Тема 2. Інноваційна культура інженера-педагога

План

2.1. Інноваційна культура як новоутворення сучасної освіти

2. Сутність інноваційної культури інженера-педагога

Література

1. 3акон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні //Законодавство України у сфері інноваційної діяльності: зб. законодав. актів. За станом на 1 березня 2005р. / упоряд. Г.О.Андрощук, М.В.Гаман / Верховна рада України. – Офіційні відомості. – К.: Парламентське вид-во, 2005. – С.43 – 51.

2. Миленкова Р.В. Інноваційна культура: методичний супровід формування: навч.-метод. посіб. /Р.В.Миленкова. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – 75с.

3. Николаев А. Инновационное развитие и инновационная культура /А.Николаев // Наука та наукознавство. – 2001. – №2. – С.54 – 64.

4. Постряков А.А. Инновационная культура и креативность /А.А. Постряков //http://www.innovam.ru/kulturainnovack.php.

5. Холодкова л.А. Инновационная культура субъектов профессионального образования: концепция, условия формирования /л.А. Холодкова //Инновации. – 2005. – №7. – с.4 – 15.

2.1. Інноваційна культура як новоутворення сучасної освіти

Традиційно культура віддзеркалює всі особливості розвитку людства. Глобалістичні тенденції сучасності призвели до інноватизації суспільних процесів, спричинивши появу такого нового явища як інноваційна культура. Увага до неї активізувалась лише у другій половині ХХ століття, але вже сьогодні вона розглядається як стратегічний ресурс суспільства (А.Ніколаєв).

Визначення сутності поняття «інноваційна культура» розпочнемо з аналізу його основних складових. Поняття “культура” має глибокі історичні корені, початок яких знаходиться ще в античності. Саме тоді людина означила ним способи оброблення землі. Але латинський переклад поняття тлумачиться не лише як обробка, але і як виховання, і як освіта, і як розвиток, і як шанування. Такий широкий смисловий діапазон спричинив у подальшому поширення його майже на всі сфери людської діяльності. Починаючи з кінця ХІХ століття, воно одне з тих, інтерес до якого стрімко зростає. Спеціалісти відмічають, якщо з 1871 по 1919 роки існувало лише сім визначень культури, то вже з 1921 по 1950 – їх кількість збільшилась до 157 варіантів. Ряд дослідників схиляється до думки, що сьогодні нараховується до 500 його трактувань, а деякі вчені вважають, що ця цифра сягає більше тисячі.

Друга складова аналізуємого поняття – «інновація» вперше з'явилася в дослідженнях культурологів у XIX столітті і означала введення деяких елементів однієї культури в іншу. Слово має латинське походження і у перекладі означає – оновлення, зміна, введення чогось нового.

На початку XX століття сформувалася нова область знання – наука про нововведення, у рамках якої почали вивчатися закономірності технічних нововведень у сфері матеріального виробництва. Наука про нововведення – інноватика – виникла як віддзеркалення потреби фірм у діяльності по розробці та впровадженню нових послуг, ідей. У 30-і роки у США з’явились терміни «інноваційна політика фірми» та «інноваційний процес». У 60-70-х роках на Заході отримують великий розмах емпіричні дослідження нововведень, здійснюваних фірмами та іншими організаціями. Спочатку предметом вивчення інноватики були економічні і соціальні закономірності створення та розповсюдження науково-технічних новинок. Але досить швидко інтереси нової галузі розширилися і почали охоплювати соціальні нововведення, і, перш за все, нововведення в організаціях і на підприємствах. Інноватика складалася як міждисциплінарна область досліджень на стику філософії, психології, соціології, теорії управління, економіки і культурології. З 70-х років наука про нововведення стала складною, розгалуженою галуззю. Розвиток педагогічної інноватики пов’язаний із виникненням суперечності між наявною потребою у швидкому інноваційному розвитку освіти та невмінням педагогів його забезпечити. Одним із базових понять інноватики виступає поняття «інноваційна культура», яке, як і більшість понять цієї галузі, не має однозначного трактування (табл. 1.4).

Таблиця 1.4