2. Предмет I метод "Історії економіки та економічної думки"

Зародилася історія економіки та економічної думки у межах предметного простору політичної економії. Як самостійна наука вона виникає в середині

19 століття. Окремою дисципліною починає викладатися в європейських уні-

верситетах на рубежі 19-20 ст.

Мета: формування знань про історичний розвиток господарств та еконо-

мічної думки країн Європейської цивілізації для розуміння генезису та законо-

мірностей функціонування економічних систем.

Завдання дисципліни: поглиблення знань з економічної теорії; форму-

вання уявлень про закономірності і тенденції розвитку економічної думки; ана-

ліз наукового внеску окремих шкіл і напрямів в економічну теорію; ознайом-

лення з досягненнями видатних економістів.

напротязі сторіч періодично змінювалось поняття предмету історії економічних вчень, що впливало на розуміння

економічної науки загалом та потребувало її спростувань. В XVIII – першій

половині ХІХ століття предметом економічної науки було вивчення “природи і

причини багатства народів” (А. Сміт). В останній третині ХІХ ст. економічна

теорія визначалася як наука про людську поведінку, визнаючи конкретну ціль

(наприклад, отримання максимального прибутку) при використанні обмежених

ресурсів. Згодом відбувся розподіл економічної теорії на мікроекономіку, яка

вивчала умови та способи поведінки “в цілому”

Предмет: розвиток господарства країн Європейської цивілізації та їх наукове відображення в економічній думці.

Предметний простір охоплює:

1. предмет історії економічних учень /вивчення сторичного процесу виникнення, розвитку і зміни економічних поглядів на різних ступенях розвитку суспільства;

2. 2) предмет економічної історії у широкому розумінні /"економічний рух" суспільства, особливості його зміни в контексті суспільного життя/ та вузькому/, вивчення господарської діяльності народів різних країн, розвиток їх продуктивних сил, зміни способів виробництва/.

Предметом економічних вчень є засвоєння досвіду людства в

галузі пізнання економічного буття, а також історичний процес виникнення,

розвитку, боротьби та зміни економічних поглядів та ідей на різних етапах розвитку людства.

3. Методи історії економіки та економічної думки

Головні методологічні підходи:

1) традиційний або кумулятивний;

2) неокласичний;

3)марксистський;

4)соціально інституціональний;

5) синтетичний.

1. Діалектичний метод – метод пізнання, який базується на використанні

законів і принципів філософії, зміст яких полягає в зв'язку і взаємозалежності

економічних явищ та процесів.

2. Метод наукової абстракції пізнає реальні економічні процеси шляхом

відокремлення основних та найважливіших (абстрагованих) ознак певного

явища.

3.Історичний та логічний методи досліджують економічні процеси в

єдності. Історичний метод вивчає виникнення, розвиток, зміну процесів в

історичній послідовності. Логічний метод досліджує економічні процеси в

логічній послідовності [112, с. 13].

4. Системний. Сприяє усвідомленню еволюції економічної науки як

цілісного системного процесу в усій різноманітності його внутрішніх і

зовнішніх зв'язків, структурних елементів та рівнів.

Методи: 1) єдності історичного та логічного ;

2) порівняльно-історичний /дослідження господарського розвитку країни у контексті економічної еволюції

провідних країн світу/;

3) хронологічний /вивчення суспільно-економічних

явищ у послідовності їх виникнення/;

4) статистичний;

5) історичного моделювання та інші.