласник у Новоро-

сії. Депутат /1767р./ у Комісії до складання нового Уложення). Головні ідеї:

1) виступав проти привілеїв родового дворянства; за прийняття нових законів,

які б "нормалізували" відносини між поміщиками та їхніми селянами, для чого

поміщики повинні надати селянам право особистого й навіть спадкового корис-

тування /але не володіння/ невеликими ділянками землі; 2) пропонував устано-

вити законом: дводенну панщину; два дні – на виконання державних обов'язків;

два дні – на особисті потреби, сьомий же день віддати на богослужіння;

3) виражав інтереси землевласників Південної України.__

31. Основні тенденції розвитку світової економіки у другій половині ХІХ – на

початку ХХ ст.

Велика Британія. Розвиток досягався за рахунок захоплення величезних

територій у Африці протягом 20-ти років у останній третині 19 ст.

Територія англійських колоній була у сто разів більше території самої

Англії. Колонії забезпечували Англії величезні переваги перед іншими країна-

ми: 2/3 споживаних сільськогосподарських продуктів поступало. Одночасно за-

гальмувалося зростання внутрішньої англійської економіки: фермери не могли

витримати конкуренції і розорялися. Напередодні першої світової війни тільки

8% населення Англії займалося сільським господарством, яке збереглося тільки

приміським.

Англія стала найбагатшою країною світу. Фунт стерлінгів був основною

одиницею міжнародного обігу. Англія займала перше місце в світі по вивозу

капіталу, з якого до 15% прямувало в колонії /переважно в продуктивній формі:

англійці їхали з капіталом до колоній і там вкладали в господарство/. Прибутки

від вивозу капіталу стали головною статтею національного доходу Англії. Вони

були вчетверо більше доходу від своєї, англійській промисловості.

Французький "лихварський" імперіалізм. Якщо світове промислове ви-

робництво у період 1870-1913 рр. зросло у 5 разів, то французьке – тільки в 3

рази. Для Франції цього часу величезну роль відігравав вивіз капіталу. 75% на-

громаджених у Франції капіталів вивозилося і лише 15% вкладалося в госпо-

дарство Франції. Доходи від вивозу капіталу були більше доходів від вітчизня-

ної промисловості. Франція вивозила капітали переважно у формі кредиту: на-

давала позики іншим державам. Відстаючи у промисловості, Франція лідирує в

концентрації банків, розвитку фінансового капіталу. Франція в цей час захопи-

ла великі колоніальні володіння, по території в 20 разів більше самої Франції.

Але колонії не грали істотної ролі для французького господарства. Напередодні

першої світової війни в колонії прямувало лише 10% експорту капіталу і 10%

експорту товарів з Франції.

Японія вступила на шлях капіталізму тоді, коли світ вже переходив до

імперіалізму. Тому японський капіталізм зароджувався відразу в імперіалістич-

ній формі. Імперіалізм тут виник до завершення промислового перевороту при

збереженні багатьох пережитків азіатського способу виробництва. Тому япон-

ський імперіалізм прийнято відносити до військово-феодального типу. Особли-

35

ва форма монополій – дзайбацу – виникає не в процесі конкурентної боротьби

та концентрації виробництва, а внаслідок передачі державних підприємств у

приватні руки. Люди, що мали хороші зв'язки, могли захопити цілу групу під-

приємств. Саме така група підприємств в одних руках називалася дзайбацу .

Німеччина. Німецький імперіалізм прийнято називати "юнкерсько-

буржуазним" і "військово-державним" тому, що: 1) поміщики-юнкери зберегли

пануюче положення в сільському господарстві, брали участь в промисловій і

банківській сфері, в їх руках залишалася армія, вони були зацікавлені в міліта-

ризації, зростанні військових асигнувань, військових приготуваннях. Німецька

буржуазія теж була зацікавлена у військових приготуваннях, бо її "обділили"

при розділі колоній, і вона прагнула до їх перерозподілу на свою користь;

2) держава у військово-політичних цілях втручалася в господарське життя: вона

не тільки надавала військові замовлення промисловцям, але й займалася органі-

зацією промислових підприємств, ставила перед промисловцями конкретні за-

вдання. Німецька промисловість у 1870-1913 рр. розвивалося випереджаючими

темпами, обігнала англійську, французьку і на початок століття вийшла на пе-

рше місце в Європі і на друге в світі. На перше місце в світі вийшли німецька

металургія, хімічна, електротехнічна промисловість.

Оскільки підприємства важкої промисловості були великими, Німеччина

виходить на перше місце в Європі по концентрації виробництва. Висока конце-

нтрація полегшувала утворення монополій, і на початку 20 ст. Німеччина стає

класичною країною монополій. Серед німецьких монополій особливе місце за-

ймав військовий концерн Круппа. Створений за участю держави і такий, що ді-

яв за державною програмою, він став державою в державі. До складу концерну

входили не тільки військові підприємства, але і шахти, металургійні і машино-

будівні заводи. У електротехнічній промисловості виникли корпорації, що збе-

реглися до теперішнього часу: "Загальне електричне товариство" (АЕГ) і това-

риство "Сименс".

США. До кінця 19 ст. США перетворилися на найбільшу індустріальну

державу. Якщо світове промислове виробництво у 1870-1913 рр. виросло у 5 ра-

зів, то промислове виробництво США – у 8,6 р. США виходять на 1-е місце в сві-

ті по промисловому виробництву. В американській промисловості в цей час від-

буваються структурні зміни: на перше місце висувається важка промисловість.

Вирішальну роль в цьому зіграли нові галузі: електротехнічна, нафтова, гумова,

алюмінієва, автомобільна. Американська промисловість відчувала нестачу робо-

чих, тому винахідництво, нова техніка знайшла тут особливо сприятливий ґрунт.

В результаті серії винаходів Едісона в області електротехніки в 80-х ро-

ках 19 ст. народжується знаменита фірма Едісона, яка переростає в електротех-

нічну корпорацію "Дженерал Електрик". Однією з перших монополій США

став заснований Рокфеллером нафтовий трест "Стандарт Ойл", який вже в 1880

р. переробляв понад 90% всієї американської нафти. Рокфеллеру вдалося домо-

витися із залізничними компаніями про знижену плату за перевезення вантажів

свого тресту, що значно полегшило йому конкуренцію з суперниками. Під тис-

ком громадської думки в 1890 р. був прийнятий "антитрестовий" закон Шерма-

на. У відповідь поширюється нова форма монополій – холдінг-компанії – це то-

36

вариства, які контролюють портфелі акцій різних фірм, отримують дивіденди і

розподіляють їх між пайовиками.__