58. Загальна характеристика радянської економічної думки

Історичні умови: 1) світова та громадянська війни; 2) трагічні соціально- економічні наслідки "воєнного комунізму"; 3) часткове відродження українсь­кої економіки в часи НЕПу; 4) загальний наступ державного тоталітаризму в усіх сферах економічного, соціально-політичного та духовного життя.

В українській економічній думці виокремилися офіційний напрямок та неофіційний. Економічна думка цих напрямків змінюється у періоди: "воєнного комунізму", НЕПу, культу особи, "відлиги".

Період "воєнного комунізму". Є.Квірінг, С.Косіор, Г.Петровський - представники офіційного напрямку економічної думки, що впроваджував орто­доксальну марксистську модель держави. Основні ідеї: 1) робітничий контроль на підприємствах; 2) націоналізація; 3) жорстке централізоване управління;

1. створення "єдиного всенародного кооперативу" із комун, артілей, радгоспів.

Є.Слуцький, О.Чаянов, В.Лівіцький - представники неофіційного напря­мку економічної думки, що розвивав демократичні шляхи оновлення держави на основі збереження й розвитку альтернативних форм власності у їх взаємодії, приватної ініціативи, товарно-грошових і ринкових відносин та їх інститутів. Основні ідеї: 1) єдина інтернаціональна модель соціалізму; 2) плани синдику­вання та трестування промисловості; 3) залучення до управління підприємців;

1. розвиток кооперативного руху.

Результатом впровадження офіційних економічних поглядів стали: селян­ські повстання, робітничі страйки, опозиція в середині комуністичної партії. Це зумовило пошук альтернативних шляхів забезпечення економічної раціональ­ності при неринковій економіці.

Період НЕПу. М.Скрипник, С.Струмілін - представники офіційного на­прямку економічної думки. Основні ідеї: 1) оренда промислових і торговельних підприємств, кооперація дрібних виробників; 2) кооперативна торгівля;

3. перехід від дрібного до великого виробництва; 4) використання товарно- грошових відносин у обліково-розрахунковому варіанті; 5) найефективнішою формою власності є державна; 6) єдина централізована планова система управ­ління господарством; 7) система натурального або трудового обміну; 8) ідеї "товарних", "індексних" грошей.

Б.Бруцкус, М.Птуха, М.Соболєв, - представники неофіційного напрямку економічної думки. Основні ідеї: 1) беззмістовність протиставлення планового начала нібито анархічному капіталістичному господарству, яке є "переважно плановим"; 2) централізоване управління ослабить внутрішній ринок і обме­жить зростання виробництва; 3) припускали співіснування різних форм власно­сті; 4) вважали, що ринкові ціни відновлять пропорції між сільським господарс­твом і промисловістю; 5) пропонували проведення грошової реформи на основі золотого стандарту; 6) гнучкість у виборі форм землекористування; 7) інтегра­ція сільського господарства пов'язується з посиленням товарності селянських господарств, їх капіталозабезпеченості.

Період "культу особи". Сталінізм поклав край різноманітності течій у розвитку української економічної думки. Наука стала існувати в умовах ідеоло­гічної автаркії та повного відокремлення від здобутків світової економічної ду­мки. Відбувалася послідовна підміна праць К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна сталінськими постулатами, наприклад, невизнанням існування диференційної ренти у колгоспах, декларацією переваг соціалізму у випереджанні платоспро­можним попитом виробництва тощо.

Період "відлиги". Посилюється роль колективної думки, розвиток твор­чої діяльності та оригінального мислення у працях М.Климка, О.Нестеренка, М.Панченка, А.Покритана, А.Чухна, І.Ястремського та ін., ідеї яких охоплюва­ли широке коло питань щодо проблем народногосподарського планування, ана­лізу структури соціалістичних виробничих відносин, вивчення системи еконо­мічних законів соціалізму, використання товарно-грошових відносин, проблем розширеного соціалістичного відтворення, планових форм госпрозрахунку то­що.

В період застою в українській економічній думці формується догматич­ний напрямок марксизму, позбавлений творчого розвитку економічних ідей К.Маркса. Проте, незважаючи на всі протидії консервативних сил, в рамках економіко-математичних досліджень: а)розробляються методи системного ана­лізу соціально-економічних процесів; б)обґрунтовуються рекомендації щодо удосконалення організаційних структур управління, принципів раціонального ведення господарства на основі нових методів аналізу і принципу оптимальнос- ті.

Леонід Віталійович Канторович (1912-1986рр.). Радянський економіст і математик, професор, лауреат Нобелівської премії 1975р. Головний твір: "Еко­номічний розрахунок найкращого використання ресурсів". Основні ідеї: 1) уво­дить в економічну науку категорію моделі лінійного програмування в цілях розробки оптимального підходу в процесі використання ресурсів; 2) уперше побудував статистичну і динамічну моделі поточного та перспективного плану­вання використання економічних ресурсів на основі нових математичних під­ходів в галузі системної побудови економічних показників, які застосовуються під час аналізу ціноутворення, ефективності капіталовкладень.

Наприкінці XX століття в умовах, коли зростає рівень життя основної маси населення, існує соціальна, економічна і політична стабільність у більшо­сті країн світу, марксизм не відмовляється від аналізу суперечностей капіталіз­му як системи і досліджує шляхи трансформації до альтернативних типів суспі­льства.