6. Економічний розвиток перших цивілізацій Стародавнього Сходу.

Склалися два типи господарської організації – східне і античне рабство.

Їх загальні риси:

1) знаряддя праці індивідуального та спільного використання;

2) провідна роль землеробства;

3) ручний технологічний спосіб виробництва

4) позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці;

5) натуральне господарство;

6) утворення держави.

Східне рабство (4 тис. до н.е. – 5 ст.н.е.)

Стародавній Єгипет. Продуктивні сили: зрошувальна система землеробства. Господарювання: землеробство (південь), тваринництво (північ), торгівля

(золото, срібло, мідь, олово, шкури, слонова кістка, деревина, раби), виплавка

металу, льняне ткацтво, обробка каменю. Економічні відносини: общинні землі

привласнили фараони, жерці, чиновники.

Месопотамія /Вавилон/. Продуктивні сили: іригаційні споруди. Госпо-

дарювання: ремесла (каменярі, теслі, ковалі, пекарі, металурги), торгівля (екс-

порт- фініки, інжир, вовна, зерно; імпорт- раби, ліс, метал, камінь, предмети

розкоші), землеробство (ячмінь, просо, льон, горох, цибуля, часник, огірки, ви-

ноград, фініки, яблука). Економічні відносини: общинники втрачають влас-

ність на землю.

Стародавня Індія. Продуктивні сили: знаряддя праці кам’яні й металеві.

Господарювання: зрошувальне землеробство /цукрова тростина, пшениця, про-

со, льон, рис/, тваринництво, ремесла /ковальство, ткацтво, гончарство, ювелір-

на справа/, професійні купці й лихварі. Економічні відносини: патріархальне

рабство, панівне становище сільської общини, нерозвинений грошовий обіг,

гроші у злитках.

Загальні риси східного рабства: 1)державна власність на рабів,

2)використання рабської праці однобоке й непродуктивне.

7. Становлення економічної думки Стародавнього Сходу

Історичні умови:

1) панування натурального виробництва;

2) замкненість господарських зв'язків рамками рабовласницького помістя;

3) слабкий розвиток товарно-грошових відносин.

Особливості економічних поглядів. Предмет дослідження – закони ведення домашнього господарства і зростання його доходності. Метод дослідження – опис господарської практики та накопичений досвід /емпіризм/. Економічне знання має догматичний характер.

Пам'ятки економічної думки Стародавнього Сходу – це, як правило, зве-

дення законів та твори з мистецтва управління державою.

"Повчання гераклеопольського царя своєму синові" (22 ст. до н. е.) –

пам'ятка давньоєгипетської думки. Головні настанови: 1) необхідність ефекти-

вного функціонування апарату управління, який знаходиться між фараоном та

населенням; 2) апарат управління повинен працювати "як один загін"; 3) доби-

раючи людей в апарат управління, треба наближати "до себе людину за справи

її", не робити різниці між синами знатними та простими.

Кодекс законів вавилонського царя Хаммурапі (18 ст. до н.е.):

1) відображав швидкий розвиток приватновласницьких відносин та товарно-

грошового обігу; 2) забороняв продаж та відчуження земельних ділянок воїнів;

3) зменшував лихварський відсоток /до 20%/; 4) визнавав право приватної влас-

ності, в тому числі на землю; 5) захищав інтереси учасників правових угод.

"Артхашастра" (4 ст. до н.е.) – пам'ятка суспільно-економічної думки

Стародавньої Індії. Головні тези: 1) державний апарат має регулювати все гос-

подарство /особливо його провідну галузь – сільське господарство/, будівницт-

во та охорону іригаційних споруд; 2) регламентувалося формування доходів

держави: прибутки державних господарств, а також податки.

Конфуцій /Кон Фу-Цзи/ (551-479 рр. до н. е.) – засновник пануючої релі-

гії Стародавнього Китаю. Збірник "Лунь-юй" ("Бесіди і судження") був записа-

ний його учнями. Конфуцій: 1) ідеал держави знаходив у минулому; 2) захищав

інтереси родової знаті; 3) пропонував програму морального вдосконалення ко-

жної людини, як шлях до стабілізації соціально-економічного устрою;

4) виступав за регламентацію патріархальних відносин для зміцнення держав-

ного устрою; 5) пропонував розподіляти багатство справедливо, зменшити по-

датки; 6) вважав, що держава – велика родина, а голова її – батько народу.

Автори пам'яток економічної думки Стародавнього Китаю пропонували

багато цінних ідей щодо можливостей кількісного аналізу економічних явищ,

організації натурального виробництва, формування принципів державного регулювання.__