53. Концепції неокласичного відродження.

Т. Сарджент і Р. Лукас є творцями "нової" класичної макроекономіки, заснованої на теорії раціональних очікувань.

Т. Сарджент (1934 р.н.). Старший науковий співробітник Гуверовського інституту Стенфордського університету. Головні твори: "Макроекономічна теорія", "Раціональні очікування і інфляція", "Динамічна макроекономічна теорія".

Основні положення теорії раціональних очікувань:

1) в економіці існує природний рівень безробіття – якийсь рівноважний рівень безробіття, до якого економіка прагне повернутися (ідея М. Фрідмена);

2) всі відхилення від цього природного рівня випадкові, тобто системний зв'язок між ними і якими-небудь значущими економічними показниками відсутній по тій простій причині, що економічні агенти беруть до уваги політику, що проводиться урядом, унаслідок чого очікування і можуть бути названі "раціональними";

3) зміна політичного курсу уряду може позначитися лише на номінальних, а не на реальних змінах економічних показників.

54. Нове кейнсіанство.

Історичні умови: нафтова криза 70-80 рр. 20 ст.; хронічні дефіцити державного бюджету; високий рівень інфляції, надмірне зростання державних видатків, утриманська поведінка населення.

Особливості економічних поглядів: критика неокейнсіанської ортодоксії; творче переосмислення спадщини Дж.Кейнса; пошук нових ідей та підходів у тому числі на основі залучення досягнень не кейнсіанських теорій.

Монетарне посткейнсіанство /Я. Крегель, Б. Моор/ основну увагу приділяє грошовим аспектам відтворення, а також ролі очікувань та фактору невизначеності у якості умов формування рівня попиту. Представники монетарного посткейнсіанства /С.Вайнтрауб, Р.Клауер, А.Лейонхуфеуд, Х.Мінські, Дж.Тобін/ аналізують "грошову" економіку, вплив невизначеності, очікувань і фінансової нестійкості на зайнятість ресурсів та національний обсяг виробництва.

Калецкіанське посткейнсіанство /засновник М.Калецький/ запропонувало свою теорію ефективного попиту, теорію "накидки", концепції монополізації. В межах калецкіанського посткейнсіанства /А.Ейхнер, К.Коулінг, М.Сойер/ відкидається методологія маржиналізму, економічна динаміка та процеси розподілу вивчаються крізь призму класових відносин і монополізації економіки, мікрооснови макроекономіки доповнюються концепцією ціноутворення за принципом накидки на витрати.

Неорікардіанське посткейнсіанське аналізує ринки товарів через призму “витрат меню" та недосконалої конкуренції, опрацювало теорію "імпліцитних контрактів" (зовнішніх контрактів), "пошуку ефективної заробітної плати", концепцію інсайдерів та аутсайдерів. Посткейнсіанці – неорікардіанці /Н.Калдор, Дж.Робінсон, П.Сраффа / намагаються поєднати рікардіанський варіант теорії трудової вартості з теорією ефективного попиту, використати марксистський аналіз суспільного відтворення, а також інституціональний принцип "всебічної причинності". Ці новації знайшли відображення у теоріях ефективного попиту в умовах недосконалої конкуренції та політичного циклу.

Нове кейнсіанство, що виникає у 80 рр. 20 ст. на основі виокремлення монетарного посткейнсіанства, продовжує традиції дослідження "грошової" економіки. Разом з тим, Дж.Акерлоф, Б.Грінвальд, Ж.Йєллен, Г.Манків, М.Спенс, Дж.Стігліц: аналізують ринки капіталу, праці, товарів в умовах невизначеності й асиметричної інформації; концентрують увагу на процесах монополізації, недосконалій інформації, жорсткості заробітної плати до зниження, імпліцитних контрактах; формують довгострокову теорію ефективного попиту на основі теорії вартості Сраффи. Фактори ринкової рівноваги за цим напрямом – це виробництво і розподіл доходів.